26 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3182/22
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач-1: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646)
відповідач-2: Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції (21010, м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24)
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 , через адвоката Петрик О.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що з 2017 року ОСОБА_1 проходив службу в Департаменті патрульної поліції, остання посада - інспектор взводу №2 роти №2 батальйону в Управлінні патрульної поліції у Вінницькій області. У позивача склалися неприязні відносини із т.в.о. командира батальйону ОСОБА_2 і той у березні 2022 року примусив позивача написати рапорт на звільнення зі служби. 09.03.2022 року позивач написав рапорт на звільнення, у якому не зазначив дати його написання та дати звільнення. Наступного дня позивач звернувся до відділу кадрового забезпечення з наміром забрати рапорт, оскільки не мав наміру звільнятися зі служби. Проте під примусом ОСОБА_2 позивач поставив дату написання на раніше написаному рапорті від 09.03.2022 року. Наказом Департаменту патрульної поліції №592 о/с від 10.03.2022 року позивача звільнено зі служби в поліції з 11.03.2022 року за власним бажанням. Позивач не погоджується з цим наказом, доводячи, що він не мав наміру звільнятися зі служби, в спірний наказ виданий передчасно, до закінчення тримісячного строку, установленого пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114. З цих підстав позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №592 о/с від 10.03.2022 року про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №2 роти №2 батальйону;
- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону в Управлінні патрульної поліції у Вінницькій області з 12.03.2022 року;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2022 року по день поновлення на посаді з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою судді від 11.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та поновив цей строк.
Від представника відповідачів до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що 09.03.2022 року до відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у Вінницькій області надійшов погоджений рапорт І. Бойка про його звільнення за власним бажанням з 11.03.2022 року, мотивований незгодою з розміром заробітної плати. На підставі цього рапорту та подання на звільнення 10.03.2022 року видано наказ №592 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням з 11.03.2022 року. У день звільнення 11.03.2022 року позивач здав до відділу кадрового забезпечення обхідний лист, отримав довідку щодо зобов'язання прибути до військомату та написав розписку про те, що отримав трудову книжку, витяг з наказу про звільнення та не має претензій щодо звільнення. Представник відповідачів стверджує, що позивач добровільно подав рапорт про звільнення, у якому вказав дату звільнення 11.03.2022 року, та не відкликав цей рапорт. Доводячи правомірність спірного наказу, представник відповідачів просила суд у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача відповідь на відзив не подавала. Натомість подала заяву про зміну (доповнення) підстав позову, у якій повідомила, що позивач у зв'язку зі станом сильного душевного хвилювання, викликаним психологічним тиском з боку ОСОБА_2 , не пам'ятав, що 10.03.2022 року крім дати написання рапорту дописав також дату звільнення зі служби в поліції. Ці дати дописані позивачем 10.03.2022 року під примусом ОСОБА_2 , а начальник відділу кадрового забезпечення не дала можливості позивачу забрати (відкликати) рапорт. Рапорт позивача, на якому на зазначено дати підписання та у якому відсутні слова (дати) в тексті, не можна вважати суцільним зв'язним текстом, а отже службовим документом, який має юридичну силу. Резолюція у вигляді погодження рапорту ОСОБА_1 , датованого 09.03.2022 року, виконана з порушенням чинного законодавства, оскільки не містить дати. Поважні причини, які б перешкоджали позивачу проходженню служби в поліції, були відсутні, а тому він мав би продовжувати службу в поліції упродовж трьох місяців після подання рапорту. Оскільки домовленості між сторонами щодо звільнення у більш короткий строк досягнуто не була, тому звільнення є незаконним.
Представник відповідачів подала заперечення, у яких стверджувала, що рапорт про звільнення, власноручно написаний позивачем, не є організаційно-розпорядчим документом та складається у довільній формі. Вчинення начальником Департаменту патрульної поліції резолюції на рапорті позивача та видання ним спірного наказу здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 з 03.07.2017 року прийнятий на службу в поліції та проходив її на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону в Управлінні патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції.
Позивач 09.03.2022 року звернувся до начальника Департаменту патрульної поліції полковника поліції Є.Жукова із рапортом, в якому просив звільнити його зі служби в Національній поліції за власним бажанням у зв'язку із низькою заробітною платою з 11.03.2022 та повідомив про те, що від проходження військово-лікарської комісії відмовляється, так як вважає свій стан здоров'я задовільним.
Вказаний рапорт 09.03.2022 року погодили заступник начальника Управління патрульної поліції у Вінницькій області та начальник Управління патрульної поліції у Вінницькій області.
