Справа № 729/654/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/507/22
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
27 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Розглянула у письмовому провадженні апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2022 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , фактично проживаючому АДРЕСА_2 , громадянину України, не працюючому, в силу ст.89 КК України не судимому, продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 14 листопада 2022 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що розгляд кримінального провадження не розпочатий, а підстав для скасування запобіжного заходу або заміни на більш м'який, не встановлено, ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
В апеляційних скаргах адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять ухвалу суду скасувати, їх підзахисному ОСОБА_5 обрати запобіжний захід, який не буде пов'язаний із триманням під вартою, при цьому просять ухвалити справедливе та обґрунтоване рішення із зазначенням у ньому дати та часу фактичного затримання ОСОБА_5 , відповідно до наявних на даний час у справі процесуальних документів.
Аргументують тим, що під час підготовчого судового засідання судом було порушене право обвинуваченого на захист, оскільки матеріали справи не містили даних про належне повідомлення адвоката ОСОБА_7 про час та місце судового розгляду, обвинувачений просив перенести судове засідання через відсутність свого другого захисника, однак, суд не зважив на клопотання сторони захисту та провів підготовче судове засідання, більш того, вирішив питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, що свідчить про необхідність скасування ухвали у порядку п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України.
Звертають увагу, що прокурором у клопотанні про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 вказано, що 15 березня 2022 року керівником Ніжинської окружної прокуратури підозрюваному був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому продовжений керівником Ніжинської окружної прокуратури до 14 травня 2022 року.
У той же час, у матеріалах провадження наявний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 09 вересня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_5 фактично затриманий 05 березня 2022 року, точний час затримання не встановлений. Тобто, в клопотанні про продовження запобіжного заходу не вказаний фактичний час затримання підозрюваного, чим порушені права обвинуваченого ОСОБА_5 щодо відліку часу тримання його під вартою.
На запит сторони захисту із слідчого ізолятора був наданий протокол затримання з особової справи, відповідно до якого ОСОБА_5 був затриманий о 13 годині 16 квітня 2022 року, про що був складений протокол затримання заступником начальника ВП №2 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області та заступником т.в.о. начальника Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області, які не є уповноваженим на здійснення затримання особами, оскільки не були ні слідчими, ні прокурорами процесуальними керівниками у даному кримінальному провадженні. Сам ОСОБА_5 заперечує той факт, що підписував цей протокол, а наявні у ньому підписи від його імені йому не належать.
В обґрунтування доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором у клопотанні не доведено жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_7 вказує на те, що отримав копію клопотання прокурора на свою електронну адресу в кінці робочого дня 15 вересня 2022 року без жодних додатків, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, він підготувався до судового засідання, але не був повідомлений про дату і час його проведення, а тому був позбавлений права приймати участь у розгляді клопотання прокурора та орієнтувати суд на усунення недоліків, допущених прокурором у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу, витребувати у прокурора копію протоколу затримання ОСОБА_5 та надати пояснення, який з двох наявних протоколів затримання відповідає дійсності.
Крім того, захисник мав намір подати заяву про відвід судді ОСОБА_1 , яка на його переконання не може розглядати дану справу та підлягає відводу.
Захисники адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в поданих апеляційних скаргах про свою особисту участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не просили, обвинувачений ОСОБА_5 на адресу суду заяву про бажання брати участь у судовому засіданні не подавав, а тому на підставі ч. 2 ст. 422-1 КПК України, було вирішено провести розгляд без виклику сторін. Матеріали кримінального провадження перебувають в суді першої інстанції, оскільки судовий розгляд триває, а тому на підставі ч. 1 ст. 406 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги захисників та ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу. Проте, це не означає, що прокурор і суд дублюють повністю положення процесуального закону, які застосовуються під час досудового розслідування, враховують особливості судового розгляду кримінального провадження.
