Справа № 420/9791/22
23 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000001/2 від 16.06.2022 року та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2022/000004 від 16.06.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2021 року ТОВ «БУД. ТРЕЙД» та компанія «ODE YALITIM A.S.» уклали контракт №120221-1. На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент «ODE YALITIM A.S.» поставило позивачу партію товару.
З метою митного оформлення імпортованого товару Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» 15.06.2022 року подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація №UA500370/2022/002004, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України, що підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, ідентифікували оцінюваний товар, не містили розбіжностей.
Проте, відповідачем необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000001/2 від 16.06.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2022/000004 від 16.06.2022 року.
За твердженням позивача, митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Позивач зазначає, що сама по собі наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, та не надають безумовного права митниці застосовувати рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. Крім того автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар. Враховуючи, що торгові відносини є різноманітними та факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
09.08.2022 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому позивачем на вимогу контролюючого органу не надано додаткових документів, які усувають виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.
З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000001/2 від 16.06.2022 року, відповідно до якого митну варіть товару визначено з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та становлено, що мінімальний рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів є більшим: МД №UA508110/2021/2180 від 05.07.2021 року на рівні 1,82 дол. США за 1 кг нетто; №UA508110/2021/1634 від 18.05.2021 року на рівні 1,82 дол. США за 1 кг нетто; №UA500500/2021/20910 від 09.05.2021 року на рівні 1,82 дол. США за 1 кг нетто. Крім того, за зазначених відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2022/000004 від 16.06.2022 року.
Таким чином відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача митний орган діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД».
Ухвалою суду від 25.07.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
12.02.2021 року між компанією «ODE YALITIM A.S.» (як продавцем) та ТОВ «БУД.ТРЕЙД» (як покупцем) укладено контракт міжнародної купівлі-продажу товарів, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари - кількість, артикул, ціна та технічні умови на які, а також умови та базис поставки згідно Інкотермс-2010 - FOB.
Відповідно до пп.2.1 п.2 контракту від 12.02.2021 року ціна на кожну партію товару визначається в додатку до цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки і маркування, ціну навантаження, ціну митних процедур та інших витрат у відповідності з базисом поставки відповідно Інкотермс 2010 затвердженими сторонами для кожної конкретної поставки, якщо інше не визначено сторонами.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 15.06.2022 року подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація №UA500370/2022/002004, у якій Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» в графі 31 зокрема вказано опис товару:
Ізоляційні матеріали в рулонах в два шари у вигляді матеріалів зі скловолокна з вмістом кремнезему (SiO2), що представляють собою м'які, волокнисті матеріали жовтого кольору, що складаються з тонких волокнистих паралельних шарів, кожен з яких в свою чергу складається з штапельних волокон, розміщених хаотично і з'єднаних між собою за зв'язувальною речовиною, застосовуються для тепло - та звукоізоляції будівель:
- мати зі скловолокна R115-5+5 Starflex silte без покриття, розмір 1,2*6,25 м - 74700 кв.м (В біг бегах по 60 рулонів, 900м2 в кожному біг бегі), 83 біг бега.
Упаковані в поліетиленову плівку, що являються транспортною тарою та призначені для зручності транспортування. Торговельна марка “ODE”. Виробник: «ODE Yalitim San Ve Tic A.S.». Країна виробництва - Туреччина. Див. «електронний інвойс». 2.Місць 83 ZB великі мішки.
В графі 42 митної декларації Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» зазначило вартість товарів за основним методом, у розмірі 45930,50 USD.
При цьому позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості товарів подано до митниці: контракт №120221-1 від 12.02.2021 року та комерційний інвойс №HR02022000000115 від 10.02.2022 року на загальну суму 45 940,50 дол. США договір про перевезення, інвойс на оплату вартості перевезення, платіжне доручення про оплату перевезення, коносамент, а також інші документи, листи та некваліфіковані документи (а.с.13-64).
