номер провадження справи 27/50/22
13.09.2022 Справа № 908/686/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “ДНІПРОАЗОТ” (51909 Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. С.Х. Горобця, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 05761620)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600 м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код юридичної особи 38983006)
про стягнення 32 996 096 грн. 17 коп.
за участю
представника позивача: Кочура С.В,, дов. № 147/016-юр від 10.11.2021 (відеозв'язок)
представник відповідача: Криворучко О.Г., дов. № 39 від 24.12.2021
Акціонерне товариство “ДНІПРОАЗОТ” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” 12 653 391 грн. 23 коп. заборгованості за хлор рідкий, поставлений по договору № 1522290 від 18.01.2019, 1 566 771 грн. 20 коп. 3 % річних від простроченої суми оплати за хімічну продукцію, поставлену за договором № 152290 від 18.01.2019, 4 294 029 грн. 05 коп. інфляційних втрат, нарахованих за весь час прострочення оплати хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, 10 076 324 грн. 57 коп. пені, нарахованої за порушення строків оплати хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, 4 405580 грн. 11 коп. штрафу, нарахованого за порушення строків оплати хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 12.05.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/686/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 16.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/686/22, присвоєно справі номер провадження 27/50/22.
Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 14.06.2022.
10.06.2022 позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 12 232 120 грн. 67 коп. заборгованості за хлор рідкий, поставлений по договору № 1522290 від 18.01.2019, 1 566 771 грн. 20 коп. 3 % річних від простроченої суми оплати за хімічну продукцію, поставлену за договором № 152290 від 18.01.2019, 4 294 029 грн. 05 коп. інфляційних втрат, нарахованих за весь час прострочення оплати хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, 10 076 324 грн. 57 коп. пені, нарахованої за порушення строків оплати хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, 4 405 580 грн. 11 коп. штрафу, нарахованого за порушення строків оплати хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019.
Відповідач надав відзив № 25-16/437 від 08.06.2022 (вх. № 6815/08-08/22 від 14.06.2022). Просив суд закрити провадження у справі № 908/686/22 щодо стягнення заборгованості за хлор рідкий, поставлений по договору № 152290 від 18.01.2019 в сумі 421 270 грн. 56 коп., в іншій частині позову відмовити.
Позивач 20.06.2022 надав суду відповідь на відзив (вх. № 7135/08-08/22), зазначивши, що твердження відповідача про незаконне нарахування пені, 3 % річних з 24.02.2022 по 05.05.2022, інфляційних втрат за період з лютого по березень 2022 є необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою суду від 14.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, в порядку статті 177 частина 3 ГПК України. Відкладено підготовче судове засідання на 25.07.2022.
28.06.2022 позивач надіслав на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в порядку статті 46 ГПК України, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 12 232120 грн. 67 коп. заборгованості за хлор рідкий, поставлений по договору № 1522290 від 18.01.2019, 1 614 284 грн. 26 коп. 3 % річних від простроченої суми оплати за хімічну продукцію, поставлену за договором № 152290 від 18.01.2019, 5 160 713 грн. 87 коп. інфляційних втрат, нарахованих за весь час прострочення оплати хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, 10 514 574 грн. 98 коп. пені, нарахованої за порушення строків оплати хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, 4 405 580 грн. 11 коп. штрафу, нарахованого за порушення строків оплати хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019.
Заяви позивача про зменшення та збільшення розміру позовних вимог прийняті судом, в порядку статті 46 ГПК України, оскільки позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого провадження.
Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 232 120 грн. 67 коп. заборгованості, 1 614 284 грн. 26 коп. 3 % річних, 5 160 713 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 10 514 574 грн. 98 коп. пені, 4 405 580 грн. 11 коп. штрафу.
21.07.2022 відповідач надіслав на адресу суду відзив № 25-16/530 від 19.07.2022 та 22.07.2022 клопотання про зменшення неустойки на 90 %.
У вказаному відзиві відповідач зазначив, що ТОВ «ЗТМК» не погоджується частково з нарахуванням 3 % річних, пені, інфляційних втрат з огляду на те, що пунктом 5.2 Договору (в редакції протоколу розбіжностей до Договору) передбачено, що у разі порушення строків оплати Хімічної продукції Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від вартості неоплаченої в строк Хімічної продукції, за кожен день прострочення платежу. За прострочення оплати Хімічної продукції більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів Покупець додатково до пені і не виключаючи її. сплачує Постачальникові штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості неоплаченої в строк Хімічної продукції. Так, відповідно до позовної заяви, АТ “ДНІПРОАЗОТ” здійснив нарахування пені та 3 % річних з дня прострочення оплати по 20.06.2022 року, а також нарахування інфляційних втрат з місяця початку прострочки оплати по 31.05.2022 року. Згідно п. 6.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов'язань, передбачених цим Договором, якщо таке порушення сталося внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили. Враховуючи військову агресію Російської Федерації проти України, Указом Президента України введено воєнний стан. В своєму листі № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПГІ України, цим засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
У зв'язку з веденням на території України та області воєнних дій була суттєво порушена логістика постачання на комбінат сировини, матеріалів та обладнання, без чого виробництво продукції неможливо.
Враховуючи сукупність всіх вищезазначених факторів та обставин, необхідність дотримання вимог безпеки виробництва, збереження життя та здоров'я людей як у м. Запоріжжя, так і Запорізькій області та у прилеглих областях, проблеми з поставками сировини необхідної для безперервного, нерозривного циклу виробництва, порушення логістичних зв'язків, керівництвом ТОВ «ЗТМК» було прийнято рішення про позапланову безаварійну зупинку ТОВ «ЗТМК», оформлене наказом в.о. директора ТОВ «ЗТМК» від 02.03.2022 № 174 "Про організацію позапланової безаварійної зупинки комбінату", та як наслідок, можливість своєчасного виконання зобов'язань щодо своєчасної оплати за газ, отриманий у січні-лютому 2022 року.
З огляду на зазначене, позивач зазначив, що відсутність можливості здійснювати погашення заборгованості перед позивачем, зумовлену зупинкою виробництва ТОВ «ЗТМК», знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з введенням воєнного стану, так як і незаконністю нарахування пені, 3 % річних, інфляційних збитків та штрафу, починаючи з 24.02.2022 року.
ТОВ « 3ТМК» звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань за Договором з 24.02.2022 року, а вимога про стягнення 3 % річних за період з 24.02.2022 року по 20.06.2022 року: за видатковою накладною № 20164 від 11.12.2019 року; за видатковою накладною № 20743 від 21.12.2019 року; за видатковою накладною № 304 від 10.01.2020 року; за видатковою накладною № 625 від 18.01.2020 року; за видатковою накладною № 2294 від 14.02.2020 року; за видатковою накладною № 3127 від 28.02.2020 року, є незаконною та не підлягає задоволенню у розмірі - 125 315,38 грн. (Розрахунок відповідача наведено у додатку № 1 до відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
На думку ТОВ «ЗТМК» звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань за Договором з 24.02.2022 року, а вимога про стягнення пені з 24.02.2022 по 20.06.2022 року: за видатковою накладною № 20164 від 11.12.2019 року; за видатковою накладною № 20743 від 21.12.2019 року; за видатковою накладною № 304 від 10.01.2020 року; за видатковою накладною № 625 від 18.01.2020 року; за видатковою накладною № 2294 від 14.02.2020 року є незаконною.
Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства"ДНІПРОАЗОТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на суму 3 034 245,14 грн. в частині стягнення за Договором поставки хімічної продукції № 152290 від 18.01.2019: 3 % річних від простроченої суми оплати Хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, у розмірі 125315,38 грн.; інфляційних втрат, нарахованих за весь час прострочення оплати Хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, у розмірі 1 961 014,26 грн.; пені, нарахованої за порушення строків оплати Хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, у розмірі 947 915,50 грн.
Ухвалою суду від 25.07.2022 в порядку ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 29.08.2022.
Від позивача 15.08.2022 надійшло заперечення на клопотання про зменшення неустойки вих. № 016/46/С-3 від 10.08.2022 та відповідь на відзив на позовну заяву вих. № 016/46/С-4 від 11.08.2022.
Відповідно до вказаної вище відповіді на відзив позивач вказав, що своє твердження відповідач обґрунтовує військовою агресією Російської Федерації проти України та введеним в Україні воєнним станом, проблемами з поставками сировини, необхідної для безперервного, нерозривного циклу виробництва, порушенням логістичних зв'язків, які призвели до того, що ТОВ «ЗТМК» було змушене зупинити діяльність комбінату. Необхідно зазначити, що воєнний стан в Україні було запроваджено з 05 год. 00 хв. 24.02.2022 Указом Президента України «Про запровадження воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022. Зупинення діяльності комбінату відповідача відбулося у березні 2022 року, водночас спірний Договір між позивачем та відповідачем було укладено ще у 2019 році (18.01.2019) і постачання продукції за цим Договором здійснювалося позивачем відповідачу в період з січня 2019 по грудень 2020.
Загальна вартість виробленої позивачем та поставленої відповідачу Хімічної продукції за спірним Договором складає 74 489 386,92 грн. з ПДВ (20%). Позивач здійснював поставку Хімічної продукції відповідачу партіями, протягом дії Договору позивачем було здійснено 36 поставок Хімічної продукції. Остання партія продукції, поставлена позивачем відповідачу за видатковою накладною № 18048 від 03.12.2020. повинна була бути оплачена відповідачем ще 04.01.2021 року, тобто понад 1,5 роки тому. Однак, відповідач до цього часу безпідставно і необґрунтовано порушив умови Договору і не розрахувався із позивачем за продукцію, поставлену йому позивачем ще у період з грудня 2019 по лютий 2020, у тому числі не оплатив рахунки № 20164 від 12.12.2019, № 20743 від 23.12.2019, № 304 від 13.01.2020, № 625 від 20.01.2020, № 2294 від 17.02.2020 № 3127 від 28.02.2020 на загальну суму 12 232 120,67 грн., тобто прострочення оплати становить вже більше 2,5 роки. Заборгованість відповідача за поставлену Хімічну продукцію, як і порушення строку оплати поставленої Хімічної продукції, виникли задовго до дати запровадження в Україні воєнного стану і виникнення простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки № 152290 від 18.01.2019, яка повинна була бути погашеною ще на початку 2021 року, не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з введенням в Україні воєнного стану.
Щодо необґрунтованості твердження відповідача про незаконність нарахування пені, 3% річних, інфляційних збитків та штрафу, починаючи з 24.02.2022 року, введення воєнного стану на території України може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Відповідачу, як стороні договірних відносин, яка посилається на воєнний стан та форс-мажорні обставини, необхідно довести зв'язок між невиконанням своїх зобов'язань та воєнними діями в Україні у поєднанні із умовами договірних зобов'язань. Позивач зі свого боку не заперечує той факт, що введення воєнного стану та військова агресія проти України оголошені форс-мажорними обставинами, які можуть бути підставою для звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, але наголошує на тому, що для звільнення від відповідальності останній повинен належним чином довести безпосередній вплив таких форс-мажорних обставин на неможливість виконання ним умов договору.
На думку позивача, відповідач намагається безпідставно ухилитися від відповідальності за порушення своїх грошових зобов'язань за Договором поставки № 152290 від 18.01.2019 та від їх безпосереднього виконання, оскільки не надає доказів того, як саме введення воєнного стану та військова агресія проти України стали причиною невиконання ним зобов'язань з оплати отриманої у період з грудня 2019 по лютий 2020 Хімічної продукції, і такі належні докази взагалі не можуть існувати, а тому законні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору стосовно оплати Хімічної продукції відсутні, а твердження відповідача про незаконність нарахування пені, 3% річних, інфляційних збитків та штрафу, починаючи з 24.02.2022 року, є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим має бути відхилене судом.
