Справа № 530/1689/21 Номер провадження 22-ц/814/924/22Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
13 вересня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Владімірова Р.В.
розглянула в апеляційному суді в м. Полтаві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2021 року, ухвалене суддею Должко С.Р., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення юридичного факту, визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити дії.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Опішнянської селищної ради про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 понад п'ять років, визнання права на земельну частку (пай) в колективній власності колишнього КСП «Зоря», розміром 4.13 в умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування після померлої ОСОБА_2 , зобов'язання Опішнянську селищну раду Полтавської області виділити йому земельну ділянку розміром 4.13 в умовних кадастрових гектарів із земель запасу сільськогосподарського призначення та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю понад п'ять років.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в колективній власності колишнього КСП «Зоря», розміром 4.13 в умовних кадастрових гектарів відповідно до сертифікату ПЛ № 0204604, в порядку спадкування.
Зобов'язано Опішнянську селищну раду Полтавської області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 4.13 в умовних кадастрових гектарів із земель запасу сільськогосподарського призначення та надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою.
З цим рішенням не погодився відповідач Опішнянська селищна рада Полтавської області, оскарживши його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник Опішнянської селищної ради, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, прохає скасувати рішення місцевого суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач не порушував прав позивача та між ними відсутній спір про право щодо встановлення факту проживання однією сім'єю, а також права на земельну частку (пай).
Крім цього, вказує, що суд, зобов'язавши селищну раду виділити позивачу земельну ділянку та надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, перебрав на себе повноваження іншого компетентного державного органу щодо вирішення питань із землеустрою.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Гармаш І.О. , представника позивача ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 була одинокою, рідних та близьких не мала. За станом здоров'я та віку потребувала догляду, тому з 1990 року ОСОБА_1 проживав спільно з ОСОБА_2 в будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно договору дарування від 05 грудня 1991 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 і розташований на присадибній ділянці землі розміром 0,43 га, закріплену за виконавчим комітетом сільської Ради народних депутатів. Договір дарування зареєстрований в по господарській книзі № 7 під № 320 виконавчого комітету сільської Ради народних депутатів та Полтавському бюро технічної інвентаризації ( а.с.10-11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 років померла ОСОБА_2 . Свідоцтво про її смерть втрачене. Спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 не була заведена.
Згідно довідки Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 08.11.2021 р. № 3068, останнє місце реєстрації ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано в с. Попівка, Зіньківського району Полтавської області. Разом із нею в одному господарстві був зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.7).
24 грудня 1996 на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення Зіньківської районної державної адміністрації № 534 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0204604, який зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів 27.12.1996 року за № 604 ( а.с.8).
04.11.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Зіньківської державної нотаріальної контори Герасименко Л.В. про видачу свідоцтва про спадщину після померлої ОСОБА_2 , яка складається з земельної ділянки (земельна частка (пай), розташованої на території Попівського старостинського округу Опішнянської селищної ради (Попівська сільська рада), Полтавського (Зіньківського) району Полтавської області і належала ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0204604, виданого згідно розпорядження Зіньківської РДА № 534 від 24.12.1996 р. та зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів 27.12.1996 р. за № 604 (а.с. 12, 8).
Постановою державного нотаріуса Зіньківської державної нотаріальної контори Герасименко Л.В. від 04.11.2021 р. № 708/02-31 у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на земельну частку (пай), загальною площею 4,13 ум.кад.га, що перебували у колективній власності КСП «Зоря», с. Попівка Зіньківського району Полтавської області,яка належала померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0204604, виданого 27.12.1996 року згідно розпорядження Зіньківської РДА відмовлено, з тих підстав, що заявник не додав документів, які б підтверджували їх родинні відносини з померлою ОСОБА_2 , в тому числі заповіту (а.с. 13).
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено той факт, що з 1990 року він та ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , вели спільне господарство; ОСОБА_1 доглядав та піклувався за станом її здоров'я, купував необхідні ліки та продукти харчування, за власні кошти провів поховання ОСОБА_2 та влаштовував поминальні обіди. Після її смерті користується майном померлої.
ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Зоря», розміром 4,13 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Позивач прийняв спадщину шляхом управління та володіння спадковим майном та являється спадкоємцем четвертої черги за законом відповідно до ст. 1295 ЦК України, оскільки проживав зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Встановивши вказані обставини та враховуючи, що державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва на право на спадщину після померлої ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення його позову, а саме: встановив факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю понад п'ять років; визнав за позивачем право на земельну частку (пай) в колективній власності колишнього КСП «Зоря», розміром 4.13 в умовних кадастрових гектарів відповідно до сертифікату ПЛ № 0204604, в порядку спадкування та зобов'язав Опішнянську селищну раду Полтавської області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 4.13 в умовних кадастрових гектарів із земель запасу сільськогосподарського призначення, надавши дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Частиною 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Спірні правовідносини щодо встановлення факту, що має юридичне значення регулюються гл. 6 розд. IV ЦПК.
У п.7 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.95 №5 судам роз'яснено, що відповідно до п.1 ч.1 ст.273 ЦПК (п.1 ч.1 ст.315 діючого ЦПК) суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Аналіз положень ст.315 ЦПК свідчить про те, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
У роз'ясненнях, наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.1 листа від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. Лише якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року та не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування на підставі ЦК УРСР, право спадкування виникає також у спадкоємців за законом третьої, четвертої та п'ятої черг ("нових черг") відповідно до статей 1263 - 1265 ЦК України.
Аналіз положень Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На час смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті (ст.ст. 526-527 ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Крім того, ст. 531 ЦК УРСР 1963 року до числа спадкоємців за законом віднесено непрацездатних осіб, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.
Стаття 535 ЦК УРСР 1963 року передбачала право на обов'язкову частку у спадщині неповнолітніх або непрацездатних дітей спадкодавця (в тому числі усиновлених), а також непрацездатної дружини, батьків (усиновителів) і утриманців померлого, які успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР 1963 року діями, що свідчать про прийняття спадщини визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Як встановив місцевий суд, і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ,під час дії ЦК УРСР 1963 року.
Між тим, ані до першої, ані до другої черг спадкоємців за законом ОСОБА_1 не відноситься, не має права на обов'язкову частку, а тому не є спадкоємцем за законом, не має права на спадкування і не міг прийняти спадщину після померлої ОСОБА_2 шляхом управління та володіння спадковим майном, оскільки цим правом наділені лише спадкоємці.
На час смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЦК УРСР не відносив позивача ОСОБА_1 до кола її спадкоємців.
Встановлення факту родинних відносин не є таким, що обумовлює виникнення прав, інтересів та обов'язків позивача.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач не вказував інших підстав для встановлення факту родинних відносин.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2824,85 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Опішнянської селищної ради Полтавської областізадовольнити.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зобов'язання виділити земельну ділянку та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2824,85 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26.09.2022.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді: Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук