вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" вересня 2022 р., м. Київ Справа№ 911/1779/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Пономаренко К.П.,
від відповідача 1.: не з'явились,
від відповідача 2.: Бахур А.С.,
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 (повний текст рішення складено 08.06.2022)
у справі №911/1779/21 (суддя Ярема В.А.)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1»
2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстраційної дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області із позовом до 1) Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1» (далі по тексту - відповідач 1), 2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування рішення позачергових загальних зборів Громадської організації «Садівниче товариство Тополька-1», оформленого протоколом №2/2020 від 05.09.2020; скасування реєстраційної дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійсненої 02.10.2020 щодо Громадської організації Садівниче товариство Тополька-1 за №1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДР) та стягнення судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням відповідача 1 порушено права позивача як члена Громадської організації «Садівничого товариства «Топольська-1», оскільки позачергові збори Товариства від 05.09.2020 проведено з порушенням порядку їх скликання. На підставі вказаного рішення 02.10.2020 були зареєстровані зміни керівника відповідача 1 шляхом вчинення відповідачем 2 реєстраційної дії за №1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в ЄДР.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення позачергових загальних зборів Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1», оформлене протоколом №2/2020 від 05.09.2020. Скасовано реєстраційну дію Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійснену 02.10.2020 щодо Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1» за №1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Стягнуто з Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1» на користь ОСОБА_1 4 540,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що неповідомлення позивача про проведення 05.09.2020 позачергових загальних зборів Товариства є порушенням прав позивача як члена Товариства.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування реєстраційної дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійсненої 02.10.2020 щодо Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1» за №1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в ЄДР, оскільки реєстраційну дію проведено на підставі рішень позачергових загальних зборів Товариства, оформлених протоколом №2/2020 від 05.09.2020, які судом визнано незаконними та скасовано.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити повністю.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач 2 посилається на те, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки він ніяким чином на порушував права позивача. За твердженням апелянта реєстраційна дія №1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи) проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки за вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі по тексту - Закон №755-IV) не передбачено обов'язку та можливостей державного реєстратора у визначенні законності документів, поданих для проведення державної реєстрації.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022 апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №911/1779/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/1779/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21.
28.07.2022 матеріали справи №911/1779/21 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 залишено без руху.
Після усунення недоліків апелянтом, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 задоволено клопотання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 08.09.2022 та попереджено учасників справи про те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.09.2022 о 13 год. 20 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6.
08.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача 2, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 залишити без змін та стягнути з відповідача 2 на користь позивача 15 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вимога про скасування запису в реєстрі є наслідком порушення вимог законодавства у зв'язку із прийняттям 05.09.2020 рішень позачергових загальними зборами, а, отже, є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів.
За твердженням позивача, відповідачем 2 здійснено реєстраційну дію на підставі рішень позачергових загальних зборів від 05.09.2020, які є незаконними, а тому вимога про скасування реєстраційної дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка здійснена 02.10.2020 щодо Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1» за №1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в ЄДР, а тому апелянт є належним відповідачем, і наявні всі підстави для задоволення вказаної вимоги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 відкладено розгляд справи №911/1779/21 на 27.09.2022 на 12 год 10 хв.
Відповідач 1 своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч.ч. 3, 6, 8 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Доказів зміни електронної пошти відповідачем 1 суду не надано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції повідомив відповідача 1 про час та місце розгляду справи належним чином. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі №761/14537/15-ц.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 27.09.2022 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2022 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача 2, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 залишити без змін та покласти на відповідача 2 судові витрати на професійну правничу допомогу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 підлягає перегляду в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача 2, в частині задоволення похідної позовної вимоги.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1, ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Статут громадського об'єднання має містити, зокрема, відомості про: мету (цілі) та напрями його діяльності; повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи); періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку.
Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.
Право власності громадського об'єднання зі статусом юридичної особи реалізовує його вищий орган управління в порядку, передбаченому законом та статутом громадського об'єднання.
Оскільки вказаний спір пов'язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою щодо обрання Голови, а тому даний слід розглядати за правилами господарського судочинства. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Отже, позовні вимоги щодо реєстраційних дій, що порушують права на майно (майнові права), підлягає розгляду в господарському суді, якщо такі вимоги є похідними від спору, що виник з корпоративних відносин.
За приписами ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Для встановлення, чи є позовна вимога щодо реєстраційних дій у цьому спорі похідною, слід з'ясувати щодо яких відносин виник спір у справі та на захист, яких прав та інтересів заявлений позов, а відповідно, чи призведе до повного відновлення порушеного суб'єктивного права особи та ефективного захисту прав та законних інтересів позивача задоволення лише основної вимоги без похідної. При цьому, слід брати до уваги те, що задоволення похідної вимоги прямо залежить від задоволення іншої позовної вимоги. Така вимога не може бути самостійною. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/9834/18.
Верховний Суд у своїй постанові від 18.02.2022 у справі №911/2587/21 погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги позивачки про скасування рішень прийнятих відповідачами, відміна проведеної державної реєстрації припинення юридичної особи, скасування рішень державних реєстраторів та відновлення записів про юридичну особу і майнові права, є вимогами, які нерозривно взаємопов'язані між собою та поєднані одним матеріально-правовим змістом, такі вимоги є вимогами немайнового характеру, оскільки є нерозривно пов'язаними із основною вимогою, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до ст. 9 Закону №755-IV відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу-підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону №755-IV державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, визнання повністю або частково недійсними зміни до установчих документів юридичної особи.
З наявних в ЄДР відомостей слідує, що 02.10.2020 Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) за номером запису 1003541070021004664 проведено державну реєстрацію змін про юридичну особу, зокрема зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи.
Вказану вище реєстраційну дію проведено на підставі рішень позачергових загальних зборів Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1», оформлених протоколом №2/2020 від 05.09.2020, які за рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 визнані недійсними, і в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Отже, враховуючи те, що рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 визнано незаконним та скасовано рішення позачергових загальних зборів Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1», оформлене протоколом №2/2020 від 05.09.2020, відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК України вимога про скасування реєстраційної дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійсненої 02.10.2020 щодо Громадської організації Садівниче товариство Тополька-1 (ідентифікаційний код 26146847) за №1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в ЄДР є похідною, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), яка нерозривно взаємопов'язана із основною, оскільки поєднані одним матеріально-правовим змістом, такі вимоги є вимогами немайнового характеру, оскільки є нерозривно пов'язаними із основною вимогою, а саме: відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Верховний Суд у своїй постанові від 28.05.2020 у справі №910/7164/19 щодо способу засобу захисту вказав, що, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу позивача про скасування реєстраційної дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійснену 02.10.2020 щодо Громадської організації «Садівниче товариство «Тополька-1» за №1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в ЄДР, яка є похідною позовною вимогою, задоволення якої залежить від основної позовної вимоги.
Щодо доводів апелянта про те, що він не є належним відповідачем, то відповідно до ч. 4 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Враховуючи те, що відповідачем здійснено спірну реєстраційну дію, він є належним відповідачем.
Доводи апелянта про те, що реєстраційна дія №1003541070021004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи) проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки за вимогами Закону №755-IV не передбачено обов'язку та можливостей державного реєстратора у визначенні законності документів, поданих для проведення державної реєстрації, а тому задоволенню не підлягає, спростовується тим, що така вимога є похідною, яка нерозривно взаємопов'язана із основною, оскільки поєднані одним матеріально-правовим змістом, такі вимоги є вимогами немайнового характеру, оскільки є нерозривно пов'язаними із основною вимогою та задоволення такої похідної позовної вимоги спрямоване на відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача 2 задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, заявлених ним у суді апеляційної інстанції, то судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу та стягненню в порядку ст.ст. 124, 126, 129 ГПК України, з поданням попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та відповідних доказів у встановлені чинним процесуальним законодавством порядку та строки.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2022 у справі №911/1779/21.
4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
5. Матеріали справи №911/1779/21 повернути до Господарського суду Київської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.09.2022.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська