Житомирський апеляційний суд
Справа №295/2494/21 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.
Категорія 76 Доповідач Трояновська Г. С.
22 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/2494/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 липня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Стрілецької О.В. у м. Житомирі,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив визнати незаконним та скасувати наказ № 294-к/тр від 27.01.2021 «Про припинення трудового договору (контракту)»; поновити його на роботі в ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» з 28.01.2021 на посаді оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2021 по день фактичного поновлення на посаді; стягнути з ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» на свою користь моральну шкоду в сумі 17160,00 грн; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову вказав, що з 09.09.2019 перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював оператором верстатів з програмним керуванням виробничого відділу ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ». Наказом № 294-к/тр від 27.01.2021 його звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Зазначив, що звільнення було проведено з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, в наказі про звільнення не вказано які саме норми трудового та колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку він порушив. Будь-яких дисциплінарних проступків він не допускав.
Вказав, що не виходив у нічну зміну на роботу 29, 30, 31 грудня 2020 року та 02.01.2021, оскільки відповідач не забезпечив його роботою, не організував доставку до робочого місця протягом цих днів як це передбачено умовами п.6.7 Колективного договору ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ».
Притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення відбулося без проведення службового розслідування та без згоди профспілкового органу - Первинної профспілкової організації «Вільних людей», членом якої він є.
З наведених підстав вважав оскаржуваний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Окрім того вказав, що незаконними діями відповідача у зв'язку зі звільненням з роботи йому спричинені моральні страждання, що призвело до погіршення стану його здоров'я, позбавило можливості жити повноцінним життям, забезпечувати свою родину, а тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 17160,00 грн.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ «Про припинення трудового договору (контракту)» № 294-к/тр від 27.01.2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» з 28.01.2021 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.01.2021 року по 08.07.2022 року в сумі 203740,00 грн (сума визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів), а також стягнено моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн та 908,00 грн. судового збору. Допущено рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що рішення грунтується виключно на висновках щодо відсутності фактів порушення позивачем трудової дисципліни, сформованих на підставі недопустимих доказів.
Вказує, що до позивача неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення у вигляді доган за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, а також за неодноразове допущення такого дисциплінарного проступку як прогул. Так, 31.10.2020 було допущено дисциплінарний проступок у вигляді помилкового виготовлення продукції не встановленої довжини, а факт його вчинення було зафіксовано доповідною запискою майстра виробничої дільниці ОСОБА_2 від 04.11.2020 та особистими поясненнями позивача від 04.11.2020. У зв'язку із цим наказом про застосування дисциплінарного стягнення № 310-д/тм від 19.11.2020, позивачу було оголошено догану. Догана на момент звільнення позивача була чинною та позивачем не оскаржувалася.
Також, позивачем у період з 29.12.2020 по 02.01.2021 було допущено дисциплінарний проступок у вигляді прогулу, а факт його вчинення було зафіксовано доповідними записками майстра виробничої дільниці ОСОБА_2 від 04.01.2021 та інформацією з пропускної системи відповідача, з якої вбачається, що позивач у вказані дні не перебував на території підприємства. На підставі вищезазначених доповідних записок з урахуванням письмових пояснень позивача щодо кожного факту допущеного прогулу, відповідачем було застосовано до позивача дисциплінарні стягнення у вигляді доган за кожен день вчинення проступку відповідно до наказів від 27.01.2021 № 14-д/тм, від 27.01.2021 № 15-д/тм та від 27.01.2021 № 16-д/тм. 02.01.2021 позивач повторно вчинив дисциплінарний проступок у формі прогулу, що було зафіксовано, доповідною запискою майстра виробничої дільниці ОСОБА_2 від 04.01.2021. На підставі зазначеного та доповідної записки від 04.01.2021, а також з урахування пояснень позивача від 04.01.2021, враховуючи наявність не знятих та не скасованих у передбачений законодавством спосіб дисциплінарних стягнень, застосованих наказом від 19.11.2020 №310-д/тм відповідачем було прийнято рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
В подальшому, Товариством було видано наказ № 3-і/тм від 25.01.2022 про скасування наказів про застосування до позивача дисциплінарних стягнень, а саме: про скасування наказів №№ 26-д/тм, 27-д/тм та 28-д/тм від 27.01.2021. Підставою такого скасування стало самостійне виправлення допущеної Товариством помилки при застосуванні до Позивача дисциплінарних стягнень.
Таким чином на день розгляду даної справи у суді першої інстанції накази, які були однією із підстав звернення позивача до суду втратили свою чинність через їх скасування відповідачем. Вважає, що звільнення позивача відбулося у порядок та спосіб, визначений законом.
Звертає увагу, що суд зробив два взаємовиключних висновки щодо факту неприбуття позивача на роботу: з одного боку позивач не зміг прибути на роботу, бо не було централізованого підвозу, але водночас позивач міг прибути на роботу в інший спосіб, оскільки своєчасне прибуття на роботу є його безпосереднім обов'язком. Вважає, що за таких протилежних висновків встановити наявність вини у діях позивача не є можливим і саме тому суд в основу свого рішення поклав свідчення, які надав свідок ОСОБА_3 , виходячи із яких суд дійшов до висновку, що відсутність позивача на роботі з 29.12.2020 по 31.12.2020 та 02.01.2021 року відбулася частково з поважних причин і частково не з вини позивача.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції надав оцінку виключно окремим доказам, без оцінки їх в цілому разом з іншими наявними у справі доказами, зокрема і показанням свідків, зокрема свідка ОСОБА_2 , оскільки він не знав і не міг достеменно знати чи працювало підприємство в період з 28.12.2020 по 02.01.2021, також він не міг знати чи у вказаний період здійснювався підвіз працівників.
Вказує, що свідок ОСОБА_3 також повідомив, що на підприємстві не встановлено порядку повідомлення працівників про зміни у графіку виробництва шляхом надсилання повідомлень із використанням спеціалізованих застосунків, в т.ч. таких як «Viber», а тому він не міг надсилати повідомлення працівникам через такий застосунок.
Вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки рішенню профспілкової організації «Вільних людей» щодо надання згоди на звільнення позивача, а лише цитує вказане рішення.
Звертає увагу суду, що позивач ухилився від явки на підприємство, не переконався особисто у відсутності роботи, не повідомив про відсутність роботи безпосередньому керівнику - майстру дільниці або посадовим особам адміністрації підприємства, не повідомив охорону підприємства про неможливість виходу на роботу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу по своїй суті зводяться до мотивів позовної заяви.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.
Позивач до апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не є перешкодою для розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).
Розглянувши справу в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом № 2185-к/тр від 06.09.2019 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 09.09.2019 на посаду комплектувальника проводів виробничого відділу ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» (а.с. 118 том 1 ).
Наказом відповідача від 26.09.2019 № 125 п/тр ОСОБА_1 переведено на посаду оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу з 30.09.2019 (а.с. 119 том 1).
Наказом ТОВ «Кромберг енд ШубертУкраїна ЖУ» від 25.10.2019 № 102/1 затверджено графік змінності на 2020 рік, згідно якого починаючи із 01.01.2020 затверджено графік змінності 3-х змінного графіку роботи для працівників категорії «Direct» та « Indireсt» виробничого відділу (а.с. 121 том 1).
Наказом ТОВ «Кромберг енд ШубертУкраїна ЖУ» від 30.10.2020 № 59/3 затверджено графік змінності на 2021 рік, згідно якого починаючи із 01.01.2021 затверджено графік змінності 3-х змінного графіку роботи для працівників категорії «Direct» та « Indireсt» виробничого відділу (а.с. 123 том 1).
Із табеля обліку використання робочого часу вбачається, що ОСОБА_1 поставлено прогул 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020 та 02.01.2021 ( т.1 а.с. 136-137 ).
Відповідно до п. 3.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" на підприємстві встановлений трьохзмінний робочий графік, для ІІІ зміни, в якій працював позивач у зазначений період, початок роботи встановлений о 23-00 год, а кінець - о 07-00 год.
04.01.2021 безпосереднім керівником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 складено доповідні записки про те, що ОСОБА_1 не вийшов на роботу 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020, а також 02.01.2021 (т.1 а.с. 127, 130, 133, 135 звороти ).
Наказами № 26-д/тм, № 27-д/тм, № 28-д/тм від 27.01.2021 ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, а саме за прогул, які вчинив 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020 відповідно (т.1 а.с. 128, 130 на звороті, 135).
Наказом №294-к/тр від 27.01.2021 ОСОБА_1 з 28.01.2021 звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим та колективним договором, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції, інших внутрішніх документів, які регулюють в тому числі правила поведінки та заходи безпеки з урахування того, що до працівника раніше було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді доган, які є чинними. Підстава: наказ №310-д/тм від 19.11.2020, накази №26-д/тм, №27-д/тм та №28-д/тм від 27.01.2021 року та доповідна записка майстра з виробничої дільниці виробничого відділу ОСОБА_2 від 04.01.2021 (Том № 1 а.с. 125).
Наказом ТОВ «Кромберг енд ШубертУкраїна ЖУ» №3-і/тм від 25.01.2022 скасовано накази про застосування дисциплінарного стягнення № 26-д/тм від 27.01.2021, № 27-д/тм від 27.01.2021, № 28-д/тм від 27.01.2021 та внесено зміни до розділу «Підстава» наказу № 294 - к/тр від 27.01.2021 «Про припинення трудового договору» шляхом викладення його в наступній редакції : «Підстава:
1.Наказ про застосування дисциплінарного стягнення № З і 0-д/тм від 19.11.2020р.
2.Доповідні записки майстра виробничої дільниці виробничого відділу ОСОБА_2 від 04.01.2021 року у кількості 4шт.
3.Пояснюючі оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу ОСОБА_1 від 04.01.2021 року у кількості 4 шт.».
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є членом Первинної профспілкової організації «Вільних людей», яка створена установчими зборами 24.06.2020, до складу якої позивач увійшов на підставі заяви від 01.09.2020 року та Протоколу № 2 засідання Виборного органу Первинної профспілкової організації "Вільних людей" від 04.09.2020 року (т.2 а.с. 116-121, т.3 а.с. 40-43). Вказана організація прийнята у члени Федерації профспілок Житомирської області (т.3 а.с. 45).
Під час розгляду справи судом першої інстанції, на виконання вимог ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 08.11.2021 голова Первинної профспілкової організації «Вільних людей» Царук В.В. надав копію протоколу №11 засідання виборного органу Первинної профспілкової організації «Вільних людей» від 04.12.2021, зі змісту якого вбачається, що профспілкою прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України ( том № 3 а.с. 64-68).
Зазначене рішення мотивоване тим, що з 29.12.2020 року по 02.01.2021 року працівники виробничої дільниці підвідділу порізки та попередньої підготовки зміни "А" ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ", що по графіку мали працювати в нічну зміну, не були забезпечені роботою з вини керівництва роботодавця та не були забезпечені підвозом на роботу, як передбачено колективним договором, про що повідомив працівників зміни, в тому числі ОСОБА_1 , їх безпосередній керівник майстер виробничої дільниці ОСОБА_2 . Профспілка вказала, що враховуючи відсутність вини у цьому ОСОБА_1 , невихід його на роботу через простій підприємства з 29.12.2020 по 02.01.2021 не можна вважати прогулом без поважної причини.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що невихід ОСОБА_1 на роботу у нічну зміну 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020, 02.01.2021 був обумовлений, серед іншого, і обставинами, які не залежали від нього, в тому числі і з вини роботодавця, а саме відсутність підвозу та повідомлення про те, що роботи в ці дні для третьої зміни не буде, що в свою чергу не звільняло позивача з'явитись на робоче місце. Проте, суд вважав, що за встановлених і наведених обставин, відсутності шкідливих наслідків від поведінки позивача, звільнення з посади в такому випадку є занадто суворим заходом дисциплінарного стягнення, а тому не може вважатись законним. Крім того, судом встановлено, що звільнення позивача було проведено без отримання згоди первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, яка в ході судового розгляду справи надала висновок про відмову в наданні згоди на його звільнення з роботи. Також суд врахував, що при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення відповідач не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 147-149 КЗпП України, а сам зміст наказу про звільнення не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки в ньому відсутні відомості про те, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення працівником трудових обов'язків, яке стало підставою для звільнення. А тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування наказу від 27.01.2021 року про його звільнення і як наслідок поновлення на роботі і стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що незаконне звільнення позивача з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни вплинуло на його професійну діяльність, на його авторитет серед колег, можливість подальшого працевлаштування, викликало у позивача негативні емоції, занепокоєння, переживання, стрес, тривалу невизначеність, втрату звичайного способу життя, призвело до необхідності вживати додаткові заходи для усунення порушень та відновлення порушеного права, в тому числі щодо звернення до суду за захистом порушених прав та виходячи із засад розумності і справедливості, визначив розмір морального відшкодування в сумі 2000,00 грн.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Так, ухвалюючи рішення в частині визнання незаконним і скасування наказу відповідача про звільнення позивача та поновлення його на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм законодавства про працю.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
За п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Нормами частини 1 статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.
Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Частиною 1 статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Матеріалами справи підтверджено, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулось за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за наказом №294 -к/тр від 27 січня 2021 року на підставі наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 19.11.2020 №310-д/тм та від 27 січня 2021 року (накази №26-д/тм, №27-д/тм, №28-д/тм) і за вчинки, які він здійснив з 29 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 та 02 січня 2021 року.
Відповідач, зокрема, виходив з того, що ОСОБА_1 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020, 02.01.2021 не вийшов на роботу у третю зміну.
Звертаючись із позовом, ОСОБА_5 зазначав, що 29.12.2020, 30.12.2020, 31.12.2020 року, 02.01.2021 він щодня виходив на зупинку, на яку прибував автобус відповідача, який в ці дні у визначений час не прибув.
Досліджуючи вказані обставини, суд першої інстанції встановив, що виробничі, трудові та соціально-економічні відносини між роботодавцем та колективом найманих працівників ТОВ «Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ» врегульовано на основі взаємного узгодження інтересів умовами Колективного договору, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також визначається робочою інструкцією працівника за відповідною професією.
Між дирекцією та колективом найманих працівників укладено Колективний трудовий договір, який зареєстровано в управлінні праці та соціального захисту населення, з подальшими змінами та доповненнями (а.с. 93-104 том 1).
Згідно з п.6.7. Колективного договору дирекція товариства додатково зобов'язалась забезпечити за рахунок власних коштів доставку на місце роботи та у зворотному напрямку працівників підприємства, що працюють за змінним графіком роботи у відповідності до затверджених дирекцією маршрутів або надати компенсацію таким працівникам за умов, у порядку та у розмірах, передбачених положеннями про оплату праці та преміювання.
Отже розділом 6. (Соціальні пільги, гарантії та компенсації) Колективного договору дирекція зобов'язалась здійснювати транспортування працівників, що працюють за змінним графіком, тобто за рішенням роботодавця запроваджена пільга для працівників щодо транспортування.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог Колективного договору на підприємстві існує два варіанти підвозу працівників на роботу згідно Договору про надання послуг з перевезення пасажирів № 01/29-12/18 від 29.12.2018, укладеного між ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" - замовник та ТОВ "Сав-Транс" (перевізник) - на автобусі (підвіз), а також на таксі - на підставі Договору про надання транспортних послуг з пасажирських перевезень на таксі по безготівковому розрахунку № 01/01-04/19, укладеного між відповідачем та ТОВ «ЕКОТАКСІ+» 01.04.2019.
Оцінюючи обставини справи та пояснення сторін щодо здійснення підвозу працівників третьої зміни 29, 30, 31 грудня 2020 року та 02.01.2022, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідач не спростував доводи позивача, що у зазначений період підвозу автобуса не було та не довів на підставі достатніх доказів зворотнього, а також правильно вказав, що обов'язок доведення цих обставин покладається на роботодавця. Крім того, щодо можливості використання альтернативного способу підвозу за допомогою таксі, суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, що кожен працівник підприємства на власний розсуд може користуватись послугами таксі згідно умов вказаного вище договору і наділений правами самостійно проводити розрахунок за готівку.
Таким чином не забезпечивши працівників жодним видом транспортування їх до роботи роботодавець не виконав свій обов'язок, покладений на нього досягнутими умовами колективного договору та не забезпечив транспортування співробітників, які працюють вночі.
Зазначена обставина не може свідчити про відсутність поважних причин неприбуття позивача на роботу.
