22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 820/2446/17
адміністративне провадження № К/9901/24905/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №820/2446/17
за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 - про визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року, ухвалене у складі: головуючого судді Гаврилюка В.О., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Горяйнова А.М., Сорочка Є.О.,
І. Суть спору
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПСУ, відповідач-1), Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Східного РУ ДПСУ, відповідач-2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_3 , третя особа) - з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ Адміністрації ДПСУ від 24 квітня 2017 року №226 про усунення від виконання службових обов'язків ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ голови ДПСУ від 17 травня 2017 року №8-АГ щодо оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «пониження в посаді»;
- визнати протиправним і скасувати наказ голови ДПСУ від 17 травня 2017 року №479-ос щодо призначення ОСОБА_1 на посаду старшого офіцера відділу забезпечення Південного регіонального управління ДПСУ;
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Східного РУ ДПСУ від 18 травня 2017 року №83 про прийом-передачу посади заступника начальника Східного РУ ДПСУ;
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника Східного РУ ДПСУ від 25 травня 2017 року №252-ос щодо здачі полковником ОСОБА_1 посади заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення з 24 травня 2017 року;
- поновити полковника ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення;
- зобов'язати Адміністрацію ДПСУ перерахувати та виплатити грошове забезпечення за період відсторонення від посади на час службового розслідування з 24.04.2017 по 18.05.2017, виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень та щомісячної додаткової грошової винагороди за період відсторонення та пониження в посаді з 24 травня 2017 року по час поновлення на посаді.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню, адже застосування заходів дисциплінарної відповідальності передбачає попереднє встановлення об'єктивного існування всіх фактів, що мають значення для прийняття цих заходів. Одним з принципів відповідальності є доцільність, яка передбачає відповідність заходу дисциплінарної відповідальності її меті (виправлення, перевиховання порушника, виховний вплив на інших осіб).
Під час накладання на позивача стягнення «пониження в посаді» командування не прийняло жодних заходів щодо встановлення об'єктивного існування всіх фактів, що мають значення для прийняття рішення про накладання дисциплінарного стягнення. Не було встановлено та враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
У березні 2017 року Управлінням внутрішнього аудиту Адміністрації ДПСУ проведено аудит Харківського прикордонного загону ДПСУ, на наслідками якого встановлено фінансові порушення на суму 673,5 тис грн, у т.ч. таких, що заподіяли шкоди державі на суму 440,0 тис грн. Аудиторською групою винесено негативний висновок командуванню Харківського прикордонного загону ДПСУ щодо стану організації внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю.
10 квітня 2017 року Східне РУ ДПСУ прийняло наказ №241-АГ «Про результати внутрішнього аудиту Харківського прикордонного загону ДПСУ», яким за невживання достатніх та своєчасних заходів щодо контролю за організацією і веденням обліку та порядком збереження запасів матеріальних засобів відділу забезпечення Харківського прикордонного загону ДПСУ, низький рівень організації і проведення їх перевірок та інвентаризації, підбору та розстановки фахівців тилу Харківського прикордонного загону ДПСУ, порушення вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове господарство, керуючись статтею 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заступнику начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення полковнику ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення «сувора догана».
18 квітня 2017 року Адміністрація ДПСУ прийняла наказ №212, яким скасувала наказ начальника Східного РУ ДПСУ від 10.04.2017 №241-АГ та вирішила призначити службове розслідування за фактом неналежного виконання розпорядження голови ДПСУ від 04.04.2017 №0.12-2982/0/6-17 та відповідно до службової записки т.в.о. начальника Управління правового забезпечення Адміністрації ДПСУ від 16.04.2017 №14/вн-214 для з'ясування наявності причинного зв'язку між фактами, відображеними в аудиторському звіті Харківського прикордонного загону ДПСУ, та неправомірними діями військовослужбовців, конкретних дій або бездіяльності військовослужбовців, які вчинили правопорушення, чіткого посилання на вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які ними було порушено, ступеня провини кожного з осіб, причетних до правопорушень.
Наказом начальника Східного РУ ДПСУ від 18 квітня 2017 року №191-ос на період відсутності ОСОБА_1 тимчасове виконання обов'язків за посадою заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення покладено на підполковника ОСОБА_2 - заступника начальника загону - начальника відділу матеріального забезпечення 4 прикордонного загону (І категорії).
Наказом Адміністрації ДПСУ від 24.04.2017 №226 ОСОБА_1 усунуто від виконання службових обов'язків за посадою заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення.
Наказом Адміністрації ДПСУ від 17.05.2017 №8 АГ ДСК «Про результати службового розслідування» за порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 22, 26 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України, затвердженого наказом голови Держкомкордону України - командувача Прикордонними військами України від 06 серпня 1998 року №328, посадової інструкції, затвердженої наказом Східного РУ ДПСУ від 15 грудня 2016 року №222, що виразилося у неналежному виконанні своїх посадових обов'язків; нездійснення постійного контролю за правильним, ощадливим та раціональним витрачанням (використанням) матеріальних засобів; нестворенні дієвої системи управління підпорядкованими підрозділами; невизначенні ризиків за напрямком продовольчого забезпечення перед проведенням аудиту Харківського прикордонного загону в 2016 році; неналежній організації і проведенні перевірок та інвентаризації матеріальних засобів; невжитті дієвих заходів щодо боротьби з втратами, нестачами та неналежній організації підготовки матеріалів для висновків щодо списання за рахунок держави втрачених матеріальних засобів; неналежному доборі і розстановці кадрів у підпорядкованих структурних підрозділах органів охорони кордону, відповідно до пункту «д» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення полковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді пониження в посаді.
Наказом ДПСУ від 17.05.2017 №479-ОС полковника ОСОБА_1 призначено старшим офіцером відділу тилового забезпечення Південного регіонального управління (І категорії) ДПСУ, звільнивши його з посади заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення (на нижчу посаду - у порядку реалізації накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарного стягнення).
Наказом Східного РУ ДПСУ від 18 травня 2017 року №83 у зв'язку з призначенням наказом Адміністрації ДПСУ від 17 травня 2017 року № 479-ос підполковника ОСОБА_2 на посаду заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення та звільнення з посади полковника ОСОБА_1 утворено комісію для приймання-здавання справ і посади.
Наказом начальника Східного РУ ДПСУ від 25 травня 2017 року №252 підполковника ОСОБА_2 з 24 травня 2017 року вирішено вважати таким, що приступив до виконання обов'язків заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення.
08 серпня 2017 року позивач, згідно з наказом Східного РУ ДПСУ від 07 серпня 2017 року №398-ос, вибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 (м. Одеса), у зв'язку з чим його було виключено із списків особового складу Східного РУ ДПСУ та всіх видів забезпечення.
Уважаючи, що наказами № 226 від 24 квітня 2017 року, № 8-АГ від 17 травня 2017 року, № 479-ос від 17 травня 2017 року, № 83 від 18 травня 2017 року, № 252-ос від 25 травня 2017 року порушені його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами службового розслідування, дослідженими у судовому засіданні, підтверджуються встановлені ним факти порушення порядку ведення господарської діяльності посадовими особами Східного РУ ДПСУ та підпорядкованими органами охорони державного кордону; неналежне виконання посадових обов'язків; нездійснення постійного контролю за правильним, ощадливим та раціональним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів; невжиття дієвих заходів щодо боротьби з втратами, нестачами та неналежної організації підготовки матеріалів для висновків щодо списання за рахунок держави втрачених матеріальних засобів; істотних прорахунків в управлінській діяльності позивача.
Суди попередніх інстанцій вважали, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді пониження в посаді є пропорційним до характеру та обставин правопорушення і його наслідкам. Застосування такого стягнення не свідчить про неврахування відповідачем-1 попередньої поведінки позивача, тривалості військової служби чи рівня знань про порядок служби.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
30 серпня 2019 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року.
У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, вимагає скасувати їх з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги його аргументи про те, що службове розслідування, за наслідками якого його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, призначалося за фактом невиконання начальником Східного РУ ДПСУ та його підлеглими заходів, указаних в супровідному листі ДПСУ від 04 квітня 2017 року №0,12-2982/0/6-17, в частині неправильного притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, винних у правопорушеннях, виявлених під час аудиту Харківського прикордонного загону ДПСУ.
Так чином, скаржник уважає, що його діяльність на посаді заступника начальника Східного РУ ДПСУ не могла перевірятися в межах службового розслідування, призначеного наказом Адміністрації ДПСУ від 18 квітня 2017 року №212.
Скаржник доводить, що суди попередніх інстанцій протиправно не врахували його аргументів про те, що відповідачами був істотно порушений порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що виразилося у непроведенні бесіди. При обранні виду дисциплінарного стягнення не було враховано передбачених у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України обставин, зокрема попередню поведінку позивача.
Скаржник зазначає, що його посадова інструкція не покладає на нього обов'язків «створити дієву систему управління підпорядкованими підрозділами»; «визначати ризики за напрямком продовольчого забезпечення перед проведенням аудиту органів державного кордону»; «організовувати і проводити перевірки та інвентаризації матеріальних засобів»; «вживати дієвих заходів щодо боротьби з втратами, нестачами».
З урахуванням викладеного скаржник уважає, що невчинення вказаних дій не утворює складу дисциплінарного проступку, за який до нього застосоване дисциплінарне стягнення.
Скаржник зазначає, що за наслідками аудиту Харківського прикордонного загону ДПСУ, на підставі якого далі було призначено службове розслідування, встановлено безпосередньо винних у розтраті та нестачі майна військовослужбовців, у зв'язку з чим відповідач-1 не мав підстав покладати провину за вчинення вказаних дій на позивача.
Скаржник також уважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які регулюють підстави і порядок скасування старшим начальником рішення молодшого начальника про накладення дисциплінарного стягнення. За доводами скаржника, єдиною підставою для скасування наказу молодшого начальника про накладення дисциплінарного стягнення є невідповідність стягнення тяжкості вчиненого правопорушення.
Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
Інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
Ухвалою Суду від 10 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження.
У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Бевзенка В.М. призначено повторний автоматизований розподіл справи.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Данилевич Н.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15.01.2020 №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом.
З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV (далі - Закон №661-IV) до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Уповноважені посадові особи Державної прикордонної служби України попередньо вивчають склад призовників та здійснюють їх добір у військових комісаріатах.
Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), частиною четвертою преамбули до якого передбачено, що його дія поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно зі статтею 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.
Згідно з частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту (у редакції, чинній з 05.03.2015) після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Законом України від 16 березня 2017 року №1952-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб» статтю 86 Дисциплінарного статуту викладено у новій редакції.
Згідно з статтею 86 Дисциплінарного статуту у редакції Закону №1952-VIII, що чинна з 16 квітня 2017 року, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Адміністрації ДПС України від 14.02.2005 №111, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2005 року за № 261/10541, затверджено Інструкцію про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України (далі - Інструкція №111).
Згідно з абзацом третім пункту 5 Інструкції №111 службове розслідування призначається письмовим наказом. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, мета та термін проведення, а також посадова особа (особи), якій (яким) доручено його проведення.
Пунктом 6 Інструкції №111 передбачено, що підставою для призначення службового розслідування можуть бути рапорти посадових і службових осіб добового (прикордонного) наряду, командирів підрозділів, начальників служб, інших посадових осіб, окремих військовослужбовців, заяви (скарги) громадян, подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції, а також інші повідомлення про правопорушення, події, що потребують з'ясування обставин, за яких вони сталися.
Відповідно до пункту 17 Інструкції №111 розслідування має встановити: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено; ступінь провини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму провини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Згідно з пунктом 18 Інструкції №111 за результатами службового розслідування складається висновок. Висновки щодо допущених військовослужбовцем порушень в обов'язковому порядку повинні підтверджуватися посиланнями на наявні докази.
VI. Позиція Верховного Суду
Щодо аргументів позивача про вихід за межі предмету службового розслідування, Суд зазначає таке.
З аналізу пунктів 5 і 6 Інструкції №111 випливає, що наказ про призначення службового розслідування має містити посилання на підставу та мету службового розслідування. У розумінні пункту 6 Інструкції №111 підставою проведення перевірки є рапорти, заяви (скарги), звернення громадян, інших органів, у яких повідомляється про вчинене військовослужбовцем ДПСУ правопорушення.
У спірних правовідносинах службове розслідування призначалося на підставі розпорядження голови ДПСУ від 04 квітня 2017 року №0.12-2982/0/6-17 та службової записки т.в.о. начальника Управління правового забезпечення Адміністрації ДПСУ від 16 квітня 2017 року №14/вн-214.
Метою службового розслідування було «з'ясування наявності причинного зв'язку між фактами, відображеними в аудиторському звіті Харківського прикордонного загону, та неправомірними діями військовослужбовців, конкретних дій або бездіяльності військовослужбовців, які вчинили правопорушення, чіткого посилання на вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які ними було порушено, ступеня провини кожного з осіб, причетних до правопорушень».
Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням голови ДПСУ від 04.04.2017 №0.12-2982/0/6-17 Східному РУ ДПСУ направлялися «Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту Харківського прикордонного загону ДПСУ за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2017 року» (далі - Рекомендації), у яких вказано на необхідність прийняття управлінських рішень щодо відшкодування матеріальної шкоди винними особами. Водночас службовою запискою т.в.о. начальника Управління правового забезпечення Адміністрації ДПСУ від 16 квітня 2017 року №14/вн-214 зазначено про недоліки наказу Східного РУ ДПСУ від 10 квітня 2017 року №241-АГ, зокрема про накладення на військовослужбовців дисциплінарних стягнень без проведення службового розслідування.
Таким чином, службове розслідування у спірних правовідносинах призначалося у зв'язку з встановленими в аудиторському звіті Харківського прикордонного загону нестач та інших порушень вимог чинного законодавства, що завдали шкоди державного бюджету. Метою службового розслідування було усунення недоліків наказу Східного РУ ДПСУ від 10 квітня 2017 року №241-АГ та встановлення вини військовослужбовців Східного РУ ДПСУ у правопорушеннях, виявлених під час аудиту Харківського прикордонного загону ДПСУ.
З урахуванням викладеного доводи позивача про те, що службове розслідування, виходячи з його підстави та мети, мало проводитися стосовно начальника Східного РУ ДПСУ та його підлеглих у зв'язку з невиконанням заходів, зазначених у Рекомендаціях, є безпідставними.
Щодо відсутності в ДПСУ повноважень скасовувати наказ начальника Східного РУ ДПСУ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та призначати службове розслідування, Суд зазначає таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, за наслідками внутрішнього аудиту Харківського прикордонного загону ДПСУ Східним РУ ДПСУ прийнято наказ №241-АГ, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
18 квітня 2017 року Адміністрація ДПСУ прийняла наказ №212, яким скасувала наказ Східного РУ ДПСУ від 10 квітня 2017 року №241-АГ та вирішила призначити службове розслідування.
Як убачається з службової записки т.в.о. начальника Управління правового забезпечення Адміністрації ДПСУ від 16.04.2017 №14/вн-214, з урахуванням якої був прийнятий наказ Адміністрації ДПСУ від 18.04.2017 №212, наказ №241-АГ був виданий з порушенням чинного законодавства, зокрема не враховував вимог Дисциплінарного статуту та Інструкції №111 в частині порядку накладення дисциплінарних стягнень.
Таким чином, у спірних правовідносинах оскаржуваний наказ Адміністрації ДПСУ від 18.04.2017 №212 приймався в порядку контролю за діяльністю підпорядкованого органу - Східного РУ ДПСУ.
Відповідно до статті 7 Закону №661-IV центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, здійснює управління Державною прикордонною службою України, бере участь у розробленні та реалізації загальних принципів правового оформлення і забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
З метою ефективного виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, утворюються територіальні органи - регіональні управління.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №533 затверджено Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України (далі - Положення №533).
Відповідно до пунктів 4 і 5 Положення №533 Адміністрація Держприкордонслужби відповідно до покладених на неї завдань здійснює управління органами Держприкордонслужби, забезпечує їх бойову та мобілізаційну готовність. Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління;.
Згідно з пунктом 11 Положення №533 голова Держприкордонслужби у межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в апараті Адміністрації Держприкордонслужби та її територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів МВС України.
Виходячи з викладених засад функціонування та структури ДПСУ, Суд уважає, що Адміністрація ДПСУ має повноваження скасовувати накази підпорядкованих органів з питань дисциплінарної відповідальності, якщо вважає, що вони були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.
Стаття 94 Дисциплінарного статуту, яка наділяє старшого командира повноваженнями скасовувати накладені молодшим командиром стягнення у випадку невідповідності виду стягнення тяжкості вчиненого правопорушення, не обмежує повноважень Адміністрації ДПСУ як центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління органами ДПСУ, скасовувати накази підпорядкованих органів, якщо вона вважає, що вони були прийняті з порушенням закону.
Щодо аргументів позивача про порушення порядку проведення службового розслідування, яке виразилося у непроведенні з ним бесіди, Суд зазначає таке.
Як установлено судами, службове розслідування, за наслідками якого до позивача застосоване дисциплінарне стягнення, призначено наказом Адміністрації ДПСУ від 18.04.2017 №212.
Викладені положення Дисциплінарного статуту свідчать, що бесіда як елемент службового розслідування, була передбачена статтею 86 Дисциплінарного статуту у редакції, що була чинною з 05 березня 2015 рок по 15 квітня 2017 року.
16 квітня 2017 року набрав чинності Закон №1952-VIII, яким до статті 86 Дисциплінарного статуту внесено зміни, з урахуванням яких бесіда з військовослужбовцем перестала бути частиною процедури службового розслідування.
Аргументи позивача про те, що провести з ним бесіду відповідачі мали в силу вимог Інструкції №111, Суд відхиляє.
Суд зазначає, що Інструкція №111 приймалася відповідно до статей 84-88 Дисциплінарного статуту і визначає механізм проведення службового розслідування, загальні положення про яке встановлені у вказаних статтях Дисциплінарного статуту.
Отже, у разі наявності колізії між положеннями вказаних статей і положеннями Інструкції №111, перевага має бути надана Дисциплінарному статуту, як нормативно-правовому акту (закону), що має вищу юридичну силу.
Водночас Дисциплінарний статут як нормативно-правовий акт, що визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень, на момент виникнення спірних правовідносин не передбачав проведення бесіди як передумову притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
З урахуванням викладеного вказані доводи позивача про порушення Адміністрацією ДПСУ порядку проведення службового розслідування ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Доводи позивача про те, що долучення до матеріалів службового розслідування відомостей, що становлять державну таємницю створили йому перешкоди для ознайомлення з його матеріалами і оскарження прийнятих за його наслідками рішень є необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді його представникові був наданий доступ до державної таємниці та можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування.
Твердження позивача про те, що оскаржуваним наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності до нього було застосоване дисциплінарне стягнення за порушення обов'язків, які на нього не були покладені посадовою інструкцією, Суд відхиляє.
Так, позивач зазначає, що пункт 33 його посадової інструкції не передбачає обов'язку створити дієву системи управління підпорядкованими підрозділами, визначати ризики за напрямком продовольчого забезпечення перед проведенням аудиту органів охорони державного кордону; організовувати і проводити перевірки та інвентаризації матеріальних засобів, вживати дієвих заходів щодо боротьби з втратами, нестачами.
Суд зазначає, що позивач обіймав посаду заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення.
Відповідно до пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України, затвердженого наказом голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України - командуючого Прикордонними військами України від 06 серпня 1998 року №328 (далі - Положення №328) усі посадові особи військової частини (з'єднання), які відають військовим (корабельним) господарством зобов'язані, зокрема: правильно визначати потреби та знати рівень забезпеченості підрозділів, частин (з'єднань) матеріальними засобами і коштами у підпорядкованих службах для забезпечення бойової й мобілізаційної готовності, бойової готовності спеціальних споруд, бойової підготовки та виховної роботи і створення необхідних матеріально побутових умов особовому складу; організовувати й контролювати ведення обліку, правильне зберігання та своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт і технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казарменно-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональним їх витратами (використанням) утратами, нестачами, псуванням, розкраданням; організовувати проведення (у встановлений термін) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризації матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі).
Згідно з пунктом 26 Положення №328 заступник командуючого військами з напряму тилу відповідає, зокрема, за зберігання і законне витрачання матеріальних засобів і коштів у підпорядкованих службах; організацію експлуатації, зберігання, ремонту й обліку техніки і майна у підпорядкованих службах; за підготовку особового складу підпорядкованих служб і тилових частин. Заступник командуючого військами з напрямку тилу є основним організатором військового господарства, і його вказівки із загальних питань планування фінансово-господарської діяльності, підвезення матеріальних засобів є обов'язковими для всіх командирів і начальників служб частин (з'єднань). Заступник командуючого військами з напрямку тилу також зобов'язаний керувати службовою діяльністю і підготовкою особового складу підпорядкованих служб і тилових частин; здійснювати контроль за організацією харчування у частинах (з'єднаннях) і доведення належних норм забезпечення до кожного військовослужбовця; здійснювати контроль за якістю, правильним використанням і витрачанням пального, мастильних матеріалів і спеціальних рідин; брати участь у доборі та розстановці офіцерів, прапорщиків у підпорядкованих службах тилу та військових частинах напряму; організовувати роботу з усунення недоліків та порушень, виявлених ревізіями і перевірками.
Відповідно до Посадової інструкції заступника начальника Східного РУ ДПСУ з матеріального забезпечення, затвердженої наказом Східного РУ ДПСУ від 15 грудня 2016 року №222 (далі - Посадова інструкція), позивач зобов'язаний розробляти та організовувати проведення заходів з метою подальшого підвищення бойової готовності підпорядкованих структурних підрозділів матеріального забезпечення; контролювати ведення обліку, правильне зберігання та своєчасне поновлення запасів матеріальних засобів, забезпечення, а також експлуатацію, ремонт і технічне обслуговування техніки та майна; здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та раціональним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати заходів щодо недопущення втрат, нестач, псування і розкрадання майна тилу.
Таким чином, обов'язки створити дієву системи управління підпорядкованими підрозділами, визначати ризики за напрямком продовольчого забезпечення перед проведенням аудиту органів охорони кордону; організовувати і проводити перевірки та інвентаризації матеріальних засобів, вживати дієвих заходів щодо боротьби з втратами, нестачами цілком узгоджуються з покладеними на позивача обов'язками відповідно до Положення №328 і Посадової інструкції.
Доводи позивача про недоведеність матеріалами службового розслідування вказаних порушень за своєю суттю зводяться до необхідності надання протилежної судам попередньої інстанції оцінки зібраним у справі доказам, що виходить за межі повноважень і завдань суду касаційної інстанції.
Водночас аргументів на користь того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, касаційна скарга не містить.
Таким чином, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час ухвалення рішень та погоджується з їхніми висновками про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що їхні висновки в цій справі є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
VII. Судові витрати
Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі №820/2446/17 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Н.А. Данилевич
О.В. Кашпур