23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 420/16542/21
адміністративне провадження № К/990/25569/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі № 420/16542/21 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся з позовом до суду в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Одеської митниці Андрія Танцерова № 191-о від 19 серпня 2021 року про припинення з 01 вересня 2021 року державної служби ОСОБА_1 (табельний № 328) на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці та звільнення її з займаної посади у зв'язку з невиконанням умов, передбачених контрактом про проходження державної служби;
поновити державну службу ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці;
поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці;
стягнути з Державної митної служби України в особі Одеської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 50 000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Одеської митниці № 191-о від 19 серпня 2021 року про припинення з 01 вересня 2021 року державної служби ОСОБА_1 (табельний № 328) на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці та звільнення її з займаної посади у зв'язку з невиконанням умов, передбачених контрактом про проходження державної служби.
Поновлено ОСОБА_1 на державній службі на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці. Стягнуто з Державної митної служби України в особі Одеської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2021 року по 03 листопада 2021 року у розмірі 46401,30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України подала апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби було залишено без руху. Скаржнику було надано 10 днів з дня вручення цієї ухвали, для подачі до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якій необхідно було вказати поважні причини його пропуску, якщо такі є, а також надати документ, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, Одеська митниця, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на практику Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів вважає недоречними посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади.
Правові висновки ЄСПЛ в порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто, визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, так як головним обов'язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19.
Водночас враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом норм процесуального права.
Так, скаржник належно не обґрунтовує у чому полягає порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено жодних підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при її постановлені, суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення.
Крім того, ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року касаційну скаргу Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі № 420/16542/21повернуто у зв'язку з відсутністю належних обґрунтувань, а саме в чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Більш того, ухвалою від 07 вересня 2022 року Верховний Суд повторно в ухвалі про повернення касаційної скарги надавав пояснення щодо необхідності зазначення підстав касаційного оскарження.
Проте скаржником так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалах від 16 серпня 2022 року та від 07 вересня 2022 року, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України позивач, який діє як суб'єкт владних повноважень, однак має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена в її поданні, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року у справі №420/16542/21 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяМ.В. Білак