27 вересня 2022 року м.Суми
Справа №950/2408/21
Номер провадження 22-ц/816/734/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Крушинським Валентином Валентиновичем, на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2022 року в складі Бакланова Р.В., ухвалене у м. Лебедин Сумської області, повне судове рішення складено 27 травня 2022 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом.
Свої вимоги мотивував тим, що 24 жовтня 2020 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 . Проте спільне життя не склалося у зв'язку з різними поглядами на сімейне життя, що суперечить уявленням позивача про сім'ю. На цьому підґрунті між сторонами втрачено взаєморозуміння, почуття любові один до одного. Спільне господарство ними не ведеться. Дітей подружжя не має.
На думку позивача, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, суперечитиме його законним інтересам, які мають істотне значення. Стверджує, що шлюб сторін носить формальний характер. Враховуючи, що спільне проживання з відповідачкою і примирення неможливе, оскільки суперечить інтересам позивача, вважає, що не має сенсу зберігати даний шлюб та надавати строк на примирення.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку доказам, а тому дійшов помилкового висновку про те, що позивач не є громадянином України. Це твердження спростовується наданими заявником копіями паспорта громадянина України, у якому також наявні актуальні відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 на території України. Посилання на недійсність цього документа є безпідставним припущенням суду.
Заявник вважає, що висновки суду першої інстанції щодо підсудності справи та визначення права держави, яке підлягає застосуванню, не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать нормам чинного законодавства. ОСОБА_1 наполягає на задоволенні його позовних вимог.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в установлений апеляційним судом строк не подала.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України).
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя і якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, що мають істотне значення, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу (ст.ст. 110, 112 СК України).
За змістом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (ч. 2 ст. 28 ЦПК України).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2020 року між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) був зареєстрований шлюб, про що складений актовий запис за номером 3604 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с. 12).
Також встановлено, що на ґрунті втрати взаєморозуміння та почуття любові до дружини позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачкою. Спільне проживання з відповідачкою і примирення вважає неможливим, також заперечив проти надання строку на примирення.
Спільного господарства сторони не ведуть, шлюб між ними носить формальний характер.
Гунько ОСОБА_3 зазначених обставин не заперечила та не спростувала.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, мотивами відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив ту обставину, що ОСОБА_1 є громадянином Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, сторони проживають у Лондоні, а тому відповідно до вимог статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» розірвання шлюбу між сторонами має бути здійснено за правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, тобто за правом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, як таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.
За змістом статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вбачається, що надані відповідачкою копії паспорта на підтвердження її доводів про належність позивача до громадянства Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, нечитабельної якості, жодним чином не засвідчені та не мають перекладу, а тому є недопустимим доказом у справі.
За змістом ч.15 ст. 18, ч.4 ст. 19 Закону України «Про громадянство України», датою припинення громадянства України є дата видання відповідного указу Президента України.
Заявляючи, що позивач не є громадянином України, відповідачка жодних доказів на підтвердження цього твердження не надала.
Докази проживання подружжя у ОСОБА_4 у матеріалах справи також відсутні.
Встановлено, що місце проживання відповідачки ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).
За таких обставин, вбачається, що ОСОБА_1 дотримався вимог процесуального закону щодо територіальної підсудності, пред'явивши позов за зареєстрованим місцем проживання відповідачки - до Лебединського районного суду Сумської області.
Ураховуючи, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать його інтересам, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявленого позову.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлене неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, ч. 1 ст. 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Крушинським Валентином Валентиновичем, задовольнити.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 23 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 24 жовтня 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 3604 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 1362 грн відшкодування судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: О. Ю. Кононенко
В. І. Криворотенко