Справа № 464/2583/20
пр.№ 1-в/464/122/22
26 вересня 2022 року Сихівський районний суд міста Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові подання старшого інспектора Сихівського районного відділу з питань пробації філії Державної установи Центру пробації у Львівській області ОСОБА_3 про звільнення від покарання ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,
Вироком Сихівського районного суду м.Львова від 24.06.2020 затверджено угоду про примирення від 20.05.2020 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального Кодексу України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.
Старший інспектор Сихівського районного відділу з питань пробації філії Державної установи Центру пробації у Львівській області ОСОБА_3 звернувся до суду з поданням про звільнення від покарання ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. В поданні зазначено, що вказаний вирок вступив в законну силу 27.07.2020, 30.07.2020 направлений на виконання у відділ пробації. Станом на 27.07.2020 вирок не виконаний, засуджений документ про сплату штрафу не надав, тому орган пробації звернувся до суду з поданням про розстрочення суми штрафу. Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 21.09.2020 в задоволенні подання відмовлено. 19.10.2020 звернулись до Львівської місцевої прокуратури з листом про вирішення питання відповідно до ч.1 ст.476 КПК України, повторний лист скеровано 10.02.2022, однак станом на 14.09.2022 відповідь до Сихівського РВ не надходила. Перебіг давності виконання вироку не зупинявся. Просить звільнити засудженого від відбування покарання у вигляді штрафу в зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, згідно ст. 80 КК України.
Представник філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд подання без участі представника, подання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. Прокурор у судове засідання не з'явився, подав суду заяву і просить задовольнити подання. Засуджений у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що подання слід задовольнити з наступних підстав.
Встановлено, вироком Сихівського районного суду м.Львова від 24.06.2020 затверджено угоду про примирення від 20.05.2020 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 . ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 Кримінального Кодексу України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.
Вирок суду набрав законної сили 27.07.2020.
Відповідно до частини 1 статті 26 КВК України засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це орган пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Встановлено, що станом на 14.09.2022 штраф ОСОБА_4 не сплачений.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом двох років - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Згідно ч.3 ст.80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Відповідно до ч.4 ст.80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин, застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас, засуджений до певного виду покарання не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку починається з дня набрання чинності вироком суду.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в діях обвинуваченого ухилення від виконання вироку суду, суд приходить до наступного.
Главою 5 КВК України передбачено порядок виконання кримінального покарання у виді штрафу.
Статтею 26 КВК України передбачається порядок заміни штрафу у разі його несплати.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, слід дійти до висновку, що не відбування покарання у виді штрафу та ухилення від відбування покарання у виді штрафу не тотожні поняття і тягнуть за собою різні наслідки. Ухиленням від відбування покарання є дії засудженого, спрямовані на те, щоб уникнути приведення обвинувального вироку у виконання, зокрема виїзд з місця проживання, перехід на нелегальне становище, приховання доходів тощо. Сюди не відносяться випадки, коли вирок не був виконаний з незалежних від засудженого причин (неналежне виконання своїх обов'язків працівниками державних органів, зміна чинного законодавства щодо визначення компетентних органів, які повинні виконувати покарання тощо).
Суд зауважує, що жодних даних про ухилення засудженого від відбування покарання суду не надано, з дня набрання вироку суду законної сили засуджений ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання не притягувався, обвинувальний вирок відносно останнього за ухилення від відбування покарання на підставі ст. 389 КК України в матеріалах подання відсутній, отже, немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
З огляду на викладене, суду не надано достовірних доказів того, що засуджений ухилявся від сплати штрафу, а висновки суду з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, враховуючи те, що засуджений за період з 27.07.2020 до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, місце реєстрації не змінював, факт ухилення від виконання вироку суду не доведено, тому суд приходить до висновку, що строки виконання вироку, визначені ст. 80 КК України, закінчились.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про можливість звільнення засудженого від відбування покарання у зв'язку зі спливом строку давності виконання обвинувального вироку.
На підставі п.1 ч.1 ст.80 КК України, керуючись ст.539 КПК України, суд
подання старшого інспектора Сихівського районного відділу з питань пробації філії Державної установи Центру пробації у Львівській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання ОСОБА_6 у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Сихівського районного суду м.Львова від 24.06.2020 до покарання у виді штрафу в розмірі 1190 грн., у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1