27 вересня 2022 року м.Суми
Справа №585/2565/21
Номер провадження 22-ц/816/856/22
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2022 року, у складі судді Шульги В.О., ухвалене у м. Ромни, повний текст якого складено 20 січня 2022 року,
03 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на їх спільного з відповідачам повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання на денному відділенні Роменського коледжу Сумського національного аграр¬ного університету. У зв'язку з навчанням син потребує утримання з боку батька, який добровільно не надає йому матеріальної допомоги на період навчання, тому просила стягнути з відповідача, який офіційно не працевлаштований, але займається господарською діяльністю без реєстрації суб'єктом підприємницької діяльності, на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина в твердій гро¬шовій сумі, в розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до закінчення навчання, але не більше як до двадцяти трьох років.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання по¬внолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1241,00 грн, щомісячно, на період навчання у ВСП «Роменський фаховий коледж СНАУ» до 30 червня 2023 року, починаючи стягнення з 03 вересня 2021 року. Виплату аліментів проводити матері ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1200 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за мі¬сяць.
В разі припинення навчання, право на стягнення аліментів припиняється.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про стягнення з нього аліментів на повнолітнього сина у розмірі 1/4 частки його доходу щомісячно.
Вважає, що судом не встановлено його можливість утримувати повнолітнього сина у період навчання та необґрунтовано стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі - 1241 грн, що становить 64,17 % його пенсії за віком, розмір якої складає 1934 грн. Доводить, що стягнення аліментів у визначеному судом розмірі ставить його у скрутне матеріальне становище, тому може сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки його доходу щомісячно.
Вказує, що рішення ухвалено за його відсутності, без належного повідомлення про час та місце розгляду справи, також при частковому задоволенні позову, судом першої інстанції не проведено пропорційного розподілу судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що їх з відповідачем повнолітній син навчається на стаціонарному відділенні, тому не має можливості працювати та самостійно забезпечувати свої матеріальні потреби. Вказує, що на час її звернення до суду відповідач не був пенсіонером, такий статус набув з 30 червня 2022 року. Доводить, що відповідач отримує неофіційний дохід від роботи далекобійником, здає в оренду земельний пай, має у власності автомобіль, а тому має можливість сплачувати аліменти на повнолітнього сина у визначеному судом розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2021 року: 2270 грн х 100 = 227000 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 12 лютого 2002 року по 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, мають спільного повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3, 4).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області від 01 вересня 2021 року № 279, ОСОБА_1 зареєстрована, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 та має такий склад сім'ї: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6).
Із довідки Хоминцівської сільської ради Роменського району Сумської області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Відповідно до довідки Відокремленого структурного підрозділу «Роменський фаховий коледж Сумського національного Аграрного університету» ОСОБА_3 є студентом ІІІ курсу, денної форми навчання, спеціальність 208 «Агроінженерія», відділення «Механізація АПВ». Термін навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року. Навчається для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» за напрямком технік-механік з фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету (а.с. 5).
За інформацією Бахмацької міської ради Чернігівської області від 20 вересня 2021 року № 03-19/108, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 10 жовтня 2020 року і на даний час (а.с. 18).
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючи до стягнення з відповідача аліменти на повнолітнього сина сторін, який продовжує навчання у розмірі 1241 грн, а не 1500 грн, як просила позивач, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як батько дитини, зобов'язаний і має можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який навчається та потребує утримання на час навчання, при цьому враховано обов'язок обох батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, та розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 198 СК України, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною 1 ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За частиною 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів, як досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначаючи розмір належних до стягнення аліментів, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 щодо застосування статті 199 СК України, який полягає у тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено місцевим судом, повнолітній син сторін продовжує навчання у фаховому коледжі для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги батьків на період свого навчання.
Суд прийняв до уваги, що ОСОБА_3 навчається за денною формою навчання за рахунок коштів державного бюджету, тому обмежений у можливості працювати та отримувати дохід для повноцінного задоволення своїх матеріальних потреб.
Врахувавши майновий стан відповідача, його обов'язок, як батька, утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, відсутність інших утриманців, виходячи із встановленого ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року - 2481 грн, суд першої інстанції частково задовольнив позов, визначивши до стягнення аліменти на повнолітнього сина сторін, який продовжує навчання, у розмірі 1241 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом не досліджено його майновий стан, при визначенні розміру аліментів не враховано розмір його щомісячного доходу, є необґрунтованими та не є підставою для скасування рішення суду за наявності рівного обов'язку кожного із батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначений судом у порядку ст. 200 СК України та відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості, інтересам дитини, з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.
Вимогу відповідача в апеляційній скарзі про стягнення аліментів не в твердій грошовій сумі, а в частці від його заробітку, колегія суддів вважає безпідставною, оскільки право визначення способу їх стягнення надано сімейним законодавством одержувачу аліментів.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 , як платник аліментів, не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру у порядку ст.ст. 192, 201 СК України.
В силу положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки копія ухвали про відкриття провадження у справі з позовом та додатками тричі направлялася судом першої інстанції за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_2 і повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Рішення суду про стягнення на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та судового збору у розмірі 908 грн, який є мінімально встановленим законом розміром, при частковому задоволенні позову відповідає положенням Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України та не спростовується доводами апеляційної скарги.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. Ю. Кононенко
Судді: В. І. Криворотенко
О. І. Собина