01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Корбенко С.В.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
26 вересня 2022 року Справа № 760/23074/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві
рядового поліції Черкавського Віктора Андрійовича,
третя особа на стороні Відповідача,
яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору:
Управління патрульної поліції у м. Києві
про визнання незаконною та скасування постанови
і закриття провадження у справі,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Черкавського Віктора Андрійовича (далі - Відповідач), третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Управління патрульної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАВ № 1388294 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.
2. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що інспектор поліції не може бути відповідачем у справі, оскільки він діє від імені Національної поліції України.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, наполягаючи на протиправності та безпідставності оскаржуваної ним постанови про накладення на нього адміністративного стягнення та стверджуючи, що Відповідачем не було надано жодного доказу вчинення ним відповідного правопорушення.
При цьому, Апелянт стверджує, що він не здійснював паркування автомобіля на відстані ближче 10 м до пішохідного переходу, що Відповідачем не проводилося замірів відповідної відстані, а також, що у спірній постанові Відповідачем взагалі вказано зовсім іншу адресу (м. Київ, вул. Чернігівська, 51), ніж адреса, де в дійсності був припаркований його автомобіль (м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 12).
Також, Апелянт звертає увагу на те, що у спірній постанові інспектором поліції місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення вказано адресу його сусіда по квартирі, а саме: АДРЕСА_1 , хоча насправді таку постанову було оформлено та вручено Позивачу на місці паркування ТЗ за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 12.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2022 та від 19.09.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. Апелянтом заявлено клопотання про залучення Управління патрульної поліції у м. Києві в якості відповідача у справі.
Перевіривши таке клопотання та проаналізувавши норми процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Тобто, з аналізу статті 48 КАС України вбачається, що залучення співвідповідача або заміна відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. Апеляційний суд відповідними повноваженнями не наділений.
З огляду на це, вищевказане клопотання Позивача задоволенню не підлягає.
7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
8. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Порядком проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 (далі - Порядок № 137).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 15.9 «г» ПДР визначено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Частиною 1 статті 122 передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
9. Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що порушення ПДР є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку КУпАП.
10. Разом з тим, вчинення особою адміністративного правопорушення, за яке її було притягнуто до відповідальності, повинно підтверджуватися належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами.
11. Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.
02.08.2019 в м. Києві по вул. Дніпровська набережна, 14/10 (біля ТЦ «RIVER Mall») сталося ДТП, під час якого автомобіль BMW д.н.з. НОМЕР_1 вдарив кілька транспортних засобів, припаркованих за вказаною адресою, у тому числі автомобіль Позивача марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 /т.1 а.с.11-17/.
Після прибуття на місце події працівників поліції, зокрема Відповідача, інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Черкавським В.А. було складено постанову про накладення на Позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1388294 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Вказаною постановою на Позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. за зупинку автомобіля «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 на відставні ближче, ніж 10 м до пішохідного переходу за адресою: м. Київ, вул. Чернігівська, буд. 51.
У вказаній постанові місцем розгляду справи зазначено: АДРЕСА_1.
Висновки суду апеляційної інстанції.
12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного провадження Відповідачем не було надано жодних доказів, зокрема відповідних замірів, які б підтверджували, що автомобіль Позивача марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_2 був припаркований на відстані ближче 10 м до пішохідного переходу.
13. Більш того, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль Позивача був розташований за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 14/10 (біля ТЦ «RIVER Mall»), але в постанові Відповідачем вказано зовсім іншу адресу: м. Київ, вул. Чернігівська, буд. 51.
14. Також колегія суддів звертає увагу на те, що місцем складання спірної постанови та розглядом справи про адміністративне правопорушення Відповідачем зазначено АДРЕСА_1, що також не відповідає дійсності.
15. Отже, Відповідачем не лише не доведено факту вчинення Позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності, а не спростовано зазначення явно недостовірних відомостей у спірній постанові.
16. Разом з тим, згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування в адміністративних справах покладається саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень. Однак, як зазначалося раніше, Відповідачем такого обов'язку не виконано.
17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наявності достатніх і необхідних правових підстав для скасування такої постанови і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
18. Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України (пункт 3) саме таких спосіб захисту порушеного права Позивача відповідає вимогам чинного законодавства.
19. Тож, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в частині щодо визнання оскаржуваної ним постанови протиправною задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб захисту в цій категорії спорів КАС України не передбачений.
20. З приводу висновків суду першої інстанції про те, що інспектор поліції не може бути відповідачем у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Водночас, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, інспектор Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції є посадовою особою, яка уповноважена діяти від імені Управління патрульної поліції у м. Києві, тобто є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Постанова Верховного Суду у справі № 724/716/16-а, на яку послався суд першої інстанції, ухвалена щодо інших обставин справи, ніж ті, які є предметом судового розгляду в цій справі, та в іншій категорії справ (спір з державним інспектором сільського господарства у Чернівецькій області щодо самовільного зайняття земельної ділянки), тому відповідні висновки не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Крім того, згідно до ст. 48 КАС України, суд першої інстанції наділений повноваженнями залучити співвідповідача або замінити відповідача, але такі повноваження при розгляді справи судом реалізовані не були.
21. Надаючи оцінку всім доводам учасників цієї справи, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
22. Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
23. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
24. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню частково.
25. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАВ № 1388294 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі та закрити провадження у справі ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судового рішення виготовлено 26 вересня 2022 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова