Справа №293/823/22
Категорія 60
2/295/1989/22
про направлення справи за підсудністю
19.09.2022 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про застосування наслідків нікчемного заповіту,
20.06.2022 позивач звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом про застосування наслідків нікчемного заповіту.
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 14.07.2022 матеріали цивільної справи №293/823/22 направлені за підсудністю до Богунського районного суду м.Житомира.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Богунського районного суду м. Житомира від 09.07.2022 справу передано на розгляд судді Воробйовій Т.А.
Ухвалою суду від 12.08.2022 дану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків, що не перевищує 7 (семи) днів з моменту отримання копії ухвали.
13.09.2022, на виконання ухвали суду від 12.08.2022 про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано до суду заву про усунення недоліків позовної заяви.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено наступне.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз'яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Питання цивільної територіальної юрисдикції (підсудність) врегульовані у главі 2 «Цивільна юрисдикція» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.
Параграф третій другої глави ЦПК України регулює інститут територіальної юрисдикції (підсудності).
Як передбачено ч.1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 27 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою. А частиною восьмою цієї статті визначено, що вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідним від якого є такі вимоги (виключна підсудність).
Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Крім цього, згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 1.03.2013 року, якою роз'яснено схожі за своєю суттю правовідносини, - перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Згідно з п. 42 цієї ж Постанови виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Верховний Суд в постанові від 10.10.2019 у справі №61-14226св19 вказав на те, що у разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватись правила виключної підсудності.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Позивач у позові просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - заповіту від 09.08.1979 ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4 , що зареєстрований в реєстрі за №6, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у спадковому реєстрі 41229381.
Відповідно до змісту заповіту ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за №6 від 09.08.1979, остання заповіла все своє майно, у тому числі хату, ОСОБА_4 .
Як вбачається зі змісту позову, позивач вказує, що вона є власником домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Між позивачем та ОСОБА_2 останні 15-17 років йдуть судові спори щодо вказаного вище будинку враховуючи ту обставину що, право спадкування на домоволодіння: житловий будинок АДРЕСА_1 , як спадкоємця першої черги після померлого ОСОБА_4 , у ОСОБА_2 виникло на підставі заповіту ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4 від 09.08.1979.
Таким чином, позивач оскаржує заповіт ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за №6 від 09.08.1979, у зв'язку зі спором щодо права власності на об'єкт нерухомого майна - будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, за правилами виключної підсудності дана справа підсудна Черняхівському районному суду Житомирської області - за місцем знаходження об'єкту спірного нерухомого майна.
Частина перша ст. 378 ЦПК України передбачає, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції є порушенням процесуального закону та є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
За таких обставин, оскільки спір у даній справі пов'язаний з нерухомим майном, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на даний спір, та який відповідно до законодавства уповноважений здійснювати розгляд даної справи, є Черняхівський районний суд Житомирської області, а тому з метою дотримання правил виключної підсудності, суддя вважає за необхідне направити матеріали справи за підсудністю до зазначеного суду.
Керуючись статтями 30, 31, 32, 187, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу №293/823/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного заповіту - направити за підсудністю до Черняхівського районного суду Житомирської області(12301, Житомирська область, смт.Черняхів, вул. Слобідська, 1).
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.А. Воробйова