У своєму запереченні на клопотання про зменшення неустойки позивач зазначив, що
період прострочення оплати рахунків, сплачених відповідачем з порушенням строків оплати та неоплачених взагалі, є значним; відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про скрутне матеріальне становище відповідача, внаслідок якого відповідач не зміг своєчасно оплатити рахунки за поставлену за спірним договором Хімічну продукцію, а саме не надано наприклад доказів відсутності грошових коштів на рахунках на момент (період) виникнення заборгованості; на підтвердження можливості зменшення штрафних санкцій відповідачем надані копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств ТОВ «ЗТМК» за 1 квартал 2022 р., бухгалтерську довідку ТОВ «ЗТМК» про суму дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 31.03.2022, які, на думку відповідача, підтверджують скрутне матеріальне становище відповідача. На настання ще на початку 2020 року строку виконання відповідачем зобов'язань по рахункам № 20164 від 12.12.2019, № 20743 від 23.12.2019. № 304 від 13.01.2020, № 625 від 20.01.2020. № 2294 від 17.02.2020 № 3127 від 28.02.2020, відповідач не надає суду жодної інформації про своє фінансове становище саме на початку 2020 року.
Позивач вважає, що зменшення розміру нарахованої пені на 90%, як про те просить відповідач, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, призводить до безкарності боржника перед кредитором в частині дисципліни розрахунків та може розцінюватися як спосіб уникнення від відповідальності, призведе до порушення балансу інтересів сторін. Зменшення розміру нарахованої пені на 90% створить дисбаланс у відносинах сторін, не відповідатиме істотному ступеню вини відповідача у виникненні спірних правовідносин, нестиме істотну шкоду інтересам АТ «ДНІПРОАЗОТ», адже такі кошти є справедливою та законною компенсацією за порушення ТОВ «ЗТМК» умов Договору, а їх виплата відповідачем позивачу є відновленням порушених прав та законних майнових інтересів АТ «ДНІПРОАЗОТ».
29.08.2022 судом розпочато розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 29.08.2022 оголошено перерву в судовому засіданні в порядку статті 216 ч.2 ГПК України на 13.09.2022.
У судовому засіданні 13.09.2022 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме на комплексі “Акорд”.
13.09.2022 судове засідання у справі № 908/686/22 проведено у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представника позивача та програмного забезпечення “ЕasyСоn”.
Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
В засіданні суду 13.09.2022 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 13.09.2022, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
13.09.2022 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві з урахуванням збільшення, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні погодився з сумою основного боргу, частково заперечив проти стягнення сум 3 % річних, інфляційних втрат та пені, як зазначено у відзиві на позовну заяву. Підтримав клопотання про зменшення суми пені на 90 %.
Позивач заперечив проти зменшення суми пені та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, відповідача, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
18.01.2019 між Акціонерним товариством “Дніпроазот” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (Покупець) укладено Договір поставки хімічної продукції № 152290 з протоколом розбіжностей.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується протягом строку дії Договору поставляти (передавати у власність) Покупцю визначену цим Договором та невід'ємними додатками до нього продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець - зобов'язується приймати таку продукцію та оплачувати її вартість в порядку і в строки, передбачені Договором та невід'ємними додатками до нього.
Предметом поставок за цим договором є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення - хлор рідкий (надалі - хімічна продукція) (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 1.3 Договору, кількість та ціна хімічної продукції, що підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку хімічної продукції.
Умовами п.п. 2.1, 2.2 Договору сторони визначили, що загальна сума цього договору обчислюється як вартість всієї хімічної продукції, що зазначена у всіх підписаних сторонами специфікаціях на поставку хімічної продукції за цим договором та не може перевищувати 75000000,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 12500000,00 грн. Оплата хімічної продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Покупець, згідно з п. 2.3 Договору, зобов'язаний оплатити поставлену (передану) йому хімічну продукцію протягом 30 календарних днів від дати поставки цієї хімічної продукції.
Згідно з п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди, договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31.12.2020. сплив строку Договору не звільняє покупця від обов'язку в повному обсязі оплатити поставлену Хімічну продукцію.
Сторонами до договору підписано Специфікацію № 1 від 18.01.2021 в редакції Додаткової угоди від 31.01.2019, відповідно до якої сторони погодили поставку хімічної продукції на суму 74363520 грн. 00 коп.
Відповідно до матеріалів справи, позивач за умовами вказаного договору поставив відповідачу у період з січня 2019 по грудень 2020 хімічну продукцію на загальну суму 74489386 грн. 92 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями видаткових та залізничних накладних.
Позивач виписував відповідачу рахунки-фактури для оплати, копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно з долученими до позовної заяви копіями платіжних доручень та заяв про взаємозалік, відповідач оплатив хімічну продукцію на загальну суму 62257266 грн. 25 коп.
Позивач вказав на те, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 12232120 грн. 67 коп.
Невиконання з боку відповідача своїх зобов'язань щодо оплати хімічної продукції стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідачем визнано обставини укладення з позивачем договору від 18.01.2019 поставки хімічної продукції № 152290 з протоколом розбіжностей від 18.01.2019, поставку хімічної продукції на загальну суму 74489386 грн. 92 коп. та її часткову оплату, в тому числі зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та борг в розмірі 12232120 грн. 67 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Отже, загальна сума поставленої позивачем та не оплаченої відповідачем продукції за Договором склала 12232120 грн. 67 коп.
За таких обставин, судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, а відповідач в свою чергу, в порушення умов Договору та норм діючого законодавства України не сплатив отриману продукцію, чим допустив порушення своїх зобов'язань за Договором.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12232120 грн. 67 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься, зокрема, 3 % річних.
Позивачем заявлені вимоги за загальний період з 21.11.2020 по 15.08.2021 (по кожній накладній окремо) про стягнення 1614284 грн. 26 коп. 3 % річних та 5160713 грн. 87 коп. інфляційних втрат.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції перевірені судом та встановлено, що розрахунок 3 % річних виконано вірно, а розрахунок втрат від інфляції виконаний невірно, оскільки позивачем застосовувався за жовтень 2019 індекс інфляції в розмірі 100,7 %, коли він становив 100,1 %. Тому здійснивши перерахунок сума втрат від інфляції склала 5083137 грн. 51 коп.
Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає за загальний період з 06.05.2019 по 20.06.2022 (по кожній накладній окремо) 1614284 грн. 26 коп. 3 % річних та 5083137 грн. 51 коп. за період з травня 2019 по травень 2022 (по кожній накладній окремо) інфляційних втрат.
Також заявлено до стягнення з відповідача 10514574 грн. 98 коп. пені за загальний період з 06.05.2019 по 20.06.2022 (по кожній накладній окремо) та 4405580 грн. 11 коп. штрафу.
Відповідно до п. 5.2, у разі порушення строків оплати хімічної продукції покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченої у строк хімічної продукції, за кожен день прострочення платежу. За прострочення оплати хімічної продукції більш ніж на 30 календарних днів, покупець додатково до пені і не виключаючи її, сплачує постачальникові штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої у строк хімічної продукції.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Факт порушення відповідачем його зобов'язань є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та штрафу, та встановлено, що заявлена до стягнення сума є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача в розмірі 10514574 грн. 98 коп. пені за загальний період з 06.05.2019 по 20.06.2022 (по кожній накладній окремо) та 4405580 грн. 11 коп. штрафу.
Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзивах на позовну заяву про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства"ДНІПРОАЗОТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на суму 3 034 245,14 грн. в частині стягнення за Договором поставки хімічної продукції № 152290 від 18.01.2019: 3 % річних від простроченої суми оплати Хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, у розмірі 125315,38 грн.; інфляційних втрат, нарахованих за весь час прострочення оплати Хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, у розмірі 1 961 014,26 грн.; пені, нарахованої за порушення строків оплати Хімічної продукції, поставленої за договором № 152290 від 18.01.2019, у розмірі 947 915,50 грн., у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та форс-мажорними обставинами, суд зазначає наступне.
Відповідач, посилається на положення п. 6.1 Договору, Указ Президента України «Про запровадження воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, Указ Президента України «Про продовження військового стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 259/2022 від 18.04.2022. Указ Президента України від 18.05.2022 № 341/2022, ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 141 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», обґрунтовує форс-мажорними обставинами - військовими діями, які звільняють від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань починаючи з 24.02.2022 року.
В той же час, ст. 617 ЦК України, а також ст. 218 ГК України передбачають можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Таким чином, вбачається, що сторона, яка зазнала впливу форс-мажору звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань.
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Таким чином, введення воєнного стану на території України може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Відповідачу, як стороні договірних відносин, яка посилається на воєнний стан та форс-мажорні обставини, необхідно довести зв'язок між невиконанням своїх зобов'язань та воєнними діями в Україні у поєднанні із умовами договірних зобов'язань.
Зупинення діяльності підприємства відповідача відбулося у березні 2022 року, водночас спірний Договір між позивачем та відповідачем було укладено ще у 2019 році, постачання продукції за цим Договором здійснювалося позивачем відповідачу в період з січня 2019 по грудень 2020. Остання партія продукції, поставлена позивачем відповідачу за видатковою накладною № 18048 від 03.12.2020 повинна була бути оплачена відповідачем ще 04.01.2021.
Відповідач порушив умови Договору і не розрахувався із позивачем за продукцію, поставлену йому позивачем ще у період з грудня 2019 по лютий 2020.
Таким чином, судом вбачається, що заборгованість відповідача за поставлену Хімічну продукцію, як і порушення строку оплати поставленої Хімічної продукції, виникли ще до запровадження в Україні воєнного стану.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, твердження відповідача про незаконність нарахування пені, 3% річних, інфляційних збитків та штрафу, починаючи з 24.02.2022 року, є необґрунтованим та безпідставним.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені на 90 %, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на те, що розмір неустойки, яка стягується позивачем не співрозмірний сумі основної заборгованості. Загальна сума пені, яку позивач просить стягнути з ТОВ «ЗТМК» становить - 10 514 574,98 грн., при цьому сума заборгованості за хлор рідкий, яку не сплачено наразі за поставлений по договору № 152290 від 18.01.2019 - 12 232 120,67 грн., що є 85,96 % від суми основної заборгованості. Основними факторами щодо вимушеної зупинки виробництва ТОВ «ЗТМК» - стала неможливість забезпечити вимоги безпеки виробництва та відсутність поставок хлору рідкого, зокрема, і від АТ «ДНІПРОАЗОТ» у 2022 року. 24.02.2022 року ТОВ «ЗТМК» отримало повідомлення від 24.02.2022 № 478/01- 6 від АТ «Дніпроазот» про призупинку роботи виробничих потужностей АТ «ДНІПРОАЗОТ», пов'язану з початком військових дій на території України, та неможливість виконання зобов'язань на поставку хімічної продукції у поточному 2022 році, зокрема, хлору рідкого. 01.03.20022 року на ТОВ "ЗТМК" надійшов лист від 01.03.2022 № 140/03-02 від Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради із проханням негайно зменшити запаси хімічно- небезпечних речовин до мінімально можливих об'ємів.
ТОВ «ЗТМК» віднесено до підприємств України першого класу підвищеної небезпеки та занесено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки та внесений до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів, в зв'язку з тим, що у виробництві продукції підприємства задіяний рідкий хлор, а па його території знаходиться один з найбільших в Україні складів рідкого хлору. Особливістю виробництва губчастого титану є технологічно замкнутий цикл хлорної металургії, що включає в себе виплавку титанових шлаків, виробництво тетрахлориду титана, отримання магнію та хлору, металотермічне відновлення тетрахлориду титана магнєм, тобто металічний магній, хлор та хлорпохідні сполуки знаходяться в безперервному технологічному процесі. У випадку відсутності при зупинці виробництва підприємства наявність значної кількості сильнодіючих отруйних (небезпечних) речовин є небезпечним для навколишнього середовища та може викликати надзвичайні події екологічного характеру. Безпечне збереження та нейтралізація сильнодіючих отруйних (небезпечних) речовин можливі лише при наявності пару в технологічному процесі при їх нейтралізації та викидах в водні басейни міста. При відсутності пару у водний басейн підуть гіпохлоридні пульпи без їх обеззараження.
За результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЗТМК» за 1 квартал 2022 року збиток від операційної діяльності, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності склав 136 544 242 грн. У зв'язку з тим, що борги протягом тривалого часу накопичувались, а збитковість ТОВ «ЗТМК» не давала можливості їх погашати, кредиторська заборгованість ТОВ «ЗТМК» сягає 2961426 грн. Ситуація ускладнюється й тим, що дебіторська заборгованість, яка обліковується на ТОВ «ЗТМК» загалом складає 104 810 грн., а сума ПДВ, яка задекларована до бюджетного відшкодування грошовими коштами та невідшкодована з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ «ЗТМК» становить 18 132 102 грн.
Відповідач вказав, що в даних умовах ТОВ «ЗТМК» не в змозі своєчасно сплати 12 232 120,67 грн. основного боргу. Крім того, сплата в повній мірі пені у сумі - 10 514 574,98 грн., ще більше ускладнить можливість підтримувати виробничі потужності ТОВ «ЗТМК» у безпечному стані та унеможливить запуск виробництва при закінченні або скасуванні воєнного стану в Україні.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Згідно п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Підписавши договір на послуги з постачання хімічної продукції, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Крім того, підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Договір поставки хімічної продукції між позивачем та відповідачем було укладено ще у 2019 році, постачання продукції за цим Договором здійснювалося позивачем відповідачу в період з січня 2019 по грудень 2020.
Загальна вартість виробленої позивачем та поставленої відповідачу Хімічної продукції за спірним Договором складає 74 489 386,92 грн. з ПДВ. Позивач здійснював поставку Хімічної продукції відповідачу партіями, відповідач жодного разу не здійснив оплату поставленої Хімічної продукції у строки, передбачені Договором, тобто кожна партія Хімічної продукції оплачувалась відповідачем з порушенням строків оплати. Відповідач станом на розгляд даної справи не розрахувався із позивачем за продукцію, поставлену йому позивачем ще у період з грудня 2019 по лютий 2020.
Слід звернути увагу, що АТ «ДНІПРОАЗОТ» так само як і відповідач відноситься до складних та небезпечних хімічних виробництв, яке в теперішній час перебуває на простої. Підстави на які посилається відповідач є однаковими з підприємством позивача.
Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість останнього належним чином виконати свої зобов'язання за Договором. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням та не є надмірно великим.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання щодо зменшення суми пені.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “ДНІПРОАЗОТ” підлягають частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 46,123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства “ДНІПРОАЗОТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600 м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 18, ідентифікаційний код юридичної особи 38983006) на користь Акціонерного товариства “ДНІПРОАЗОТ” (51909 Дніпропетровська область, м. Камянське, вул. С.Х. Горобця, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 05761620) 12232120 (дванадцять мільйонів двісті тридцять дві тисячі сто двадцять) грн. 67 коп. заборгованості, 1614284 (один мільйон шістсот чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 26 коп. 3 % річних, 5083137 (п'ять мільйонів вісімдесят три тисячі сто тридцять сім) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 10514574 (десять мільйонів п'ятсот чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 98 коп. пені, 4405582 (чотири мільйони чотириста п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 11 коп. штрафу, 507745 (п'ятсот сім тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 46 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 23.09.2022.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.