Крім того, начальник Управління патрульної поліції у Вінницькій області 09.03.2022 року склав подання про звільнення позивача зі служби в поліції.
Наказом начальника Департаменту патрульної поліції №592 о/с від 10.03.2022 року "Про особовий склад" лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 11.03.2022 року (підстава: рапорт І.Бойка від 09.03.2022 року).
Позивач 11.03.2022 року подав до відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у Вінницькій області обхідний лист, заповнений у зв'язку з його звільненням зі служби, та отримав під розписку свою трудову книжку.
Проте 29.06.2022 року позивач звернувся до суду з цим позовом, оскаржуючи своє звільнення зі служби в поліції.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. (частини 2 і 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію")
Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення №114), яке визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки затвердженим).
Це Положення з огляду на норму пункту 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" у частині, що не суперечить вказаному Закону, є чинним спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок проходження служби в поліції.
Пунктом 8 Положення №114 визначено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема за власним бажанням при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Згідно з підпунктом "ж" пункту 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Відповідно до пункту 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Верховний Суд України в постанові від 24.04.2014 року у справі №21-241а14 зазначив, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
У цьому ж судовому рішенні Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку, та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Таким чином, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.
Ця правова позиція підтримана Верховним Судом України у постановах від 09.08.2019 року у справі №815/1490/16, від 05.02.2020 року у справі № 819/744/16, від 14.01.2021 року у справі №822/1093/18 у спорах щодо звільнення поліцейських.
Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 року №1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 року за №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, який розроблено відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими.
Пунктом 2 розділу І цього Порядку передбачено, що рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.
Відповідно до пунктів 1-7 розділу III цього Порядку видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №123.
У разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.
Накази по особовому складу повинні мати єдину самостійну порядкову нумерацію, окрему від наказів іншого характеру (нормативно-правового, організаційно-розпорядчого тощо).
Оригінали наказів по особовому складу зберігаються в підрозділах документального забезпечення органів поліції, які ці накази видали.
Другі примірники наказів або витяги з них надсилаються до підрозділів кадрового забезпечення, фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, управління майном, а також у разі необхідності до інших зацікавлених підрозділів.
До Переліку документів з питань проходження служби, затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 року №1235, віднесено рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.
Суд установив, що позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням на підставі власноручно написаного ним рапорту від 09.03.2022 року, у якому він просив звільнити його зі служби з 11.03.2022 року.
Резолюції посадових осіб Управління патрульної поліції у Вінницькій області та Департаменту патрульної поліції на цьому рапорті, а також видання наказу свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо дати звільнення позивача зі служби в поліції.
Отже, Департамент патрульної поліції мав право звільнити позивача до закінчення строку попередження, передбаченого пунктом 68 Положенням №114, оскільки прохання про це містилося у його рапорті.
Позивач не заперечує факт написання ним 09.03.2022 року рапорту про звільнення з поліції за власним бажанням. Проте наполягає, що цей рапорт він написав під психологічним тиском свого керівника - т.в.о. командира батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області О. Букатару, з яким склалися неприязні стосунки через виконання позивачем своїх посадових обов'язків. Також позивач зазначає, що дату написання цього рапорту та дату звільнення він дописав пізніше, а саме 10.03.2022 року, і примусив його до цього також ОСОБА_2 , а начальник відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у Вінницькій області не дала можливості йому відкликати рапорт про звільнення.
Суд відхиляє такі доводи та зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що рапорт про звільнення зі служби позивач подав внаслідок вчинення на нього тиску, примусу чи погроз з боку посадових осіб Управління патрульної поліції у Вінницькій області.
Так, позивач не звертався із заявами чи скаргами до керівництва Національної поліції чи уповноважених правоохоронних органів щодо неправомірних дій посадових осіб Управління патрульної поліції у Вінницькій області, зокрема т.в.о. командира батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області О. Букатару.
Стверджуючи про те, що начальник відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у Вінницькій області 10.03.2022 року не дала можливості йому відкликати рапорт про звільнення, позивач втім не скористався можливістю відкликання цього рапорту засобами поштового, телеграфного чи електронного зв'язку.
У день звільнення 11.03.2022 року позивач здав справи, отримав трудову книжку та витяг зі спірного наказу №592 о/с від 10.03.2022 року, незгоди зі звільненням не висловлював.
Доводи позивача про відсутність наміру і вільного волевиявлення на звільнення з поліції за власним бажанням належними доказами не підтверджені.
Оскільки відповідачі дотрималися порядку звільнення позивача зі служби в поліції, а спірний наказ є законним, тому у задоволенні позову про його скасування та про поновлення позивача на службі слід відмовити.
Судові витрати у справі сторонами не понесені.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш