26 вересня 2022 року справа №320/5523/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МХП" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2021 №00041040101, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 334104,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення контролюючого органу було прийнято за результатом проведеної перевірки, в ході якої був зроблений висновок про нереальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами - ПП "Агропром+" та ПП "Арміра", внаслідок чого ним завищено суму від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 334104,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу та зазначає, що до перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції з надання йому вказаними контрагентами відповідних товарів та послуг, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами.
У зв'язку з цим позивач стверджує, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі на офіційну електронну адресу.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" (ідентифікаційний код 25412361, місцезнаходження: 08800, Київська область, м.Миронівка, вул.Елеваторна, буд.1) зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.16-21).
Як вбачається з витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1828104500181 від 01.11.2018, позивач з 29.03.2006 зареєстрований платником на додану вартість (т.1, а.с.22).
Судом встановлено, що посадовими особами Офісу великих платників податків ДПС у період з 23.12.2020 по 16.12.2020 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої було складено акт від 19.01.2021 №7/28-10-04-01-03/25412361 (т.1, а.с.101-250, т.2, а.с.1-153).
В акті вказано, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) декларації встановлено її завищення на 334104,00 грн., у т.ч. по періодах: вересень 2020 року - 118419 грн., жовтень 2020 року - 215685,00 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 декларації та рядка 21 на 334104,00 грн. цієї ж декларації.
Оскільки було завищено на 334104,00 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) декларації на 334104,00 грн., у т.ч. за вересень 2020 року внаслідок врахування всупереч п.п. "а" п.198.1 ст.198, абзацам першому-третьому п.198.2, абзацам першому-другому п.198.3 і абзацу третьому п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при його визначенні нереальних операцій з придбання у ПП "Агропром+" та ПП "Арміра".
Відповідач зазначив, що податок на додану вартість за операціями з ПП "Агропром+" включено до податкового кредиту жовтня 2020 року ПДВ в сумі 290671,00 грн., у тому числі по періодах: вересень 2020 року - 90919,00 грн., жовтень 2020 року - 199752,00 грн.
Згідно документів, наданих до перевірки, встановлено, що надання транспортних послуг ПП "Агропром+" на адресу ПАТ "Миронівський хлібопродукт" здійснювалося на виконання договору №Н-1802/1 від 18.02.2020.
Контролюючий орган зауважив, що до перевірки товарно-транспортні накладні та будь-які інші підтверджуючі документи щодо надання транспортних послуг не надано. Згідно інформації ПП "Агропром+", поданої до контролюючого органу "Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність" №20-ОПП, наявність автомобілів -відсутня.
За період жовтень 2020 року ПП "Агропром+" не здійснювало оформлення податкових накладних за операціями з придбання транспортних послуг, оренди автомобілів чи будь-яких інших супутніх послуг, що пов'язані з транспортуванням, які були оформлені на ПАТ "Миронівський хлібопродукт", тобто зазначене свідчить про відсутність необхідних вимог для здійснення господарської діяльності.
У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що відбулось лише документальне оформлення господарських операцій з придбання у вересні-жовтні 2020 року транспортних послуг, загальною вартістю 1744025,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 290671,00 грн.), оскільки відсутнє реальне джерело походження ідентифікованих послуг, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій до ПАТ "Миронівський хлібопродукт".
Отже, позивачем не підтверджено у жовтні 2020 року постачання транспортних послуг від ПП "Агропром+" за вересень-жовтень 2020 року на загальну суму 1744025,00 грн. (у т.ч. ПДВ -290671,00 грн.).
В акті перевірки вказано, що податок на додану вартість за операціями з ПП "Арміра" включено до податкового кредиту жовтня 2020 року ПДВ в сумі 43433,00 грн., у тому числі по періодах: вересень 2020 року - 27500,00 грн., жовтень 2020 року - 15933,00 грн.
Згідно документів, наданих до перевірки, встановлено, що надання охоронних послуг ПП "Арміра" на адресу ПАТ "Миронівський хлібопродукт" здійснювалося на виконання договору від 23.03.2020 №А-23032020.
Відповідач зазначив, що під час перевірки не надано додатки №1-№8 до договору.
Відповідно до інформації, отриманої від ГУ ДФС у Кіровоградській області листом (вхідний №11035/7 від 07.08.2020) на запит Офісу великих платників податків ДПС від 23.07.2020 №16792/7/28-10-42-03-10, було встановлено, що в результаті виходу за податковою адресою встановлено, що підприємство за такою адресою не знаходиться.
Відповідно до аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних податкового кредиту ПП "Арміра" за вересень-жовтень 2020 року встановлено придбання запчастин, бензину А-95, дизельного палива, скрапленого газу, послуг ТЕО, транспортно-експедиторських послуг, будівельних послуг, охоронних послуг, тощо.
Відповідно до даних ЄРПН встановлено реєстрацію в адресу ПП "Арміра" податкових накладних щодо надання охоронних послуг від ТОВ "Форейн Трейд Бізнес" та від ТОВ "Антанас Безпека".
Згідно даних АІС "Податковий блок" податковий кредит вказаних товариств сформований за жовтень 2020 року був сформований за рахунок придбання одягу, продуктів харчування, запчастин та оренди приміщення та авто.
Отже, враховуючи вищевказане, контролюючий орган дійшов висновку про те, що відбулось лише документальне оформлення господарських операції з придбання у вересні-жовтні 2020 року охоронних послуг загальною вартістю 260600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 43433,33 грн., оскільки відсутнє реальне (законне) походження ідентифікованих послуг.
В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, пп. "г" п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 10700062,00 грн. та п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму ПДВ у розмірі 334104,00 грн. та завишення від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 334104,00 грн.
На підставі висновків перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2021 №00041040101, яким позивачу зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2020 року на 334104,00 грн. (т.1, а.с.14-15).
Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.
18.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропром+" (Контрагент) та Приватним підприємством "Миронівський хлібопродукт" (МХП) було укладено договір транспортного експедирування та перевезення вантажів від 18.02.2020 №Н-1802/1, за умовами якого контрагент зобов'язався перевозити належним йому транспортом вантажі МХП та/або надавати МХП від власного імені, за плату, в інтересах та за рахунок контрагента послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів транспортом контрагента у внутрішньому та міжнародному сполученні, а МХП зобов'язався оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, надані послуги в порядку та на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору розмір плати контрагенту узгоджується сторонами в Додатку №2 або замовленні, що є невід'ємною частиною договору. Узгоджена плата: в разі виконання перевезення вантажів належним контрагенту транспортом - є платою за перевезення вантажу; в разі залучення до перевезення вантажів належного третім особам транспорту та/або надання пов'язаних з перевезенням додаткових послуг з виконання та організації виконання перевезення вантажів - становить суму витрат контрагента із транспортного експедирування (виконання та організації виконання перевезення, надання пов'язаних з перевезенням додаткових транспортно-експедиторських послуг) перевезення вантажу та розмір плати (винагороди контрагента за належне виконання замовлення).
Згідно з пунктом 3.2 договору після видачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача, контрагент зобов'язується надати МХП акт приймання-передачі послуг, який одночасно є комісійним звітом у випадку залучення третіх осіб, з додаванням документів; оригіналів належним чином оформлених товаросупровідних документів, що відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення відповідно до замовлення, з відміткою вантажоодержувача, а в разі залучення третіх осіб до перевезення вантажу; в разі залучення до перевезення вантажів належного третім особам транспорту - перевезення завірену (і) підписом уповноваженої особи контрагента фотокопію (ї); разового (их) договору (ів) на перевезення вантажу щодо виконання замовлення та/або додатку (ів) до довгострокового (их) договору (ів), яким (и) узгоджені істотні умови перевезення щодо виконання замовлення (характеристика вантажу, маршрут перевезення, транспортний засіб, строки навантаження і доставки); в разі надання пов'язаних з перевезенням додаткових послуг з виконання та організації виконання перевезення вантажів інші документи - на підтвердження узгоджених в порядку п.3.1 договору окремих витрат, транспортно-експедиційних послуг (т.3, а.с.8-9).
Також між сторонами були підписані Додаток №2 до договору, в якому сторони погодили додаткові умови та зобов'язання (т.3, а.с.10) та Додаток №2 (Заявка на транспортно-експедиційне обслуговування (т.3, а.с.11).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП "Агропром+" були підписані заявки на транспортно-експедиційне обслуговування від 07.09.2020, 08.09.2020, від 09.09.2020, від 10.09.2020, від 11.09.2020, від 12.09.2020, від 13.09.2020, від 14.09.2020, від 15.09.2020, від 16.09.2020, від 17.09.2020, від 18.09.2020, від 19.09.2020, від 20.09.2020, від 28.09.2020, від 29.09.2020, від 30.09.2020, від 01.10.2020, від 05.10.2020, від 06.10.2020, від 07.10.2020, від 08.10.2020, від 09.10.2020, від 10.10.2020, від 11.10.2020, від 12.10.2020, від 13.10.2020, від 14.10.2020, від 18.10.2020, в яких сторони визначили маршрут вантажу, назву вантажу (охолоджене м'ясо птиці, заморожене м'ясо птиці, адресу відправлення та одержання вантажу та вантажоожержувачів (Дніпровський РЦЛ (Єлизаветівка); Запорізький РЦЛ; Харківський РЦЛ ПАТ "МХП"; Львівхолод, ТВК ТОВ; Львівська філія ПАТ "МХП"; ТОВ "ПМК-10"; Львівська філія ПАТ "МХП"; Родинна Ковбаска, Укрпродм'ясо; ТОВ "Скеля"; Одеський РЦЛ ПАТ "МХП"; ТОВ "Екопродукт 2017"; зберігання ТОВ "РЦЛ"; зберігання Інтерекосклад (Усатово); Дніпро-торг ТД; Київський РЦЛ;ТОВ "Ельбов"; ТОВ "Укрриба"; ТОВ "М'ясовита"; ТОВ "Айс Тім"; Київський РЦЛ ПАТ "МХП"; ТОВ "Сумська м'ясна компанія"; ТОВ Салтівський м'ясокомбінат"; ТОВ "Індустріальний"; зберігання ФК "Фаворит"; ТОВ "Сільпо-Фуд"; ТОВ "Ходорівський м'ясокомбінат"; ТВК ТОВ "Львівхолод"; ПП "СТВ+", Хазар ЛТД; ТОВ "Вінкомс"; ПАТ "Безлюдівський м/к"; Запорізький РЦЛ ПАТ "МХП"; ТОВ "Алькор Плюс"; ТОВ "Альянс Студіо"; ТОВ ВП "Рогадинський м'ясокомбінат"; Зберігання МПФ "Фрос-Миколаїв"; ТОВ "Санкоріус ТК"; Зберігання ПК "Ескадра Трейд"; Зберігання ПК "Інтерекосклад" (Усатово); ФОП ОСОБА_1 ; ФОП ОСОБА_2 ; ФОП ( ОСОБА_3 ; ФОП ОСОБА_4 ; ТОВ "Східторг 2018"; ПП "Перспектива М"; ТОВ "Агропобутсервіс"; ТОВ "Мібуч"; ТОВ "Глобинський м'ясокмбінат"; ТОВ "Хартон"; ПП "Ковест"; РЦЛ м.Київ; ТОВ "Артон Груп"; ТОВ "ВТК "Крок"; СОХРЦЛ Одеса; ПП "Глобино"; ПМК-10 Ужгород; ТОВ "Уніврсал-Плюс"; ТДВ "Ятрань М'ясокомбінат"; ТОВ "Добробут-Олександрія" (т.3, а.с.12-196).
З метою виконання умов вказаного договору ПП "Агропром+" були надані, а позивачем прийняті транспортні послуги на загальну суму 2408068,26 грн., про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг), наявні у справі.
Також між сторонами були складені та підписані товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався перед ПП "Агропром+" за отримані послуги у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення, копії яких долучені до матеріалів справи (т.4, а.с.159-212).
Судом встановлено, що ПП "Агропром+" були виписані позивачу податкові накладні (т.4, а.с.111-115, 118-122), сума ПДВ за якими була включена до складу податкового кредиту за жовтень 2020 року від 20.11.2020, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2020 року від 20.11.2020 (Додаток 5. Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т.8, а.с.84-110) та не заперечується сторонами по суті.
23.03.2020 між Приватним підприємством "Миронівський хлібопродукт" (МХП) Приватним підприємством "Арміра" (Контрагент) було укладено договір про надання охоронних послуг №А-23032020 від 23.03.2020, за умовами якого контрагент зобов'язався надати МХП охоронні послуги, а саме здійснювати охорону об'єктів МХП, які належать йому на праві власності, або які знаходяться в оренді МХП та використовуються ним на законних підставах. Перелік об'єктів визначений у Додатку до Договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору ціна на послугу вказується в актах приймання-передачі на кожну послуг окремо.
Пунктом 2.2 договору визначено, що порядок та умови оплати послуг зазначено в Додатку №1 до договору. Ціна послуг визначається в Додатку №2.
Згідно з пунктом 4.1 договору протягом визначеного сторонами строку в Додатку 2 по завершенню надання передбачених цим договором послуг, контрагент передає МХП на затвердження та підписання два екземпляри підписаного уповноваженою особою контрагента акту приймання-передачі послуг (т.2, а.с.154-156).
Між сторонами був підписаний Додаток №2, яким сторони погодили назви та адреси об'єктів охорони, режим роботи та вартість послуг.
Також між сторонами були підписані були підписані додатки №3 (Інструкція по наданню контрагентом охоронних послуг на об'єкті МХП), №4 (Таблиця штрафів), №5 (Зразки облікових журналів для забезпечення охорони) та №7 (Правила дотримання вимог виробничої санітарії, охорони праці, охорони навколишнього природного середовища та безпеки підприємства) (т.2. а.с.159-166, 173-176).
Крім того, між сторонами були підписані акти прийняття об'єкту під охороною (Додаток №6) за адресами: стоянка вантажних автомобілів РУЛ; вул.Хлібозаводська, м.Ладижин; АЗС №2 Ладижин; вул.Хлібозаводська, 14, м.Ладижин, Вінницька область; РБУ; вул.Сагаєва, 1, м.Ладижин, Вінницька обл.; АТП с.Лукашівка, вул.Першотравнева; АТП-30, м.Ладижин, вул.Хлібозаводська; ЖД Рамня, м.Ладижин, вул.Сагаєва) (т.2, а.с.167-172).
01.04.2020 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору №А-23032020 від 23.03.2020, в якій сторони дійшли згоди змінити Додаток №3, виклавши його в новій редакції, визначивши в ньому дислокацію постів охорони МХП (т.2, а.с.177-178).
01.09.2020 між сторонами було підписано Додаткову угоду №2 до договору №А-23032020 від 23.03.2020, в якій сторони дійшли згоди змінити Додаток №3, виклавши його в новій редакції, визначивши в ньому дислокацію постів охорони МХП з 01.09.2020 (т.2, а.с.180-181).
На виконання умов вказаного договору Приватним підприємством "Арміра" було надано, а ПАТ "Миронівський хлібопродукт" прийнято охоронні послуги за вересень-жовтень" на загальну суму 330000,00 грн., про що між сторонами були складені та підписані акти наданих послуг №370 від 30.09.2020 на суму 165000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 27500,00 грн.) та від 31.10.2020 №418 на загальну суму 165000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 27500,00 грн.) (т.2, а.с.182-183).
Судом встановлено, що Приватним підприємством "Арміра" були виписані позивачу податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2020 року, що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2020 року від 20.11.2020 (Додаток 5. Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т.8, а.с.84-110) та не заперечується сторонами по суті.
З матеріалів справи вбачається, що позивач повністю розрахувався за отримані послуги, про що свідчать платіжні доручення від 11.12.2020 №2011500539 на суму 49500,00 грн., від 03.11.2020 №1900980187 на суму 115500,00 грн., від 17.11.2020 №1935360032 на суму 115500,00 грн. та від 17.11.2020 №1935360233 на суму 49500,00 грн. (т.2, а.с.234-235, 237-238).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87758646) зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.
Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП "Агропром+" та ПП "Арміра" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, а податкові накладні, виписані зазначеним контрагентом, містять всі реквізити, визначені в якості необхідних статтею 201 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарських операцій з ПП "Агропром+" та ПП "Арміра", а фактично висновок контролюючого органу про порушення позивачем чинного податкового законодавства ґрунтується на твердженнях про те, що господарські операцій позивача з вказаними контрагентами носять фіктивний характер, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацом 10 статті першої Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.
Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Абзацом 4 статті першої Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 20.12.2021 у справі №200/6804/19-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 102080072).
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Судом під час дослідження господарської мети при укладенні позивачем договору з вищевказаними контрагентами було встановлено наступне.
В акті перевірки контролюючий орган зазначив про відсутність у ПП "Агропром+" транспорту для надання позивачу транспортних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи 11.03.2019 між Приватним підприємством "Агропром+" та ОСОБА_5 було укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування транспортні засоби матки та моделі:
- VOLVO FH 440, 2008 року випуску, тип спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ;
- FEBER 35 NW, 2009 року випуску, тин спеціалізований-напівпричіп-спеціалізований Н/ІІР - самоскид-Е, номер шасі (кузова; рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 ;
- VOLVO FH 480, 2007 року випуску, тип спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловин тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 ;
- FEBER 35 NW, 2009 року випуску, тип спеціалізований - напівпричіп-спеціалізований Н/ПР - самоскид-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_8 ;
- FEBER 35 NW, 2009 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп-спеціалізований Н/ПР - самоскид-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_9 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_10 ;
- FEBER 35 NW, 2009 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп-спеціалізований Н/ПР - самоскид-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_11 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_12 .
Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п'ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акта приймання-передачі (т.3, а.с.204-207).
11.03.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі транспортних засобів (т.3, а.с.208).
01.06.2020 між Приватним підприємством "Агропром+" та ОСОБА_6 було укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування транспортні засоби матки та моделі:
- SCHMITZ SKO 24, 2008 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр-рефрижератор-Е, номер шасі (кузова, pами) НОМЕР_13 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_14 ;
- BERGER SAPL 24LT. 2005 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр-рефрижератор-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_15 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_16 ;
- SCHMITZ SKO 27, 2006 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр рефрижератор-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_17 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_18 ;
- CHEREAU CD-382НB, 2007 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр рефрижератор-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_19 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_20 ;
- SCHMITZ SKO 27, 2007 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп- спеціалізований н/пр рефрижератор-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_21 , реєстраційний номерний знак АВ0529ХІІ;
- KRONE SDR 27, 2006 року - випуску, тип спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр рефрижератор-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_22 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_23 ;
- SCHMITZ S 3, 2010 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп-спеціалізований н/пр рефрижератор Е номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_24 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_25 ;
- SCHMITZ SKO, 2009 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр рефрижератор номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_24 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_26 ;
- SCHMITZ SPR 24L, 2003 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр самоскид номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_27 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_28 ;
- WIELTON NW, 2008 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр самоскид-Г номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_29 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_30 .
Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п'ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі (т.3, а.с.210-213).
05.06.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі транспортних засобів (т.3, а.с.214-215).
27.01.2020 між Приватним підприємством "Агропром+" та ОСОБА_6 укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування транспортні засоби матки та моделі:VOLVO FH 42T, 2010 року випуску, тип спеціалізований вантажнй-спеціалізований сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_31 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_32 .
Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п'ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі (т.3, а.с.230-233).
27.01.2020 між сторонами було підписано акт приймання-передачі транспортних засобів (т.3, а.с.234).
11.03.2019 між Приватним підприємством "Агропром+" та ОСОБА_7 було укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування транспортні засоби матки та моделі:
- DAF 95 XF, 2001 року випуску, тип спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_33 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_34 ;
- DAF XF 105.460, 2007 року випуску, тип спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_35 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_36 ;
Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п'ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі (т.4, а.с.7-10).
11.03.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі транспортних засобів (т.4, а.с.11).
14.08.2020 між Приватним підприємством "Агропром+" та ОСОБА_8 було укладено договір оренди транспортних засобів, за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне користування:
- автомобіль марки DAF, модель 95 XF 480, 2004 року випуску, тип спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловий тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_37 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_38 ;
- причіп SCHMITZ, модель SKO 24, 1998 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп - спеціалізований н/пр рефрижератор номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_39 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_40 .
Пунктом 9 договору визначено, що термін оренди становить з 14 серпня 2020 року по 31 грудня 2030 року (т.4, а.с.20-23).
11.03.2019 між Приватним підприємством "Агропром+" та ОСОБА_6 було укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування транспортні засоби матки та моделі:
- DAF 95, 2008 року випуску, тип спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловин тягач - Е, : номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_41 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_42 ;
- DAF XF 105.460, 2010 року випуску, тип спеціалізований вантажний-спеціалізований сідловий тягач- Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_43 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_44 ;
- DAF 95.380, 1999 року випуску, тип спеціалізований вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_45 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_46 ;
- MERCEDES-BENZ SPRINTER 515 CDI, 2007 року випуску, тип спеціалізований вантажний фургон ізотермічний-С, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_47 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_48 ;
- WIELTON NW, 2008 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_29 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_49 ;
- SCHMITZ SPR 24L, 2003 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп спеціалізований Н/ПР - самоскид-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_50 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_51 ;
- SCHMITZ SPR 24, 2003 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп-спеціалізований Н/ПР - самоскид-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_52 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_53 .
Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п'ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі (т.4, а.с.31-37).
11.03.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі транспортних засобів (т.4, а.с.38).
11.03.2019 між Приватним підприємством "Агропром+" та ОСОБА_9 було укладено договір оренди (найму), за умовами якого вказана особа передала контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування транспортні засоби матки та моделі:
- VOLVO FH 12.460, 2005 року випуску, тип спеціалізований, вантажний-спеціалізований сідловий тягач -Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_54 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_55 ;
- BODEX KIS 3WA, 2006 року випуску, тип спеціалізований напівпричіп-спеціалізований Н/ПР самоскид-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_56 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_57 .
Пунктом 4.1 договору визначено, що строк найму по цьому договору становить п'ять років з моменту його підписання, нотаріального посвідчення, а також підписання акту приймання-передачі (т.4, а.с.45-48).
11.03.2019 між сторонами було підписано акт приймання-передачі транспортних засобів (т.4, а.с.49).
01.10.2020 між Приватним підприємством "Агропром+" та ФОП ОСОБА_10 було укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №01/10/20, за умовами якого вказана особа зобов'язалась передати контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування та забезпечити своїми силами керування та технічну експлуатацію автомобіля марки ДАФ, державний номер НОМЕР_58 , 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_59 та спеціальний напівпричіп марки SCHMITS, державний номер НОМЕР_60 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_61 (т.4, а.с.75).
01.10.2020 між Приватним підприємством "Агропром+" та ФОП ОСОБА_11 було укладено договір оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №01/10/20, за умовами якого вказана особа зобов'язалась передати контрагенту позивача у строкове платне володіння і користування та забезпечити своїми силами керування та технічну експлуатацію автомобіля марки ДАФ, державний номер НОМЕР_62 , 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_63 та спеціальний напівпричіп марки Cherea, державний номер НОМЕР_64 , 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_65 (т.4, а.с.78).
Отже, матеріали справи свідчать про те, що виконання ПП "Агропром+" зобов'язань щодо надання позивачу послуг з транспортного перевезення здійснювалось вказаним контрагентом шляхом залучення інших суб'єктів фізичних осіб.
В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що позивач не надав йому до перевірки товарно-транспортні накладні, складені під час надання ПП "Агропром+" відповідних послуг позивачу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.
Відповідно до пункту 1 Правил для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах серед переліку необхідних документів для перевезення вантажу є товарно-транспортна накладна.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Підпунктом 11.1 п. 11 Правил також визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Згідно п.п. 11.3 п.11 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Відповідно пп. 11.7 п. 11 Правил № 363 час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25, 8.26 глави 8 цих Правил.
З аналізу викладеного вбачається, що фактичне переміщення товару (шляхом перевезення) підтверджується транспортними накладними чи дорожніми листами, як це передбачено вимогами законодавства, також слід враховувати і додаткові вимоги до перевезення небезпечних вантажів.
Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 у справі №808/78/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 98344028) зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою суду від 17.05.2021 було витребувано від відповідача письмові пояснення про те, чи витребовувалися від позивача під час проведення перевірки додатки №№1-8 до договору від 23.03.2020 №А-23032020, товарно-транспортні накладних, які підтверджують факт надання ПП «Агропром+» транспортних послуг за договором від 18.02.2020 №Н-1802/1, з відповідним документальним підтвердженням, зокрема, запит про надання податкової інформації.
Відповідач вимоги ухвал суду проігнорував та не надав суду докази звернення до позивача із відповідним запитом про надання товарно-транспортних накладних, складених за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Агропром+".
У свою чергу, у письмових поясненнях по справі позивач зазначив, що ним було надано контролюючому органу всі необхідні для проведення перевірки документи.
На підтвердження наданих пояснень позивач надав суду лист вих.№252 від 24.12.2020, адресований Офісу великих платників податків ДПС України, в якому ПАТ "МХП" повідомило про наявність у товариства всіх первинних документів, що стосуються його господарської діяльності, за місцезнаходженням платника податків та можливість отримання таких документів для перевірки у будь-який час (т.8, а.с.65).
Отже, матеріали справи спростовують наведені відповідачем в акті перевірки пояснення щодо ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, складених між ним та ПП "Агропром+" за вересень-жовтень 2020 року.
Суд зазначає, що відповідач, обґрунтовуючи нереальність господарських операцій між позивачем та ПП "Арміра", зазначив про наявність інформації ГУ ДФС у Кіровоградській області, оформленої листом вхідний №1105/7 від 07.08.2020, про відсутність підприємства за податковою адресою.
Ухвалою суду від 17.05.2020 було витребувано від відповідача копію листа ГУ ДФС у Кіровоградській області (вх. №11035/7 від 07.08.2020), у якому вказано, що ПП «Арміра» за податковою адресою не знаходиться.
Проте, відповідач не надав суду вказаний документ, і тим самим, не підтвердив, наведені в акті від 19.01.2021 №7/28-10-04-01-03/25412361, твердження.
Щодо посилань відповідача на те, що ПП "Арміра" за вересень-жовтень 2020 року здійснило реєстрацію податкових накладних лише на ТОВ "Форейн Трейд Бізнес" та ТОВ "Антанас Безпека", то суд не приймає їх до уваги, оскільки позивачем додано до матеріали справи податкові накладні, виписані ПП "Арміра" позивачу у вересні та жовтні 2020 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.10.2020, 02.11.2020 та 03.11.2020, відповідно.
Суд наголошує на тому, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.
Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81366768) та від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -87758646).
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89675141) зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відповідачем у даній справі не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.
Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивача, ПП "Агропром+" та ПП "Арміра", з якими ПАТ "Миронівський хлібопродукт" безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з надання позивачу його контрагентами відповідних товарів та послуг, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі “Інтерсплав проти України”).
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (“Булвес” АД проти Болгарії”) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є “власністю” у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону “Про ПДВ” стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій з ПП "Агропром+" та ПП "Арміра".
Отже, враховуючи те, що матеріали справи спростовують висновки податкового органу щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість за вересень-жовтень 2020 року на суму 334104,00 грн., суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та безпідставно.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження висновків, які зазначені в акті перевірки.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2021 №00041040101.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5040,00 грн.
Проте, сума судового збору, яка підлягала сплаті за звернення до суду з даним позовом становить 5011,56 грн.
Таким чином, позивачем було надмірно сплачено судовий збір у розмірі 28,44 грн. (5040,00 грн. - 5011,56 грн.)
Враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5011,56 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачений судовий збір підлягає поверненню у разі звернення позивача з відповідною заявою.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України від 08.02.2021 №00041040101.
3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (ідентифікаційний код 25412361, місцезнаходження: 08800, Київська обл., м.Миронівка, вул.Елеваторна, буд.1) судовий збір у сумі 5011,56 грн. (п'ять тисяч одинадцять грн. 56 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України (ідентифікаційний код 44082145, місцезнаходження: 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.11-Г).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.