26 вересня 2022 року
м. Київ
справа №280/2758/21
адміністративне провадження № К/990/21358/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кацюби Максима Володимировича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 280/2758/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди внаслідок прийняття неконституційного акту,-
Позивач звернулась 06 квітня 2021 року до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому, з урахуванням прийнятої судом уточненої позовної заяви, просила:
- стягнути з Держави України в особі Запорізької обласної прокуратури матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, надбавки за вислугу років та премії, визначених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визначені неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 26 березня 2020 року у розмірі 1 239 191,49 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури, щодо не здійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» та стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 недоотриману частину заробітної плати, визначеної за статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року у сумі 341 025,74 грн.;
Також просила стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу та інші судові витрати.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
11 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху. Так, скаржнику необхідно було подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з поштовим повідомлення ухвалу Верховного Суду від 22 серпня 2022 року отримано скаржником 02 вересня 2022 року.
Засобами поштового зв'язку скаржник 12 вересня 2022 року надіслав заяву на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22 серпня 2022 року.
Скаржник в заяві зазначає, що в межах строку касаційного оскарження, встановленого частиною першою статті 329 КАС України, тобто 22 грудня 2021 року представником позивача подана до Верховного Суду касаційна скарга, проте ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржникові.
16 лютого 2022 року представником позивача повторно подана до Верховного Суду касаційна скарга в оновленій редакції, проте ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржникові
09 червня 2022 року представником позивача повторно подана до Верховного Суду касаційна скарга в оновленій редакції, проте ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржникові.
Заявник касаційної скарги покликається на введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, а також на обставину вимушеного переїзду з тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та супутні важкі виклики для позивача щодо налагодження життя в умовах війни.
Разом з цим скаржник визнає, що дві касаційні скарги були подані представником позивача до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, проте, як зазначає скаржник, в подальшому мали місце обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання позивачем і його представником відповідних процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Судом установлено, що скаржник не погоджуючись із судовими рішеннями, вчетверте звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Верховний Суд, проаналізувавши викладені обставини щодо пропущеного строку на касаційне оскарження, зазначає наступне.
Верховний Суд погоджується зі скаржником, що повномасштабна воєнна агресія Російської Федерації проти України унеможливила провадити нормальний спосіб життя, користуватися правами та виконувати певні обов'язки, зокрема в частині дотримання процесуальних строків, у разі виявлення бажання скористатися своїм правом на звернення до суду, проте Суд звертає увагу скаржника, що попередні дві касаційні скарги, що були подані до введення воєнного стану (до 24 лютого 2022 року), а також третя касаційна скарга, яка була подана вже після його введення, були повернуті на підставі 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, оскільки в касаційних скаргах не були викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Суд наголошує, що подання касаційної скарги майже через 9 місяців після ухвалення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не може бути визнано Судом як своєчасне та належне виконання скаржником його процесуальних обов'язків.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Інші підстави для поновлення строку скаржником не зазначені.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кацюби Максима Володимировича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 280/2758/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди внаслідок прийняття неконституційного акту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська