Справа № 486/341/22
Провадження № 2/486/392/2022
15 вересня 2022 року м.Южноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Деменко К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав
учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області
01 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що з 04 лютого 2011 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 жовтня 2014 року розірвано. Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 вересня 2017 року рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 271 визначено місце проживання сина із ним та до теперішнього часу син проживає з позивачем. Відповідач не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом здоров'я, не піклується про фізичних і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток, під час зустрічі застосовує до сина силу та заподіює йому тілесні ушкодження, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання сином освіти. Дитина знаходиться на його повному утриманні.
11 травня 2022 року на адресу суду від ОСОБА_7 надійшов відзив, а 26 травня 2022 року заперечення, які суд не приймає до уваги, оскільки подані особою, яка не була допущена до участі у справі, як представника відповідача.
18 травня 2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка не містить інформації щодо фактичних обставин та зводиться до критики відзиву.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що сторони одружились у лютому 2011 року, а розірвали шлюб у 2014 році. Після розірвання шлюбу син ОСОБА_6 лишився проживати з матір'ю, але з 2017 року після того, як відповідач вдарила сина, останній попросив проживати із ним. За рішенням органу опіки та піклування було визначено місце проживання дитини із ним. Відповідач самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, від виховання ти спілкування з дитиною, від лікування дитини.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала. До викладеного в позові додала, що після побиття сина дитина вирішила проживати із батьком з 2017 року. З 2017 року відповідач не бере участь у житті дитини. При спілкуванні відповідача з дитиною останній отримує психологічну травму. Відповідач не зверталась для встановлення їй годин відвідування дитини, що також підтверджує ухилення від виконання батьківських обов'язків. Неналежне виховання відповідачем також підтверджується тим, що остання вдарила дитину.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, та пояснила, що три роки після розлучення між сторонами син ОСОБА_6 проживав із нею, відповідач брав дитину на вихідні, вони також разом відводили сина до дитячого садочку. У 2017 році (після того як вона вдарила дитину) рішенням комісії було визначено місце проживання дитини із батьком, але вона приходила до школи, також приймала участь у шкільному житті, в тому числі у підготовці до шкільних свят. Вона регулярно приходила до дитини і бачились з дитиною. Вона приходила до школи, коли після уроків дитина обідала в їдальні, вона з ним спілкувалась, проводжала її додому, але він просив близько його не проводжувати, оскільки це видно із вікон. У березні 2022 року дитина попрохала, щоб вона відмовилась від батьківських прав, на що вона не погодилась і тепер дитина не бажає з нею розмовляти, ховається від неї, не відчиняє двері у квартирі. Вона перераховувала гроші на наданий їй відповідачем номер картки, але не збирала чеки. Не бажала у судовому порядку встановлювати часи відвідування дитини, оскільки намагалась не травмувати дитину походами по судам. Також з метою не травмування дитини не ставить питання про призначення експертизи у цій справі. Погодилась з тим, що у 2017 році в неї народилась дитина від другого шлюбу і влітку того року в неї виникла сварка із ОСОБА_6 , в ході якої вона вдарила ОСОБА_6 . Позивач пішов з дитиною знімати побої і після цього ОСОБА_6 за його бажанням лишився проживати у батька, але все одно вона спілкувалась із дитиною весь час. Вона не змогла привітати дитину із днем народження цього року, але 31 травня 2022 року вона побачила ОСОБА_6 на дитячому майданчику, намагалася привітати, але ОСОБА_6 втік. ОСОБА_8 в неї спитала: «Що Вам дає статус матері?» Вважає, що позов можливо викликан тим, що статус батька одиначки надасть позивачу можливість виїхати за кордон.
Представник третьої особи орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області в судовому засіданні, зважаючи на рішення Южноукраїнської міської ради, яким затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, не заперечувала проти задоволення позову. Вислухавши сторони, представників позивача та третьої особи, свідків, дослідивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження /а.с. 9/.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 жовтня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано /а.с. 8/.
Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 271 від 20 вересня 2017 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його батьком ОСОБА_1 /а.с. 10/.
Згідно копії довідки №48 від 29 березня 2022 року Южноукраїнської ЗОШ №4 від 29 березня 2022 року /а.с. 11/ мати учня 5-Б класу ОСОБА_6 - ОСОБА_2 з 01 вересня 2021 року по лютий 2022 навчального року не приходила до школи, жодного разу не приводила та не забирала дитину додому. Вихованням хлопчика займається тато.
Згідно копії довідки № 80 від 07 серпня 2017 року /а.с. 11/ ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні КЗ «Южноукраїнська міська лікарня». Доглядав за дитиною батько ОСОБА_1 .
Відповідно до копії характеристики на батька ОСОБА_6 учня бальних танців БК «Енергетик» батько приводить та забирає сина на заняття /а.с. 12/.
Згідно копії характеристики ОСОБА_1 батька вихованця групи № 5 ДНЗ №8 ОСОБА_6 , ОСОБА_1 приймав участь у житті та вихованні сина. Взаємовідносини між татом і сином налагоджені.
Відповідно до копії довідки ДНЗ №8 /а.с. 16/ в останні місяці травень - вересень 2017 року перебування ОСОБА_6 у дошкільному закладі, мама хлопчика ОСОБА_2 до життя дитини в ДНЗ інтересу не проявляла. Вихованням хлопчика займався тато.
Згідно копій довідок зі школи протягом 2017-2018, 2018-2019 року мати ОСОБА_6 ОСОБА_2 періодично приходила до школи, спілкувалася з вчителями, була присутня на батьківських зборах, але жодного разу не приводила і не забирала дитину додому, а протягом 2020-2021 року не приходила до школи, але жодного разу не приводила і не забирала дитину додому /а.с. 17, 18/.
25 жовтня 2017 року постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та оголошено зауваження за фактом подій, які відбулись 18 липня 2017 року по АДРЕСА_1 , а саме, вчинення фізичного насильства відносно свого малолітнього сина ОСОБА_6 , 2011 року народження. Провадження у справі закрито /а.с. 21/.
Згідно копії довідки лікаря-хірурга хворий ОСОБА_6 , 2011 року народження перебуває на амбулаторному лікування з 19 липня 2017 року з діагнозом множинні поверхневі осадження шкіри спини. При цьому суд не приймає до уваги копію виписки із амбулаторної картки /а.с. 19/, оскільки вона не містить прізвища та інших персональних даних, кому вона належить.
Згідно копії довідки професорського медичного центру від 24 липня 2017 року /а.с. 20/ ОСОБА_1 приводив сина ОСОБА_6 до лікаря-стоматолога у серпні-вересні 2016 року та квітні 2017 року.
Відповідно до копії довідки № 75431 дитина ОСОБА_6 , 2011 року народження відвідує д/с у супроводі батька ОСОБА_1 .
Згідно копії договору про надання освітніх послуг від 14 лютого 2022 року ТОВ «АТМОСФЕРНА ШКОЛА» уклало із ОСОБА_1 договір з метою отримання освітніх послуг з навчання /а.с. 22-24/.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копії двох платіжних доручень від 15 липня 2020 року на суму 2500 грн. та від 28 жовтня 2020 року на суму 1000 гривень, а також фото картки АТ «Ощадбанк» із зазначенням номеру рахунку /а.с. 121, 122, 123/. Зазначений рахунок співпадає із рахунком вказаним у копії довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 12 липня 2022 року, наданої позивачем та було відкрито на ім'я дитини ОСОБА_6 /а.с. 139/.
Вказані кошти перераховувалась ОСОБА_2 на картку ОСОБА_1 . Вказаний факт позивач не заперечував.
На фотокартках, які долучила відповідач /а.с. 124-130/ зображені ОСОБА_2 із сином та син із донькою, усміхнені.
Позивачем долучено до матеріалів справи фотокартки сина та його із сином /а.с. 139а/.
Згідно копії відповіді на запит адвоката Семенової С. /а.с.145/ Южноукраїнський міський центр соціальних служб ОСОБА_2 з будь-яких питань стосовно малолітнього сина ОСОБА_6 , 2011 року народження до ЮМЦСС не зверталася /а.с. 145/.
Відповідно до копії відповіді на запит від 05 липня 222 року /а.с. 146/ ОСОБА_2 не зверталась до служби у справах дітей Юзжноукраїнської міської ради із заявами щодо визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні, в тому числі з питань встановлення періодичних зустрічей із сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_6 пояснив, що дійсно в 2017 році мама вдарила його по спині, внаслідок того, що її донька ОСОБА_15 , яку вона поклала біля нього впала. Мати ударила його лише один раз. Він попросився жити із батьком і вже п'ять років проживає в тата. Раніше він спілкувався із мамою, але тепер уникає спілкування із нею, переходить на інший бік вулиці. Він не може їй вибачити продаж його бєговела, коли йому було ще три роки, а також того, що цього року мати не привітала його із Днем народження. На день народження вони вдвох із батьком були у м. Одеса, однак мати могла взяти номер його телефону у його колишнього друга і зателефонувати йому, але цього не зробила. А ОСОБА_16 зателефонувала йому в день народження і наступного дня привітала. На той час у матері не було його нового номеру телефону, але через декілька днів він побачив мати у місті біля магазину «Фортуна», вона намагалась його привітати, але він втік і засмутився. Йому подобається проживати із батьком, допомагати здійснювати торгівлю у батька в магазині, проводити час у магазині із батьком. На сьогодні він навчається у Атмосферній школі, яка здійснює навчання дистанційно онлайн. Також ОСОБА_6 в судовому засіданні відповідача назвав «колишня мама».
Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що зараз перебуває у близьких дружніх стосунках із позивачем понад два роки. В неї із ОСОБА_6 тісні та довірливі відносини, вона багато часу проводить з ним разом. ОСОБА_6 розповідав їй про неприємну ситуацію із матір'ю і в категоричній формі не бажає спілкуватися із відповідачем, агресивно реагує на розмови про відповідача. Побачивши матір на дитячому майданчику, ОСОБА_6 почав плакати та побіг з дитячого майданчика. Сказав, що мати його «не почула», при цьому у батька із сином прихильність. За два роки відповідач не зателефонувала дитині та вона не бачила, щоб відповідач спілкувалась із дитиною. Цього року відповідач не привітала дитину із днем народження. За два роки також не телефонувала позивачу з метою спілкування з дитиною. Цього року в день народження дитина була дуже щаслива, але увечері зустріла матір і у ОСОБА_6 був стрес. ОСОБА_6 запобігає розмов про матір, оскільки у нього образа на неї. Колись відповідач побила дитину і вона бачила ці фото. Побила його за невелику провину, за неналежний догляд за малою дитиною. ОСОБА_6 говорив, що його неодноразово била мати та вітчим.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що протягом п'яти років знайомий із позивачем, відповідача вперше бачить в судовому засіданні. Не чув, щоб від ОСОБА_6 за ці роки, щоб він розмовляв про матір. Якось він спитав у позивача, де мати дитини, і той йому розповів, що мати дитині уваги не приділяє. Всі п'ять років, що він знайомий із позивачем, останній, з його слів, утримує дитину. ОСОБА_6 комфортно відчуває себе із батьком і є дуже щасливою дитиною.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що знайома із сторонами як вчитель, а також їх діти навчаються в одному класі з молодшої школи. Вона бачила двох батьків, які приймали участь у житті дитини. Мати бачила як відповідальну та ніжну. Мати приймала участь в заходах школи. В неї, як у учителя музики нормальні відносини із ОСОБА_6 . При спілкуванні дитина говорить словами батька, говорить що він - майбутнє батька. Раніше ОСОБА_6 був відкритою дитиною, але зараз як побачить її стає зажатим та тривожним, нервовим, лякається, коментуючи, «я з татом, тато зараз вийде». При цьому дитина охайна, доглянута. Коли зустрічає дитину із батьком, той озирається, виглядає заляканим. В батьківському чаті у вайбері позивач лишав повідомлення, що він не справляється із організацією робочого процесу. Її син стверджує, що у ОСОБА_6 постійно змінюється номер телефону, що відображається у месенджерах. Якось позивач забирав дитину не через центральний вихід у школі, щоб відповідач не могла побачити дитину. Під час виходу на очне навчання дитина виглядала дуже схвильованою. Раніше її син ОСОБА_20 та ОСОБА_6 були друзями.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вона була вчителем ОСОБА_6 у початковій школі, а також була вчителем дошкільної підготовки цього ж класу. У першому класі перші пів року дитину приводила до школи мама, а другу половину навчального року батько. Тоді дізналась, що дитина живе із батьком. Дитина доглянута, навчається добре, емоційно неспокійний. Кожного року батько брав довідки на соціальну відпустку. 01 вересня 2017 року батьки разом прийшли до школи. Мати після уроків приходила та спілкувалась із дитиною. На батьківські збори приходили обоє батьків, але протоколи батьківських зборів зберігаються лише один рік, тому підтвердити свої слова протоколами вона не може. На четвертому році навчання збори майже не проводились, матір збори не відвідувала. Батько оплачував їй додаткове навчання. В школу мати приходила у першому-другому класі, коли було очне навчання. Довідки зі школи підписані директором, який на посаді працює з лютого 2022 року.
Свідок ОСОБА_22 , яка є сусідкою по під'їзду відповідача пояснила, що її дитина разом із ОСОБА_6 відвідували одну групу у дитячому садку, а потім перший клас навчальної школи. Знайомі ще з того часу, як дітям було по два роки. В дитячому садку позивача не бачила. Перед першим класом позивач їй розповів, що лежав з дитиною у лікарні, потім дізналась що сторони розлучені. Відповідач приймала участь у житті класу, прибирала, брала участь у позакласних заходах, здавала гроші на зошити на друкованій основі, за випускні альбоми здавали гроші два батька за отримання двох альбомів. Це їй достеменно відомо, оскільки вона є головою батьківського комітету. Відповідач їй повідомляла, що купувала подарунки дитині, оскільки вона питала, які подарунки і де можна придбати для хлопця, з урахуванням однокового віку дітей. Відповідач їй відтворювала аудіозапис у лютому чи на початку березня цього року, із голосом, схожим на голос ОСОБА_6 : «Я бажаю, щоб вона здохла, я її ненавиджу». Відповідач їй повідомила, що на випускний у 4-му класі вона не прийде, щоб не розстроювати дитину. Останні два роки ОСОБА_6 здається більш нервовим, при цьому позивач дбає за дитиною.
Свідок ОСОБА_24 пояснила, що позивача знає з дитинства, відповідач - хресна її сина. ОСОБА_6 та її дитина ходили у один клас. ОСОБА_6 розвинута, активна дитина, до першого класу він жив з відповідачем, а після конфлікту став жити із позивачем. Відповідач приходила до дитини в школу. Якось була свідком того, як позивач вивів дитину із школи таким чином, щоб відповідач дитину не побачила. ОСОБА_6 якийсь час приходив до відповідача робити уроки. 29 травня цього року відповідач намагалась поздоровити ОСОБА_6 із днем народження, але ОСОБА_6 постійно змінював номер телефону і ОСОБА_2 просила її подивитись, чи горить світло за місцем проживання позивача, та чи стоїть машина під будинком. Якийсь час її син та ОСОБА_6 були друзями, приходили один до одного в гості, але з квітня 2022 року ОСОБА_6 заборонили спілкуватись із її дитиною. Приблизно 01 червня на дитячому майданчику в її присутності ОСОБА_6 обвинувачував ОСОБА_2 у тому, що вона могла би спитати його номер телефону у ОСОБА_25 та поздоровити його. Між ними відбулась така розмова. ОСОБА_2 спокійно спитала: «привіт, як справи? Де ти був? Я хотіла тебе поздоровити». ОСОБА_6 одразу почервонів плямами, очі стали заляканими і він почав плакати. Її дитина якось сказала, що ОСОБА_6 розповів дітям, що з ОСОБА_2 дружити не можна, оскільки вона бажала його вбити. Також була свідком того, як ОСОБА_6 стояв із жінкою, побачивши ОСОБА_26 , сказав: «Пішли, мама прийшла». ОСОБА_2 відвідувала всі батьківські збори, на яких була вона.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою та третьою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Суд враховує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не є нормативним документом обов'язкового характеру у правовій системі України, і разом з тим зауважує, що обов'язково при вирішення справ, пов'язаних із забезпеченням інтересів дітей, слід враховувати норми Конвенції про права дитини, в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, і такої, що є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України. За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей,незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності врахування в першу чергу інтересів дітей, а також на визначенні, чи є у діях батьків умисел. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (Постанови Верховного Суду у справах №288/201/19, №454/1619/18, №199/5032/16-ц та інші).
Згідно постанови Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 проживання дитини впродовж тривалого часу в новій сім'ї, створеній її батьком чи матір'ю, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого потрібно довести.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного,соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Відповідно до вимог статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Аналіз вищевказаних положень закону дає підстави вважати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, а також спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
Судом встановлено, що між батьками ОСОБА_6 існує певний конфлікт, наслідком якого стало уникання дитиною матері, що підтверджується поясненнями самої дитини. Образи дитина мотивує продажем матір'ю беговелу 8 років тому та не поздоровленням із днем народження цього року. При цьому батько для дитини є значущим дорослим, з яким він проводить весь день, в тому числі в магазині (з урахуванням дистанційного навчання у школі), допомагаючи здійснювати торгівлю. Наявність конфлікту між сторонами підтверджується також тим, що ОСОБА_6 називав відповідача в судовому засіданні «колишня матір».
Цілком логічним є те, що той з батьків, з ким проживає дитина, приділяє більше уваги дитині, відвідує лікарню, тощо, внаслідок постійного щоденного перебування разом з дитиною за одним місцем проживання. Суд критично ставиться до довідок із школи про те, що протягом 2020-2021 року відповідач не приводила дитину до школи та не забирала зі школи, оскільки, з одного боку, з березня 2020 року школи в м.Южноукраїнську перейшли на дистанційну форму навчання внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), з іншого, ОСОБА_6 на той час було вже 9 років, що давало йому змогу самостійно приходити до школи в такому маленькому місті, як Южноукраїнськ , в якому, навіть, немає громадського транспорту. Довідки із дитячого садка суд взагалі не бере до уваги, оскільки на той час дитина проживала із матір'ю.
Відповідач лише один раз у 2017 року вдарила сина, що підтверджується поясненнями самої дитини, тому суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_17 про те, що вітчим та мати били ОСОБА_6 . Оскільки саме удар одного разу став для дитини вирішальним для обрання місця проживання із батьком і про інші випадки побиття дитиною не повідомлялось, тому суд вважає, що інших випадків побиття з боку матері та вітчима не було.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на наявність постанови суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї відносно сина, оскільки провадження у вказаній справі було закрито, а останню звільнено від адміністративної відповідальності.
Критично суд ставиться ставиться до пояснень свідка ОСОБА_17 щодо нехтування дня народження дитини цього року, оскільки це спростовується поясненнями самого ОСОБА_6 щодо перебування із батьком того дня в м.Одеса та відсутності у матері його номеру телефону.
Також судом встановлено, що відповідач декілька разів переводила гроші на розрахунковий рахунок відповідача, але згодом рахунок було закрито за вимогою позивача.
Відповідно до висновку органу опіки і піклування Южноукраїнської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради № 205 від 27 липня 2022 року, орган опіки і піклування Южноукраїнської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 163-167/.
В силу ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц).
Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, тому цей висновок є необґрунтованим.
В судовому засіданні було доведено, що мати бажає спілкуватись та спілкується із сином, але з березня 2022 року дитина почала її уникати, відповідач надавала утримання сину на наданий їй рахунок, який згодом було закрито, приймала участь в шкільному житті сина.
Разом з тим внаслідок ставлення дитини, спілкування між матір'ю та сином зменшилось.
Обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.
З урахуванням норм національного законодавства, міжнародних договорів та практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов такого висновку. Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_2 від виховання дитини, свідомого нехтування нею батьківськими обов'язками, її винної поведінки щодо дитини після 2017 року, а проживання дитини із позивачем та зазначення позивачем тих обставин, що нібито відповідач не піклується про сина, не спілкується із ним, не відвідувала школу, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та у будь-якому випадку не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Враховуючи, що в судовому засіданні факт умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків не знайшов свого підтвердження, і надані позивачем докази не довели доцільність позбавлення дитини батьківського піклування, позов задоволенн ю не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про позбавлення батьківських прав.
Повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня з оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. При оголошенні в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне ім'я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець смт. Костянтинівка, Арбузинського району, Миколаївської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне ім'я представника позивача: ОСОБА_3 , адвокат, АДРЕСА_3 .
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Таборівка, Вознесенського району, Миколаївської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне найменування третьої особи: орган опіки і піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Дружби народів, б.48, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, 55002, ЄДРПУО 20910974.
Суддя Южноукраїнського
міського суду Г.А.Далматова
Повне рішення складено 26 вересня 2022 року.