м. Вінниця
26 вересня 2022 р. Справа № 120/5992/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено перерахунок його пенсії з 01.01.2016 року, внаслідок чого сформувалась заборгованість за 2016-2017 роки, виплата якої була розстрочена. Оскільки перерахунок та виплата належних позивачеві сум здійснено невчасно, він втратив частину доходів. Позивач вказує, що звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, однак за результатами розгляду такої заяви отримав відмову.
Ухвалою суду від 08.08.2022 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою у відповідача витребувано належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи позивача.
12.08.2022 року за вх.№40649/22 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в яку наведені заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою врегульовано проведення перерахунку та виплати пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988). Сума перерахованих пенсій для виплат за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року виплачується після виділення коштів на фінансування з державного бюджету в такому порядку : з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови 103 та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року; з 01.01.2020 року- щомісяця окремою сумою в розмірі 100% різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. В подальшому порядок виплати перерахованої пенсії було унормовано постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян". Цей порядок не передбачав одномоментної виплати пенсії та розтерміновував процедуру виплати із 01.01.2020 року по день фактичної її виплати. Відповідач зазначає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а відтак дана позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку відповідача, де отримує пенсію за віком, призначену відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У березні 2018 року, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".
При цьому, виплата позивачу перерахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії не проведена відразу після перерахунку, а фактично завершена у червні 2021 року.
У зв'язку із цим позивач вважає, що відповідачем порушено строки виплати доходу (перерахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії), що є підставою для виникнення права на виплату спірної компенсації втраченого доходу.
Позивач 22.07.2022 року звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої пенсії.
Відповідач, за результатами розгляду вказаної заяви, листом від 25.07.2022 року за вих.№ 5980-5934/В-02/8-0200/22 відмовив у виплаті зазначеної компенсації у зв'язку з відсутністю правових підстав для її нарахування та виплати.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів, звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
21.02.2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, п. 3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 року пенсії, призначені згідно із Законом від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;
- з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Тобто, постанова Кабінету Міністрів України № 103 визначала порядок виплати перерахованих пенсій, який, зокрема, передбачає здійснення таких виплат після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, не змінюючи при цьому регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції.
Вказаними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсій колишнім працівникам міліції, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету.
Однак рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 року у справі № 826/12704/18 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019) п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року визнано нечинним.
Проте, після цього Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (набрала чинності із 01.01.2020 року), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020року у справі № 640/620/20 (набрало чинності згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року) ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» визнано протиправною та нечинною.
Відтак, із 29.09.2020 року нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати.
Після визнання нечинною постанови № 1088 дії відповідача щодо подальшого поетапного виплати перерахованої пенсії є такими, що вчинені не на підставі наданих повноважень та не у спосіб встановлений законодавством, адже жодним нормативно правовим актом після 29.09.2020 року не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Тому після 29.09.2020 року відповідач повинен був вчинити дії спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку.
При цьому аргументи позивача про те, що порушення строків виплати йому пенсії (доходу) триває із 01.01.2016 року є безпідставними з огляду на те, що перерахунок пенсії проведено лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року. Відтак, хоча цей перерахунок і проведено за минулий час (із 01.01.2016 по 31.12.2017) однак нормативна підстава його проведення виникла у лютому 2018 року, тому стверджувати про неправомірну поведінку органу пенсійного фонду щодо невиплати у 2016 - 2017 роках перерахованої пенсії немає жодних підстав.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Ст. 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
П. 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17 та від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19.
Тому у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов'язку здійснити виплату належних позивачу сум.
Суд повторно зазначає, що норми п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року та ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (набрала чинності із 01.01.2020 року) передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року суми пенсії.
Лише починаючи із 29.09.2020 року (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 року у справі № 640/620/20) втратили чинність норми ч. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088, які встановлювали "відтермінування" у виплаті перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії. До 29.09.2020 року норми зазначеної постанови відповідачем застосовувалися правомірно.
Натомість після 29.09.2020 року у відповідача виник обов'язок виплатити перераховану суму пенсії, а бездіяльність щодо не виплати вважається неправомірною.
Згідно ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати перерахованої пенсії.
Відтак, право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови які встановлювали відтермінування виплати).
Зі змісту листа відповідача від 25.07.2022 року за вих.№5980-5934/В-02/8-0200/22 вбачається, що період нарахування компенсації закінчився у червні 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, суд зазначає наступне
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання протиправними дій відповідача можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що судом визнано протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вбачає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
Суд звертає увагу, що право на нарахування компенсації у позивача виникло саме з листопада 2020 року, а не з 01.01.2016 року, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Суд при прийнятті рішення у даній справі також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1974 року у справі "Міллер проти Австрії", в якому Суд вперше установив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року "Гайгузус проти Австрії", у якому якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Також суд звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» №1088 від 24.12.2019 року, Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати №159 від 21.02.2001 року та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496 грн. 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.09.2022 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна