Номер провадження: 11-сс/813/1296/22
Справа № 947/19978/22 1-кс/947/8862/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.09.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні Одеського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №12022160000000579 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2022,
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2022 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 та накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження і використання, на виявлені та вилучені 06.09.2022 в ході проведення обшуку автомобіля марки «FordFusion», д.н.з. НОМЕР_1 , наступні речі та предмети: мобільний телефон марки «SamsungS10+», IMEI: НОМЕР_2 , S/N: НОМЕР_3 , із сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мобільний телефон марки «LenovoL38041», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , із сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільний телефон марки «SamsungS9+», IMEI: НОМЕР_8 , із сім-картою з номером телефону НОМЕР_9 ; мобільний телефон марки «BQ5520L», IMEI 1: НОМЕР_10 , IMEI 2: НОМЕР_11 , із сім-картками мобільного оператора «4LASK»з номером телефону НОМЕР_12 та мобільного оператора «Київстар» з номером телефону НОМЕР_13 , які запаковано вспеціальний сейф пакет НПУ № WAR1299083; банківська картка «Ukrsibbank» - НОМЕР_14 ; банківська картка «ABank» - НОМЕР_15 ; банківська картка «Raiffeisen Bank Aval» - НОМЕР_16 ; банківська картка «CredoBank» - НОМЕР_17 ; банківська картка «Izibank» - НОМЕР_18 ; банківська картка «OTPbank» - НОМЕР_19 ; банківська картка «SportBank» - НОМЕР_20 ; банківська картка «CredoBank» - НОМЕР_21 ; банківська картка «Ощадбанк» - НОМЕР_22 ; банківська картка «Vostok» - НОМЕР_23 , які запаковано до спеціального сейф пакету НПУ № INZ 2106456; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «FordFusion», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , серійний № НОМЕР_24 та ключ від вказаного транспортного засобу, які запаковано до спеціального сейф пакету НПУ № WAR 0058276; банківська картка «Приват Банк» - НОМЕР_25 ; банківська картка «Агропромбанк» - НОМЕР_26 , які запаковано до спеціального сейф пакету НПУ № PSP 2104675; довіреність № НСА385128; greencard № UA/102/16430338; молдавська віньетаEVIG13867817BH01520T; страховий поліс № 207432592, які запаковано до спеціального сейф пакету НПУ № INZ 2106429; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «AudiAC», VIN: НОМЕР_27 , серійний № НОМЕР_28 , який запаковано до спеціального сейф пакету НПУ № PSP 2104675; транспортний засіб марки «FordFusion», VIN: НОМЕР_29 , д.н.з. НОМЕР_1 .
Слідчим суддею під час дослідження клопотання слідчого встановлено, що вилучене майно, зазначене у клопотанні, визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто відповідає критеріям зазначеним в ст.98 КПК України. Приймаючи до уваги правову підставу для арешту майна, тобто виключення можливості втрати слідів злочину, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, визнано доведеною наявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного слідчим у клопотанні майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 вказує на незаконність ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «FordFusion», VIN: НОМЕР_29 , д.н.з. НОМЕР_1 , в обґрунтування доводів зауважує про те, що в порушення вимог ч.3 ст.64-2 КПК України їй, третій особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не було повідомлено про постановлене слідчим суддею рішення, посилаючись на зміст положень ст.98 КПК України, зауважує, що слідчим суддею прийнято помилкове рішення щодо відношення належного їй транспортного засобу, свідоцтва про його реєстрацію та ключів від нього до речових доказів, оскільки не визначено, які обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, можуть бути встановлені з використанням зазначених об'єктів. Судом не зазначено, яким саме критеріям ст.98 КПК України відповідає належне їй майно. Апелянт вказує про те, що зазначені матеріальні об'єкти не мають слідів, не містять відомостей, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються в кримінальному провадженні. Вони не були об'єктом кримінального правопорушення. Відсутні правові підстави вважати транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію та ключі від нього речовими доказами.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт транспортного засобу марки «FordFusion», VIN: НОМЕР_29 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «FordFusion», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , серійний № НОМЕР_24 та ключа від вказаного транспортного засобу, які запаковано до спеціального сейф пакету НПУ № WAR 0058276.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, у провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022160000000579 від 20.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.302 КК України, в рамках якого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Під час досудового розслідування, 06.09.2022 року в ході обшуку автомобіля марки «FordFusion», сірого кольору, VIN: НОМЕР_29 , д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився за місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено предмети, включно із зазначеним транспортним засобом, які визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження та повний перелік яких зазначено в клопотанні слідчого про накладення арешту на майно.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.132, 170-173 КПК України, наклав арешт на транспортний засіб марки «FordFusion», сірого кольору, VIN: НОМЕР_29 , д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «FordFusion», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , серійний № НОМЕР_24 та ключ від вказаного транспортного засобу з тих підстав, що вказане майно має значення для кримінального провадження, у відповідності до ст. 98 КПК України містить ознаки речового доказу та визнане таким у кримінальному провадженні №12022160000000579.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може зникнути або може бути пошкоджене чи можуть настати інші наслідки, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження прав завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає, оскільки обставини в кримінальному провадженні вимагають вжиття саме такого заходу державного регулювання як арешт майна.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно у даному кримінальному провадженні, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Розгляд клопотання про арешт майна слідчим суддею проведено у відповідності до положень ст.172 КПК України, посилання ОСОБА_7 на те, що у даному провадженні не дотримано засад, визначених ч.3 ст.64-2 КПК України, є безпідставними. Під час перевірки матеріалів провадження не підтверджено, що шляхом накладення арешту на транспортний засіб, свідоцтво про його реєстрацію та ключ запалення до нього, обмежено чи порушено право власності особи, яка звернулась з апеляційною скаргою, оскільки зі змісту копії довіреності на транспортний засіб, долученої до апеляційної скарги, убачається, що право фактичного володіння транспортним засобом кореспондовано іншим особам.
Доводи ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно є немотивованими та ґрунтуються на іншій, суб'єктивній оцінці апелянтом обставин, встановлених слідчим суддею. Фактично, доводи апелянта побудовані на запереченні фактів та обставин кримінального провадження, які встановлені на даному етапі досудового розслідування, що жодним чином не спростовує законність постановленого судового рішення.
Порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання, які б були підставами для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено.
За наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі повної і об'єктивної оцінки наданих суду матеріалів, у зв'язку із чим підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.171-174, 404, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2022 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4