Справа № 420/16549/21
23 вересня 2022 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 31.08.2021 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 3400,00 грн. у межах ВП №60628758.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в провадженні Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №60628758 з примусового виконання виконавчого листа №522/17680/18, виданого 07.11.2019 року Приморським районним судом м. Одеси про зобов'язання ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 09:00 до 11:00 у присутності матері ОСОБА_1 .
Водночас рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.01.2019 року було встановлено лише час побачення батька з дитиною, проте не було визначено місце побачення.
З огляду на зазначене, державним виконавцем було прийнято постанову про визначення місця побачення з дитиною від 05.07.2021 року, якою визначено місце побачення з дитиною за адресою фактичного проживання стягувача: АДРЕСА_1 . При цьому зазначена постанова державного виконавця 12.07.2021 року було оскаржена позивачем до Приморського районного суду м. Одеси в межах справи №522/17680/18.
Разом з тим, за твердженням ОСОБА_1 , не дивлячись на оскарження нею постанови про визначення місця побачення з дитиною від 05.07.2021 року, державний виконавець Першого Приморського ВДВС у м. Одесі Франчук М.А. систематично здійснювала виконавчі дії за місцем, визначеним нею самою у постанові за адресою: АДРЕСА_1 та складала акти про те, що зустрічі не відбулися.
При цьому 22.07.2021 року державним виконавцем було винесено постанову ВП №60628758 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 1700 грн. У постанові вказано, що 18.07.2021 року та 19.07.2021 року головним державним виконавцем Першого Приморського ВДВС у місті. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки виконання рішення суду боржником. 18.07.2021 року та 19.07.2021 року боржник ОСОБА_1 з дитиною на зустрічі не прийшла, про що було складено акти державного виконавця. Рішення суду не виконано.
Зазначена постанова є предметом оскарження позивачем в межах адміністративної справи 420/13730/21.
В подальшому, 31.08.2021 року державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Франчук М.А. винесено повторну постанову про накладення штрафу ВП №60628758 у розмірі 3400, 00 грн. З оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач 28.08.2021 року здійснювала виконавчі дії за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт державного виконавця про те, що зустрічі не відбулися.
Позивач у адміністративному позові вказує, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає разом з дитиною за адресою: АДРЕСА_3 . Водночас державний виконавець визначив місце побачення з дитиною у Овідіопольському районі Одеської області, тобто не за місцем проживання боржника.
Оскільки державний виконавець визначила місце виконання рішення не за місцем перебування ОСОБА_1 , остання не мала змоги кожної суботи та неділі їздити за визначеною виконавцем адресою. Крім того, необхідно враховувати, що територія ж/м «Совіньон» огороджена парканом, а вільний доступ на територію для осіб, які там не проживають є неможливим без дозволу власника нерухомого майна. Таким чином, державним виконавцем створені умови, за яких можливість виконання ОСОБА_1 рішення суду фактично залежить від дій третіх осіб.
Крім того, позивач зазначає, що державний виконавець, приймаючи на власний розсуд рішення щодо вчинення виконавчих дій у конкретні дні, не повідомляє боржника про такі рішення.
Відповідач відзиву на адміністративний позов не надав.
Ухвалою суду від 18.10.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення сторін). Також судом було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 18.10.2021 року зобов'язано Перший Приморський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати з дня отримання копії ухвали протягом 5-ти робочих днів до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №60628758 та провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 10.02.2022 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 15.02.2022 року провадження у справі №420/16549/21 було зупинити до набрання законної сили рішенням справі №420/13730/21 та в подальшому поновлено 21.09.2022 року.
Дослідивши адміністративний позов, надані на виконання ухвали документи відповідачем та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Приморський районний суд м. Одеси від 14.01.2019 року по справі №522/17680/18 зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 09:00 до 11:00 у присутності матері ОСОБА_1 . У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків.
07.11.2019 року Приморський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист у справі №522/17680/18.
19.11.2019 року державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Франчук М.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП№60628758) на підставі виконавчого листа №522/17680/18, виданого 07.11.2019 року.
05.07.2021 року головним державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Франчук М.А. винесено постанову про визначення місця побачення з дитиною, якою визначено місце зустрічі стягувача ОСОБА_2 зі своєю дитиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Упостанові державний виконавець постановив провести виконання та супровід виконання рішення суду №522/17680/21 від 07.11.2019 року, виданий Приморським районним судом м. Одеси при проведенні зустрічей батька ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 за наступною адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 .
При цьому зазначена постанова державного виконавця 12.07.2021 року було оскаржена позивачем до Приморського районного суду м. Одеси в межах справи №522/17680/18.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 17.09.2021 року по справі №522/17680/18 постанову державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Франчук М.А. про визначення місця побачення з дитиною від 05.07.2021 року у виконавчому провадженні № 60628758 визнано неправомірною та скасовано.
Вказана ухвала відповідно до норм ч.1 ст.361 ЦПК України набрала законної сили негайно після її проголошення, тобто 17.09.2021 року.
Водночас судом встановлено, що 22.07.2021 року головним державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Франчук М.А. винесено постанову ВП №60628758 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 1700 грн.
У постанові вказано, що 18.07.2021 року та 19.07.2021 року головним державним виконавцем Першого Приморського ВДВС у місті. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки виконання рішення суду боржником, а саме: щодо зобов'язання ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 9:00 до 11:00 у присутності матері ОСОБА_1 . У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків. Вказано, що 18.07.2021 року та 19.07.2021 року боржник ОСОБА_1 з дитиною на зустрічі не прийшла, про що було складено акти державного виконавця. Рішення суду не виконано.
Не погоджуючись із зазначеною постановою та вважаючи її протиправною позивач звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року по справі №420/13730/21 визнано протиправною та скасовано постанову Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.07.2021 року ВП №60628758 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн.
Разом з тим, 31.08.2021 року державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Франчук М.А. винесено повторну постанову про накладення на позивача штрафу ВП №60628758 у розмірі 3400, 00 грн.
З оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач 28.08.2021 року здійснювала виконавчі дії, а саме вихід за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки виконання рішення суду боржником, а саме: щодо зобов'язання ОСОБА_1 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_2 з малолітнім ОСОБА_3 , визначивши спосіб участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожної суботи та неділі з 9:00 до 11:00 у присутності матері ОСОБА_1 . У дні народження та святкові дні зустрічі батька з дитиною за попередньою домовленістю батьків. Вказано, що 28.08.2021 року боржник ОСОБА_1 з дитиною на зустрічі не прийшла, про що було складено акт державного виконавця. Рішення суду не виконано.
З огляду на вищезазначене, не погоджуючись із винесенням оскаржуваної постанови від 31.08.2021 року про накладення штрафу повторно, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/16549/21.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404- VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно зі ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України визначає, що в разі якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу цього Кодексу для відповідного року.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1700, 00 грн. (для фізичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 3400, 00 грн.
Тобто, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновку, що під час виконання судових рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець повинен перевірити виконання рішення боржником та у разі його не виконання боржником без поважних причин виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність, а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року по справі №420/13730/21, яке набрало законної сили 02.08.2022 року, визнано протиправною та скасовано постанову Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.07.2021 року ВП №60628758 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн.
При цьому Одеським окружним адміністративним судом у рішенні від 30.06.2022 року в адміністративній справі №420/13730/21 було встановлено, що: «Державний виконавець при прийнятті постанови щодо накладення на ОСОБА_1 штрафу не встановлювала обставину поважності або не поважності не виконання боржником рішення. Також судом було взято до уваги, що вчинення державним виконавцем виконавчих дій 18 та 19 липня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , відбувалось вже після того, як до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі було надіслано повідомлення про оскарження постанови про визначення місця побачення з дитиною та одночасно з винесенням Приморським районним судом м. Одеси ухвали від 19.07.2021 р. про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_1 . Крім того, судом враховано, що Приморський районний суд м. Одеси, розглядаючи спір з приводу законності постанови державного виконавця про визначення місця побачення з дитиною від 05.07.2021 р., ухвалою від 17.09.2021 року у справі № 522/17680/18 визнав її неправомірною та скасував».
Відповідно до ч. 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року по справі №420/13730/21, яке набрало законної сили 02.08.2022 року, визнано протиправною та скасовано постанову Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.07.2021 року ВП №60628758 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1700 грн. (вперше), суд у справі №420/16549/21 доходить висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для накладення на ОСОБА_1 штрафу у подвійному розмірі (за повторне невиконання рішення без поважних причин), а тому постанова від 31.08.2021 року ВП №60628758 про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. є необґрунтованою, а тому протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Підсумовуючи все вищенаведене суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до позову додано квитанцію №02РТ-7Е24-В5НВ-39ММ від 10.09.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908, 00 грн.
Таким чином з урахування задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору сплаченого позивачем з Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у розмірі 908, 00 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 31.08.2021 року ВП №60628758 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн
Стягнути з Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 грн. сплачені за квитанцією №02РТ-7Е24-В5НВ-39ММ від 10.09.2021 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код ІПН НОМЕР_1 ).
Відповідач - Перший Приморський відділ Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (65005, м. Одеса, Польський узвіз, буд.6, код ЄДРПОУ 41405070).
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , код ІПН НОМЕР_2 ).
Суддя Іванов Е.А.