27.09.22
22-ц/812/826/22
Справа №486/638/22
Провадження № 22-ц/812/826/22
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
27 вересня 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 серпня 2022 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Савіним О.І., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом тимчасово виконуючого обов'язки директора КП « «ТВКГ» Судакова Дмитра Сергійовича, головного економіста КП «ТВКГ» Комарової Ольги Матвіївни до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації
У червні 2022 року тимчасово виконуючий обов'язки директора КП « «ТВКГ» Судаков Д.С., головний економіст КП «ТВКГ» Комарова О.М. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в якій просять визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному веб-сайті м. Южноукраїнська за адресою в мережі Інтернет: http://www.yu.mk.ua в петиції ОСОБА_2 під заголовком «Усунути Дмитра Судакова з посади та звільнити працівників планово-економічного відділу КП ТВКГ» та зобов'язати відповідача спростувати вказану інформацію.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 червня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків, а саме: для сплати позивачами судового збору за дві вимоги немайнового характеру (визнання недостовірною інформації та зобов'язання її спростувати), що складає 1984,80 грн. (992,40 грн. х 2), які повинні були сплатити кожен позивач окремо.
05 липня 2022 року на адресу суду надійшов лист від позивачів про виконання даної ухвали та надані фіскальні чеки № 1021913882 від 05 липня 2022 року про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 992,40 грн. та № 1021914039 від 05 липня 2022 року про сплату ОСОБА_3 судового збору у розмірі 992,40 грн.
Вважаючи, що позивачі частково усунули недоліки, які були визначені в ухвалі суду від 28 червня 2022 року, то судом 07 липня 2022 року було постановлено повторно ухвалу про усунення недоліків.
19 липня 2022 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від позивачів, в якій останні посилаються на Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 2 від 05.02.2016 року, згідно до якої роз'яснено, що прохання у позові визнати протиправним акт розпорядника інформації та зобов'язати його надати інформацію на запит є однією немайновою вимогою, а тому за подання таких позовних вимог не потрібно сплачувати судовий збір у подвійному розмірі. Вважають, що прохання позивачів визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційному веб-сайті м. Южноукраїнська за адресою в мережі Інтернет: http://www.yu.mk.ua в петиції ОСОБА_2 під заголовком «Усунути Дмитра Судакова з посади та звільнити працівників планово-економічного відділу КП ТВКГ» та зобов'язати відповідача спростувати вказану інформацію - однією немайновою вимогою.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 серпня 2022 року позовну заяву тимчасово виконуючого обов'язки директора КП «ТВКГ» ОСОБА_1 , головного економіста КП «ТВКГ» ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, повернути ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просив її скасувати, та ухвалити нову, якою відкрити провадження у даній справі.
Зокрема вказував, що у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-УІ «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 2 від 05 лютого 2016 року (далі - Постанова) роз'яснено, що прохання у позові визнати протиправним акт розпорядника інформації та зобов'язати його надати інформацію на запит є однією немайновою вимогою, а тому за подання таких позовних вимог не потрібно сплачувати судовий збір у подвійному розмірі.
У Постанові зазначено що «перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою».
Звертає увагу, що прохання визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права, а саме зобов'язати ОСОБА_2 протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію
Таким чином, на його думку, прохання визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права та зобов'язати ОСОБА_2 протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію відповідно до Постанови є однією немайновою вимогою.
Вказує, що згідно з законодавством позивачі повинні сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому за подання до суду позовної заяви, у якій заявлено одну немайнову вимогу (зазначає, що ними було надано суду першої інстанції оригінал квитанцій № ПН 1021913882 від 05.07.2022р. та№ ПН 1021914039 від 05.07.2022р., що є доказом сплати Позивачами судового збору у розмірі 992,40грн. кожним позивачем та знаходяться у матеріалах справи).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справа № 826/11984/16. Зазначив, що згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них. При цьому системний анатаз дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати не чинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності € однією вимогою.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18.12.2009 року № 14 , «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним годі, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив питання згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
За правилом п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно із ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За ч.1 ст.7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у ч.13 ст.7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що у червні 2022 року тимчасово виконуючий обов'язки директора КП «ТВКГ» ОСОБА_1 , головний економіст КП «ТВКГ» Комарова О.М. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 та просили визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному веб-сайті м. Южноукраїнськ за адресою в мережі Інтерн http://-www.yu.mk.ua в петиції ОСОБА_2 під заголовком: « ОСОБА_4 з посади та звільнити працівників планово-економічного відділу КП ТВКГ», а саме:
- «На першому засіданні робочої групи керівництво КП ТВКГ отримали доручення підготувати та надати членам робочої групи пакет документів, на підставі я підприємством здійснено розрахунок тарифів та розміру абонентської плати»
- «...за тиждень члени робочої групи неодноразово прибували до КП ТВКГ ознайомлення з необхідними документами, але економіст ОСОБА_3 направ їх до юриста підприємства, який надав відписку (відмову) в наданні документів та ви» припинити діяльність робочої групи. Слова юриста: "Навіщо Вам це потрібно? Не там ко ми не встановлюємо тарифи, копайте під Виконком».
- «... ОСОБА_5 був одним з перших очільників КП ТВКГ, саме він започаткував стан неплатоспроможності підприємства»
- «...саме ОСОБА_5 опікувався діяльністю КП ТВКГ, перебуваючи на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради до того, як посади та території міста після "Революції Гідності"
- « ОСОБА_5 до призначення майже рік на кожній сесії міської ради кричав про те, що виведе підприємство з кризи протягом 6 місяців...»
-: «...не провів оптимізацію штату підприємства (скоротив лише 5 посад, які вже рік були вакантними), збільшив заробітну плату собі-та працівникам адміністративно -
управлінського персоналу, влаштував на роботу восьмим юристом свою подругу ОСОБА_6 із заробітною платою понад 20 000 грн/місяць»
- «...отримав у власне постійне користування службовий автомобіль підприємства, систематично закупає комп'ютерне обладнання на підприємстві, яке належить його дружині»
Зобов'язати ОСОБА_2 протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному веб-сайті м. Южноукраїнськ за адресою в мережі Інтернет: http://www.yu.mk.ua викладену в петиції шляхом надання власнику веб-сайті м. Южноукраїнськ за адресою в мережі Інтернет: http://www.yu.mk.ua для розміщення тексту спростування наступного змісту: "Спростування. Я, ОСОБА_2 , повідомляю, що інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 в моєї петиції, розміщеної на офіційному веб-сайті м. Южноукраїнськ за адресою в мережі Інтернет: http://www.yu.mk.ua під заголовком: «Усунути Дмитра Судакова з посади та звільнити працівників планово-економічного відділу КП ТВКГ» є недостовірною та такою, що підлягає спростуванню в частинах тверджень про те, що - «На першому засіданні робочої групи керівництво КП ТВКГ отримало доручення підготувати та надати членам робочої групи пакет документів, на підставі яких підприємством здійснено розрахунок тарифів та розміру абонентської плати»
- «...за тиждень члени робочої групи неодноразово прибували до КП ТВКГ для ознайомлення з необхідними документами, але економіст ОСОБА_3 направляла їх до юриста підприємства, який надав відписку (відмову) в наданні документів та вимагав припинити діяльність робочої групи. Слова юриста: "Навіщо Вам це потрібно? Не там копаєте, ми не встановлюємо тарифи, копайте під Виконком».
- «... ОСОБА_5 був одним з перших очільників КП ТВКГ, саме він започаткував стан неплатоспроможності підприємства»
- «...саме ОСОБА_5 опікувався діяльністю КП ТВКГ, перебуваючи на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради до того, як втік з посади та території міста після "Революції Гідності"
- « ОСОБА_5 до призначення майже рік на кожній сесії міської ради кричав про те, що виведе підприємство з кризи протягом 6 місяців...»
-: «...не провів оптимізацію штату підприємства (скоротив лише 5 посад1, які вже рік були вакантними), збільшив заробітну плату собі та працівникам адміністративно - ^•правлінського персоналу, влаштував на роботу восьмим юристом свою подругу ОСОБА_6 із заробітною платою понад 20 000 грн/місяць»
- «...отримав у власне постійне користування службовий автомобіль підприємства, систематично закупає комп'ютерне обладнання на підприємстві, яке належить його дружині».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 992 грн.
Із змісту позовної заяви вбачається, що при зверненні до суду позивачами, в тому числі і ОСОБА_1 , заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнання поширеної інформації недостовірною та зобов'язати спростувати таку інформацію).
У відповідності до положень ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За такого, розмір судового збору при зверненні ОСОБА_1 до суду з даним позовом становив 1984, 80 грн. (992,40х2). Така ж сума підлягала сплаті і ОСОБА_3 .
Залишаючи позовну заяву без руху, та надаючи позивачам строк для усунення недоліків, суд першої інстанції своєю ухвалою від 28 червня 2022 року зазначив про необхідність сплати кожним із позивачів судового збору за дві вимоги немайнового характеру (визнання недостовірною інформації та зобов'язання її спростувати), тобто по 1984,80 грн. (992,40 грн. х 2) (кожен).