Під час здійснення Одеською митницею правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №UA500370/2022/000004 від 16.06.2022 року, контролюючим органом встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.2.1 контракту витрати на пакування та маркування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданої проформи інвойсу поставка товару здійснюється на умовах FOB GEMLIK, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/ не здійснення страхування оцінюваного товару під час його перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
3) відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах FOB GEMLIK, а у копії МД країни відправлення умовами поставки товару є FOB Istanbul. При цьому, згідно інтернет-сайту intour.org.ua відстань між портами Gemlikta Istanbul становить 50 морських миль;
4) відповідно до п.5.1. контракту якість товару повинна відповідати нормам ГОСТ для товарів, вироблених в Росії, та по показникам безпеки - нормам Федерального центру гігієни та епідеміології. Зазначений пункт контракту є досить дивним для товару виробництва Турецької Республіки, та що постачається до України;
5) у наданій копії МД країни відправлення зазначені реквізити інвойсів, які відмінні від тих, що подані до митного оформлення;
6) відповідно до вимог cт.53 МКУ, документами, що підтверджують митну вартість є транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно п.1.3 договору на перевезення від 06.03.2020 року №06/03-2 вартість фрахту, маршрут та інші характеристики визначаються інвойсами до даного договору. До митного оформлення інвойс на транспортування не подавався, водночас подано платіжне доручення від 11.02.2022 року №118 із застосуванням суми 95 дол. США із призначенням платежу: «Prepayment for sea freight number 06/03-2 dd 06/03/2020 INVOICE 2022/05 dd 0 07.02.2022», внаслідок чого неможливо перевірити правильність заявлених витрат на транспортування. Слід зазначити, що відповідно до інвойсу на перевезення від 07.02.2022 року №2022/05 витрати на перевезення 37,44 т оцінюваного товару складають 95 дол. США, що відповідає тарифу 2,54 дол. США/т. При цьому, згідно інформації, яка міститься в АСМО «Інспектор», середня вартість фрахту 1 стандартного 20-футового контейнеру з портів Gemlik та Istanbul до портів України у січні-лютому поточного року становила 991 дол. США.
Водночас 16.06.2022 року Одеською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000001/2, яким скориговано митну вартість задекларованого позивачем товару за резервним методом. При цьому у рішенні зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби України встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме за:
- МД №UA508110/2021/2180 від 05.07.2021 року на рівні 1,82 дол. США за 1 кг нетто;
- МД №UA508110/2021/1634 від 18.05.2021 року на рівні 1,82 дол. США за 1 кг нетто;
- МД №UA500500/2021/20910 від 09.05.2021 року на рівні 1,82 дол. США за 1 кг нетто.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 16.06.2022 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2022/000004.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх оскарження.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Керуючись ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч. 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.
Як встановлено судом, позивачем визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Водночас відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби України та АСМО «Інспектор-2006», зокрема митні декларації:
- МД №UA508110/2021/2180 від 05.07.2021 року на рівні 1,82 дол. США за 1 кг нетто;
- МД №UA508110/2021/1634 від 18.05.2021 року на рівні 1,82 дол. США за 1 кг нетто;
- МД №UA500500/2021/20910 від 09.05.2021 року на рівні 1,82 дол. США за 1 кг нетто.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базі даних ЄАІС Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним прийнятті фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України (крім номерів митних декларацій, які взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару, оскільки у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 12.02.2021 року не зазначено скільки становить складова упаковки у вартості товару, з огляду на наступне.
Так, згідно пп.2.1 п.2 контракту між позивачем та «ODE YALITIM A.S.» від 12.02.2021 року ціна на кожну партію товару визначається в додатку до цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки і маркування, ціну навантаження, ціну митних процедур та інших витрат у відповідності з базисом поставки відповідно Інкотермс 2010 затвердженими сторонами для кожної конкретної поставки, якщо інше не визначено сторонами.
При цьому, з інвойсу та митної декларації вбачається, що поставка здійснювалась на умовах FOB.
Суд зазначає, що згідно до положень Інкотермс-2010 щодо терміну FOB - продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.
Продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки), Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
При цьому, відповідно до підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Частина десята статті 58 МК України визначає умови, за яких до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені покупцем на упаковку товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.
Таким чином, з викладеного вбачається, що вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, на умовах поставки FOB була понесена продавцем, а не позивачем, оскільки саме на контрагента позивача покладений обов'язок щодо забезпечення пакування товару.
Також суд зауважує, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено код ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом зазначено код ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність у позивача додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.
Таким чином, встановлено, що митна вартість товару вже включає у себе вартість упаковки та маркування товару.
Відтак, доводи відповідача стосовно того, що ТОВ "БУД.ТРЕЙЛ" не подало до Одеської митниці достовірних відомостей щодо включення до ціни товару витрат, пов'язаних із пакуванням, не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. ст. 73 - 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд зауважує, що заповнення митної декларації знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно відсутність в ній відмітки митного органу Республіки Туреччини не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.
Також суд зазначає, що посилаючись на виявлені недоліки у митній декларації країни відправлення відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення.
Щодо посилань відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000001/2 від 16.06.2022 року на те, що не надано документів щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваного товару, суд зазначає таке.
Відповідно до Інкотермс-2010, існують лише два види умов поставки, які передбачають обов'язкове страхування, а саме поставки за умовами CIP та CIF.
Згідно матеріалів справи поставка товарів здійснювалася на умовах FOB.
Відповідно до умов поставки FOB, страхування товару не є обов'язковим, тому при такій поставці сторони контракту самі вирішують чи бажають вони здійснити страхування та в якій мірі.
У постановах Верховного Суду від 21.01.2020 року № 815/4477/15, від 16.07.2020 року № 804/3632/17 сформульовано висновок, що за умовами поставки FОВ (згідно з Інкотермс 2010) як у продавця, так і у покупця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів страхування, тобто сторони самостійно вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі.
Невідповідність розміру витрат на страхування вимогам Інкотермс-2010 та не повне покриття страхуванням часу доставки товару жодним чином не збільшують понесені позивачем фактичні витрати на страхування, які є складовою митної вартості.
Суд критично ставиться до посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000001/2 від 16.06.2022 року щодо того, що відповідно до п.5.1. контракту якість товару повинна відповідати нормам ГОСТ для товарів, вироблених в Росії, та по показникам безпеки - нормам Федерального центру гігієни та епідеміології, і зазначений пункт контракту є досить дивним для товару виробництва Турецької Республіки, та що постачається до України, оскільки це не може мати будь-якого впливу на митну вартість товару, доказів протилежного відповідачем не наведено.
Щодо посилання відповідача на те, що згідно проформи інвойсу поставка товару здійснюється на умовах FOB GEMLIK, а у копії МД країни відправлення умовами поставки товару є FOB Istanbul, при цьому, відстань між портами Gemlik та Istanbul становить 50 морських миль, слід зазначити, що це жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.
Відповідно до проформи-інвойса від 28.01.2022 року розмір необхідної передплати склав 46.008,54 доларів США, платіжним дорученням від 02.02.2022 року позивачем сплачено попередню оплату в розмірі 46 008,54 доларів США.
При цьому, в проформа-інвойсі погоджено ціну товару на мовах FOB Gemlik. При остаточному погодженні товарної партії було виставлено Комерційний інвойс, яким погоджено кількість товару, його вартість 45 940,50 дол. США, та умови поставки FOB, що фактично означає, що ця ціна виставлена на раніше погоджених умовах поставки.
При цьому відповідно до поданої позивачем митної декларації ним заявлено митну вартість товару на умовах поставки FOB Gemlik, тобто тієї, яка передбачена проформою-інвойсом. Тим самим, жодних розбіжностей в обов'язкових поданих позивачем документах, а саме в інвойсах та митній декларації, в частині умов поставки немає.
Відповідно до коносаменту, також поданого разом з митною декларацією, товар перевозився із порта Gemlik, тим самим, перевезення із порта Gemlik в порт Istanbul позивач не здійснював, а тому не поніс відповідних витрат, і ці обставини не можуть і не повинні впливати на митну вартість товару.
Тим самим, помилкова вказівка експортером в митній декларації країни походження умов поставки FOB Istanbul не має жодного відношення до формування митної вартості товару, адже при експорті зазначені обставини не впливають на ціноутроворення, і митні органи країни походження не перевіряють зазначені обставини уважно. Крім того, митна декларація країни походження не є документом, на підставі якого визначається митна вартість товару, а отже допущена в ній помилка не має значення для формування митної вартості товару.
Також рішення про коригування митної вартості обґрунтовано тим, що у наданій копії МД країни відправлення зазначені реквізити інвойсів, які відмінні від тих, що подані до митного оформлення. 3 цього приводу суд зазначає, що відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України, митна декларація країни походження, не є документом, на підставі якого визначається митна вартість товару. Крім того, митною декларацією країни походження заявлено митну вартість товару, яка повністю відповідає заявленій позивачем, що додатково підтверджує відсутність розбіжностей в інформації щодо митної вартості. В той же час, правильність заповнення митної декларації країни походження в частині реквізитів доданих до неї документів не впливає на визначення митної вартості товару, а позивач не може нести відповідальність за правильність та точність внесення експортером реквізитів доданих документів, в той час, коли самі показники митної вартості товару вказані експортером у повній відповідності до реальних і тих, що заявлені позивачем при митному оформленні. Крім того, в доданій митній декларації країни походження не міститься інформації про номери інвойсів, в зазначеній декларації є посилання виключно на електронну фактуру, яка є внутрішнім електронним документом, який вимагається законодавством Туреччини, країни походження товару, при цьому є документом, відмінним від інвойса. Тим самим, стверджувати, що реквізити Е-Фатури мають відповідати реквізитам інвойса неможливо, адже це різні за своєю правовою природою документи.
Щодо посилання відповідача, що згідно п.1.3 договору на перевезення від 06.03.2020 року N:06/03-2 вартість фрахту, маршрут та інші характеристики визначаються інвойсами до даного договору, проте до митного оформлення інвойс на транспортування не подавався, водночас подано платіжне доручення від 11.02.2022 року №118 із зазначенням суми 95 дол. США із призначенням платежу: «Prepayment for sea freight number 06/03-2 dd 06/03/2020 INVOICE 2022/05 dd 0 07.02.2022», внаслідок чого неможливо перевірити правильність заявлених витрат на транспортування, слід зазначити, що ці посилання не відповідають дійсності, адже в картці відмови вказано про подання декларантом документу, що підтверджує вартість перевезення товару №2022/05 від 07.02.2022 року. Цим документом є Інвойс компанії & GONDOL MARINE SHIPPING AND TRADING LTD N 2022/05 від 07.02.2022 року, відповідно до якого вартість перевезення вантажу встановлена в розмірі 95 дол. США, умови оплати - 100% попередня оплата. Також в зазначеному інвойсі узгоджено інші деталі перевезення в повній відповідності до п. 1.3. договору на перевезення від 06.03.2020 року №06/03-2.
Також суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що відповідно до інвойсу на перевезення від 07.02.2022 №2022/05 витрати на перевезення 37,44 т оцінюваного товару складають 95 дол. США, що відповідає тарифу 2,54 дол. США/т. При цьому, згідно інформації, яка міститься в АСМО «Інспектор», середня вартість фрахту 1 стандартного 20-футового контейнеру з портів Gemlik та Istanbul до портів України у січні-лютому поточного року становила 991 дол. США. Зазначені ставки фрахту не можна порівнювати як такі, адже позивач не здійснював перевезення вантажу контейнером, перевезення вантажу здійснювалося навалом. Специфікою таких перевезень є нижчий клас судна, із огляду на це нижчі загальні витрати судоволодільця на команду та забезпечення судна, низькі витрати на розкріплення вантажу у судна та його навантаження, тощо. Тим самим, витрати на перевезення вантажу суднами зазначеного класу, такими як MV USKO MFU є неспіврозмірними із витратами на контейнерні перевезення. Крім того, при перевезенні навалом, здійснюється перевезення зібраних вантажів, тобто на судні перебував не тільки вантаж позивача, але й вантажі інших вантажовласників, тобто 95 дол. США це вартість перевезення судном лише вантажу позивача, а не в цілому вартість маршруту судна.
Відповідно до відомостей системи МарінТрафік за посиланням на веб-сторінці (https://www.marinetraffic.com/en/ais/details/ships/shipid:209092/mmsi:631010033/imo:7915) загально вантажомісткість судна складає 2654 тони. Тим самим, якщо припустити, що судно в цілому було завантажено аналогічним вантажем, із тим, що перевозив позивач, за аналогічною ставкою фрахту, вартість фрахту за весь переход судна складає 6734,25 доларів США (95/37,44*2654), що відповідає нормальній ціні фрахту для судна такого типу. Перевезення заявленого до митного оформлення вантажу саме судном MV USKO MFU підтверджується також коносаментом. Тим самим, надані до митного оформлення документи в своїй сукупності, а саме Договір перевезення від 06.03.2020 року №06/03-2, Інвойс на оплату фрахту від 07.02.2022 №2022/05, платіжне доручення від 11.02.2022 року №118, та коносамент в цілому надають змогу достовірно встановити вартість перевезення вантажу та маршрут перевезення. При цьому, жодним документом не підтверджено перевезення вантажу з порта Gemlik до порта Istanbul, а відповідачем доказів на обґрунтування зазначеного не надавалось.
На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не спростована відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000001/2 від 16.06.2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2022/000004 від 16.06.2022 року необґрунтованими, а тому протиправним та такими, що підлягають скасуванню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваних рішення та картки відмови, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позову додано платіжні доручення №1764 від 12.07.2022 року та №1812 від 22.07.2022 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальному розмірі 4962,00 грн.
Таким чином з урахування часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД», суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору сплаченого позивачем з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500370/2022/000001/2 від 16.06.2022 року винесеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД».
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2022/000004 від 16.06.2022 року винесеного стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД».
Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4962,00 грн. сплачені за платіжними дорученнями №1764 від 12.07.2022 року та №1812 від 22.07.2022 року.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» (65058, м. Одеса, бульвар Французький, буд.22, корп.2, оф.3, код ЄДРПОУ 38937049).
Відповідач - Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Суддя Іванов Е.А.