Тому, доводи апелянтів про обов'язок прокурора, як сторони обвинувачення, доводити обґрунтованість підозри, вручати завчасно копії матеріалів, якими підтверджується необхідність продовження дії запобіжного заходу, є помилковим тлумаченням закону.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 04 березня 2022 року, близько 17 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні гаражу за адресою: АДРЕСА_1 , де на той час перебував ОСОБА_8 , у ході раптово виниклого конфлікту, з метою заподіяння смерті останньому, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, завдав кованим шампуром, який тримав у правій руці, близько трьох колотих ударів в область грудної клітки ОСОБА_8 , чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої рани грудної клітки з ушкодженням серця, від яких потерпілий помер на місці події, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 115 КК України, що є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, за яке передбачене покарання до 15 років позбавлення волі.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, на час розгляду клопотання прокурора ще тільки вирішується питання про призначення кримінального провадження до судового розгляду, а потерпіла у судовому засіданні заявила, що обвинувачений є агресивним та становить загрозу для її родини, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з огляду на військовий стан в державі, існує високий ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може ухилитися від явки до суду.
Обвинувачений офіційно не працює, не має міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, з підстав раптово виниклих неприязних стосунків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що значно підвищує ступінь його суспільного ризику як особистості.
Відповідно до пункту 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, якщо цього вимагає суспільний інтерес.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, наслідком якого стала смерть людини, потерпіла вказує на те, що обвинувачений становить загрозу для її сім'ї, отже, саме цим виправдовується відповідний відступ, коли інтереси суспільства переважають над правами і свободами окремого громадянина, задля зменшення можливості обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення та довести, що за кримінально карні діяння особа може понести справедливе покарання.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Судовий розгляд ще не розпочатий, не допитані потерпіла та свідки, не досліджені докази, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту. Саме після дослідження всіх обставин та доказів у кримінальному провадженні може бути вирішене питання щодо обґрунтованості та допустимості доказів кожної зі сторін у кримінальному провадженні, надано їм оцінку та прийнято рішення про обставини, які вони доводять чи навпаки спростовують.
Аргументи сторони захисту про порушення права обвинуваченого на захист під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, з тих підстав, що один із захисників не приймав участь у судовому засіданні, не заслуговують на увагу.
Не зважаючи на те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, розгляд питань щодо обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу відбувається у порядку передбаченому главою 18 КПК України, статтею 186 якого визначено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу, а також клопотання про продовження строків тримання під вартою, розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, тобто негайно.
У той же час, 14 вересня 2022 року ухвалою суду було призначене підготовче судове засідання на 12 годину 15 вересня 2022 року, про що були повідомлені всі учасники кримінального провадження.
У підготовче судове засідання прибули всі, окрім захисника ОСОБА_7 , в тому числі і захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , який має рівнозначні права та обов'язки з іншим захисником обвинуваченого та уповноважений на здійснення захисту інтересів обвинуваченого ОСОБА_5 , при цьому жодні права обвинуваченого порушені не були.
Клопотання про відвід судді сторона захисту може заявити на будь-якій стадії судового розгляду, якщо для цього будуть встановлені обґрунтовані підстави, ні захисник ОСОБА_7 , ні інші учасники кримінального провадження такого права не позбавлені.
Доводи сторони захисту про те, що прокурором у клопотанні не зазначений фактичний час затримання ОСОБА_5 , що позбавляє суд та сторону захисту обрахувати, з якого дня обраховується термін його перебування під вартою, не є предметом розгляду у даному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Питання щодо строку обрахування запобіжного заходу та зарахування терміну тримання обвинуваченого під вартою вирішується судом при ухваленні вироку, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, на інших стадіях судового розгляду це питання вирішено бути не може, доводи щодо своєї незгоди з часом затримання та з'ясування точної дати затримання, щодо повноважень осіб, які проводили затримання, сторона захисту має висловлювати та доводити в ході судового розгляду кримінального провадження.
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин вчинення кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого, продовження строків тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-406, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 15 вересня 2022 року про продовження обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_5 строків тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її постановлення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11