При цьому, суд першої інстанції не прийняв як доказ сплати судового збору ОСОБА_1 додану ним до позовної заяви квитанцію про оплату №149312834 від 23 червня 2022 року, оскільки у назві реквізиту «Платник» указано особу, яка не є стороною у справі, а саме ОСОБА_7
05 липня 2022 року на адресу суду надійшов лист від позивачів про виконання даної ухвали та надані фіскальні чеки № 1021913882 від 05 липня 2022 року про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 992,40 грн. та № 1021914039 від 05 липня 2022 року про сплату ОСОБА_3 судового збору у розмірі 992,40 грн.
Враховуючи те, що позивачі частково усунули недоліки, які були визначені в ухвалі суду від 28 червня 2022 року, 07 липня 2022 року судом було постановлено повторно ухвалу про усунення недоліків.
19 липня 2022 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від позивачів, в якій останні посилаються на Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 2 від 05 лютого 2016 року, згідно до якої роз'яснено, що прохання у позові визнати протиправним акт розпорядника інформації та зобов'язати його надати інформацію на запит є однією немайновою вимогою, а тому за подання таких позовних вимог не потрібно сплачувати судовий збір у подвійному розмірі. Вважають, що прохання позивачів визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційному веб-сайті м. Южноукраїнська за адресою в мережі Інтернет: http://www.yu.mk.ua в петиції ОСОБА_2 під заголовком «Усунути Дмитра Судакова з посади та звільнити працівників планово-економічного відділу КП ТВКГ» та зобов'язати відповідача спростувати вказану інформацію - однією немайновою вимогою.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 серпня 2022 року позовну заяву тимчасово виконуючого обов'язки директора КП «ТВКГ» ОСОБА_1 , головного економіста КП «ТВКГ» ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, повернуто ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не усунули визначені в ухвалі від 26 червня 2022 року та від 07 липня 2022 року недоліки.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог 3 ст. 185 ЦПК України, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом та не сплатив судовий збір.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом до позовної заяви було долучено квитанція № 149312834 про оплату ОСОБА_7 судового збору у розмірі 992,40 грн. за позовом ОСОБА_1 ( а.с.1).
Постановляючи 28 червня 2022 року ухвалу про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції не врахував вказану квитанцію та вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
До суду з даною позовною заявою звернулись позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які і повинні бути платниками судового збору, а не ОСОБА_7 .
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, адже вказана вище квитанція підтверджує сплату судового збору за подання до суду першої інстанції саме позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки у назві реквізиту «Призначення платежу» зазначено: «Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Южноукраїнський міський суд Миколаївської області»
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 1 березня 2002 ).
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про необхідність сплати кожним із позивачів при зверненні до суду з цим позовом судового збору як за дві вимоги немайнового характеру, в той же час вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення лише у зв'язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача ОСОБА_1 , без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу(об'єкта справляння судового збору). Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України від «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 вересня 2020 року, справа № 9901/144/20.
При цьому, додана до позовної заяви ОСОБА_1 квитанція за своїм змістом підтверджує сплату ним судового збору за її подання.
Отже, судом першої інстанції при постановленні ухвали про залишення позовної заяви без руху було помилково не враховано долучену квитанція № 149312834 про оплату ОСОБА_7 судового збору у розмірі 992,40 грн. за позовом саме ОСОБА_1 .
А відтак, з урахування наданого на виконання ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 червня 2022 року фіскального чеку № 1021913882 від 05 липня 2022 року про сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 992,40 грн., колегія суддів апеляційного суду вважає, що ОСОБА_1 у повні мірі виконано вимоги щодо сплати судового збору.
Посилання в апеляційній скарзі на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України «Про судовий збір» не заслуговують на увагу, оскільки стосуються іншого виду судочинства та інших правовідносин сторін.
Згідно п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , тому ухвала Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 липня 2022 року стосовно цієї особи не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а тому, за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зважаючи на те, що питання відкриття провадження у справі відповідно до ст.187 ЦПК України належить до повноважень суду першої інстанції, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Ухвала Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 липня 2022 року ОСОБА_3 не оскаржувалась, а тому відсутні підстави для її перегляду в апеляційному порядку. В цій частину оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367,374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 серпня 2022 року в частині повернення позовної заяви тимчасово виконуючого обов'язки директора КП «ТВКГ» Судакова Дмитра Сергійовича до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 27 вересня 2022 року.