м. Вінниця
26 вересня 2022 р. Справа № 120/5230/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
В суд звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови у перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових його грошового забезпечення. Вказує на безпідставність доводів відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, у зв'язку з неприйняттям нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсії, після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 (05.03.2019 року). Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у зразковій справі № 160/8324/19, згідно якої суд дійшов висновку, що з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсії з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи відзив, зазначає, що п. 1, 2 Постанови КМУ № 103 визнані нечинними з 05.03.2019 року на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/3858/18. Разом з тим, інших нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії, призначених згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не приймалось. Вважає, що скасування з 05.03.2019 року в судовому порядку змін до п. 5 та Додатку 2 Порядку № 45 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення права на перерахунок пенсії позивача норми Порядку були чинними. Тому відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Позивачу призначена пенсія за вислугу років у розмірі 77% грошового забезпечення відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 року прийнято Постанову № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018 року, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, п. 1 та 2 якої вирішено перерахувати з 01.01.2018 року пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, п. 1 та 2 якої вирішено перерахувати з 01.01.2018 року пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до Постанови № 704. 2262-ХІІ) до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до Постанови № 704.
05.03.2019 року вступило в законну силу рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Вінницьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виготовлено довідку від 05.03.2022 року № ХЛ42399 та направлено її до Пенсійного фонду.
24.03.2022 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії.
Листом відповідача від 07.04.2022 року позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії, у зв'язку із тим, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсії, в тому числі і у зв'язку з уточненням грошового забезпечення, не приймалось.
Дана відмова одночасно є предметом оскарження у даній справі.
При вирішенні спору суд керується наступним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 2011-XII пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.
Так, ст. 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Дана норма статті міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 826/3858/18.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, ст. 63 Закону № 2262-XII делеговано Кабінету Міністрів України право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Порядок № 45).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 (у редакції Постанови № 103) призначені відповідно до Закону № 2262-XII пенсії, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 п. 5 Порядку № 45 (в редакції Постанови № 103) передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням
При цьому, у Додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.11.2019 року, визнано протиправними та нечинними п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 265 КАС України п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45 втратили чинність з 05.03.2019 року.
Тому з 05.03.2019, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/3858/18, діє редакція п. 5 та додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до внесення вищезазначених змін.
Водночас алгоритм дій, який повинні вчинити, зокрема ГУ ПФУ, у зв'язку із втратою чинності положеннями п. 1, 2 Постанови № 103 та змін до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45, не змінився.
Зокрема, на час звернення позивача до відповідача із заявою, п. 3 Порядку № 45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Тобто, на вказані органи покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно із додатком 1 до Порядку № 45.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 160/8324/19 зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до п. 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому ст. 63 Закону № 2262-XII. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Пунктом 24 Порядку № 3-1 встановлено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі ст. 63 Закону № 2262-XII уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.
Як попередньо вказано, 30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 року, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, Постановою № 704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 Постанови № 704).
При цьому підпунктом 2 пункту 5 постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Здійснивши системний аналіз зазначених вище норм чинного законодавства України, суд зазначає наступне.
З 05.03.2019 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-XII та статті 9 Закону № 2011-XII.
До того ж, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/3858/18 залишені без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019 року, у якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-XII.
Згідно із ч. 2 та 3 статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Аналіз наведених судом вище правових норм свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є рішення Кабінету Міністрів України, а саме Постанова № 704. При цьому, процедура перерахунку пенсії регулюється Порядком № 45, який є чинним.
Водночас, визнання судом протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не зумовлює необхідності повторного повідомлення Пенсійного фонду України, як про виникнення підстав для перерахунку пенсії, так і повторного подання відповідних списків до уповноважених органів. Адже підстава перерахунку пенсії - Постанова № 704 з ухваленням рішення суду у справі № 826/3858/18, не змінилася. Відповідно списки осіб, пенсії яких потребують перерахунку, також не змінилися.
Отже, з урахуванням змін (збільшення у зв'язку із прийняттям Постанови № 704) грошового забезпечення відповідних категорій посад військовослужбовців та введенням для зазначених категорій осіб нових додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) і премій у розмірах, встановлених законодавством, визнання нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103, суд вважає, що позивач на підставі статей 43, 51, 63 Закону № 2262-XII та пункту 5 Порядку № 45 набув право на перерахунок пенсії в частині цих додаткових видів грошового забезпечення з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто із 01.04.2019 року.
Крім того, після втрати чинності з 05.03.2019 року відповідних норм Постанови № 103, які обмежували складові грошового забезпечення, що враховуються при перерахунку пенсії, відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача згідно Постанови № 704 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які первинно не були включенні через встановлені Постановою № 103 обмеження.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше в рішенні від 16.12.1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16.09.1996 року "Гайгузус проти Австрії", у якому якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" (рішення від 8.11.2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі". Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії" і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з 01.04.2019 року відповідно до довідки Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2022 року № ХЛ42399, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, є протиправними.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, то остання на підставі пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України підлягає задоволенню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити позивачу з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії виходячи з 77% грошового забезпечення на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на березень 2019 року, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 988, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
При цьому, визначаючись щодо дати, з якої позивачу слід здійснити перерахунок пенсії, суд враховує, що строки перерахунку призначених пенсій визначені статтею 51 Закону №2262-ХІІ. Зокрема частиною 2 вказаної статті визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що перерахунок пенсії позивачу повинен бути проведений з 01.04.2019, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Відтак, позивачем не вірно визначено дату з якої його пенсія підлягає перерахунку, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією з урахуванням 100% суми підвищення пенсії суд зазначає наступне. Ключовим правовим питанням у справі, якого власне і стосується спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати (грошового забезпечення) відповідно до вимог законодавства України. Відповідно, питання щодо виплати різниці між нарахованою (в майбутньому) та отриманою пенсією є похідним і повинно вирішуватись після врегулювання правовідносин, які стосуються наявності відповідного права на перерахунок.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснено відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті з 01.04.2019 року пенсії відповідно до довідки Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2022 року № ХЛ42399 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.04.2019 року пенсію виходячи з 77% грошового забезпечення відповідно до довідки Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 05.03.2022 року № ХЛ42399 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Комар Павло Анатолійович