Надана відповідачем довідка ТОВ «Сав-Транс» від 16.04.2021 року про те, що відповідно до договору про надання послуг з перевезення пасажирів № 01/29-12/18 від 29.12.2018, укладеного з відповідачем, у період часу з 28.12.2020 по 31.12.2020 року та 02.01.2021 надавались послуги з перевезення працівників відповідача у відповідності до визначених (затверджених) маршрутів обгрунтовано оцінена судом критично, оскільки вона не узгоджується із доказами, наявними в матеріалах справи, суперечить поясненням позивача, свідка ОСОБА_2 та не свідчить, що у період часу з 28.12.2020 по 31.12.2020 та 02.01.2021 проводився підвіз працівників підприємства саме на третю зміну в порядку та в спосіб, визначений умовами договору.
Відсутність транспорту для підвозу працівників пояснюється ще й тим, що з 28.12.2020 по 31.12.2020 та 02.01.2021 виробнича дільниця зміни «А» у третю зміну (де працює позивач) не працювала.
Наведене підтверджується поясненнями допитаного в суді першої інстанції свідка - майстра виробничої дільниці підвідділу порізки та попередньої підготовки ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" ОСОБА_2 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що свідок ОСОБА_2 не знав і не міг достеменно знати чи працювало підприємство в період з 28.12.2020 по 02.01.2021, також він не міг знати чи у вказаний період здійснювався підвіз працівників, а тому суд не мав би брати його свідчення в цій частині до уваги є безпідставними оскільки не спростовані відповідачем в ході розгляду справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на підприємстві не встановлено порядку повідомлення працівників про зміни у графіку виробництва шляхом надсилання повідомлень із використанням спеціалізованих застосунків, в т.ч. таких як «Viber», а тому не можуть бути враховані показання свідка ОСОБА_2 про те, що третя зміна, де працює позивач, не працювала і він доводив це до відома працівників виробничої дільниці зміни «А» засобами мобільного зв'язку шляхом оголошення у відповідній групі «Viber», куди включені працівники виробничої дільниці зміни «А», є безпідставними, оскільки пояснення свідка ОСОБА_2 підтверджуються змістом листування з працівниками в загальній групі у «Viber», скріншоти яких надав позивач, про направлення таких повідомлень свідок пояснював в судовому засіданні (Том №1 а.с. 225).
Показання свідка про те, що у період з 28.12.2020 року по 30.12.2020 року, 02.01.2021 року переважна частина працівників перебувала у відпустках підтверджується табелями обліку робочого часу за грудень 2020 року і січень 2021 року, витягами з електронного облікового реєстру відпусток працівників за грудень 2020 року і січень 2021 року (т.2 а.с. 1-93, а.с. 130-149).
Водночас відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що третя зміна виробничої дільниці зміни «А», в якій працював позивач, в обумовлені дні була забезпечена роботою, хто з працівників виходив на роботу і виконував посадові обов'язки.
Складовими дисциплінарного проступку, що характеризують його об'єктивну та суб'єктивну сторони, є: дії (бездіяльність) працівника; невиконання або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між його діями (бездіяльністю) та невиконанням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Проте, недоведеність роботодавцем наявності будь-якої з цих складових дисциплінарного проступку виключає його наявність.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виробничий відділ фактично працював у третю зміну в обумовлені дні, виконував виробничі завдання і що працівники третьої зміни були забезпечені підвозом, який запроваджений на підприємстві, до місця роботи.
Доводи відповідача про вчинення позивачем прогулу, наявність його вини у прогулі не відповідають обставинам справи.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав, що зміст оспорюваного наказу про його звільнення від 27.01.2021, зокрема, на підставі наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 26-д/тм, 27-д/тм, 28-д/тм від 27.01.2021 не відповідає вимогам трудового законодавства.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що в оспорюваному наказі не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягало порушення працівником трудових обов'язків, яке стало підставою для звільнення, а міститься лише посилання на локальні документи, які врегульовують організацію роботи ТОВ "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ", які прийняті і діють на підприємстві, яке суд визнав формальним. Мотиви суду першої інстанції в цій частині є вичерпними та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Є обгрунтованими висновки суду про те, що наказ №3-і/тм від 25.01.2022, яким внесені зміни до наказу № 294-к/тр від 27.01.2021 не має значення для розв'язання даного спору, оскільки він не спростовує фактичних обставин справи та винесений за сплином року після звільнення позивача.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що суд зробив два взаємовиключних висновки щодо факту неприбуття позивача на роботу: з одного боку позивач не зміг прибути на роботу, бо не було централізованого підвозу, але водночас позивач міг прибути на роботу в інший спосіб, не можуть бути враховані, оскільки судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що працівники третьої зміни не були забезпечені підвозом внаслідок невиконання роботодавцем умов колективного договору і відсутність доказів того, що виробничий відділ фактично працював у третю зміну в обумовлені дні та виконував виробничі завдання. Наявність таких обставин не свідчить, що відповідач без поважних причин не приступив до виконання трудових обов'язків і не виконував їх.
З приводу отримання згоди первинної профспілкової організації «Вільних людей» на звільнення ОСОБА_1 суд зазначає таке.
При звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення.
Норма статті 252 КЗпП України встановлює необхідність отримання попередньої згоди не лише виборного органу, а й вищого виборного органу професійної спілки для членів виборного профспілкового органу і застосовується у взаємозв'язку зі статтею 43 КЗпП України, якою передбачені випадки отримання попередньої згоди виборного профспілкового органу при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Первинна профспілкова організація «Вільних людей» включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб 21 липня 2020 року. 31 серпня 2020 року Первинна профспілкова організація «Вільних людей» повідомила дирекцію ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» про своє створення і надала список працівників, які є її членами.
У рішенні Конституційного Суду України від 29 жовтня 1998 року № 14-рп/98 (справа № 1-31/98) зазначено, що поняттям «професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації», яке вживається в абзаці шостому частини першої статті 43-1 КЗпП України, охоплюється будь-яка професійна спілка (профспілкова організація), яка відповідно до Конституції та законів України утворена на підприємстві, в установі, організації на основі вільного вибору її членів з метою захисту їх трудових і соціально-економічних прав та інтересів, незалежно від того, чи є така професійна спілка стороною колективного договору, угоди. Професійні спілки, які діють на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації, мають рівні права і є рівними перед законом. Питання надання згоди на розірвання трудового договору з працівником у передбачених законом випадках і порядку вирішує професійна спілка, яка діє на підприємстві, в установі, в організації, членом якої є працівник.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Рішення Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року №11-рп/2000 профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленого статусу. Про належність до певної профспілки організації, які діють на підставі статуту цієї профспілки, надсилають легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення із посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якого вони включаються до реєстру об'єднань громадян. Первинні профспілкові організації також письмово повідомляють про це роботодавця.
Отже, Первинна профспілкова організація «Вільних людей» легалізована у встановленому законом порядку шляхом повідомлення ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» на відповідність заявленого статусу.
Ці обставини встановлені Верховним Судом в постанові від 19.01.2022 у справі №295/11925/20, відповідачем у якій є ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» і не підлягають доказуванню (ч.5 ст.81 ЦПК України).
З протоколу №1 установчих зборів Первинної профспілкової організації «Вільних людей» від 24 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 обраний членом профспілкового комітету.
Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції запитав згоду виборного органу Первинної профспілкової організації «Вільних людей» та вищого виборного органу Первинної профспілкової організації «Вільних людей» - Федерації професійних спілок Житомирської області на звільнення ОСОБА_1 та встановлено, що прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України ( том № 3 а.с. 64-68).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 23.01.2018 року у справі №273/212/16-ц з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Оскільки відповідач не довів наявності порушень з вини позивача, відповідні профспілкові організації не дали згоду на звільнення ОСОБА_1 і їх рішення обґрунтовані, звільнення є незаконним, а трудові права позивача підлягають відновленню.
Відтак, відповідачем не доведено в судовому порядку, що звільнення позивача відбулося без порушення законодавства про працю і що його правомірно звільнено за п.3 ст. 40 КЗпП.
А тому, висновки суду першої інстанції про поновлення позивача на посаді оператора верстатів з програмним керуванням виробничого відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» є обґрунтованими та відповідають вимогам закону.
За змістом ст.235 КЗпП України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
При визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу районний суд виходив з розрахунку: 250 днів вимушеного прогулу х 814,96 грн. грн. середньоденного заробітку = 203740,00 грн, яка сума визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів із зазначеним розрахунком погоджується.
Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди, то такі вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 237-1 КЗпП України.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що було порушено трудові права ОСОБА_1 у зв'язку з невиплатою усіх належних сум, що змусило позивача докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди.
Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що винними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки останній зазнав певних душевних страждань.
З огляду на характер і тривалість страждань, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також розміру недоотриманих виплат, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27.09.2022.
Головуючий Судді