22 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/22136/21 пров. № А/857/8413/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Лунь З.І.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 04 лютого 2022 року,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС) щодо повернення йому помилково сплачених грошових коштів в сумі 26530,26 грн з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ);
зобов'язати ГУ ДПС сформувати висновок про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, оформити розрахунковий документ на повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів у сумі 26539, 26 грн з ЄСВ та направити його органу Державної казначейської служби України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 380/22136/21, ухваленим за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що аргументи відповідача щодо того, що позивач за даними інформаційної бази перебуває на обліку ГУ ДПС з 22 лютого 2002 року і згідно з інтегрованою карткою за ним рахується заборгованість жодними доказами не підтверджені. Окрім того, підставою виникнення у позивача боргу по ЄСВ є скасована вимога від 12 листопада 2019 року, а не інформація з бази даних відповідача про перебування позивача на обліку, як фізичної особи-підприємця. Тому очікування позивача щодо повернення надміру та/або помилково сплаченого ЄСВ мають обґрунтовану законну підставу.
ГУ ДПС у своїй апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Наполягає на тому, що згідно з інтегрованою карткою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по ЄСВ рахується заборгованість. Адміністративний суд не вправі втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень. Перевірка доцільності виходить за межі компетенції адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС виставило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4242-50 від 12 листопада 2019 року на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) та даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Сихівським відділом державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у ході виконавчого провадження ВП 61736672 із ОСОБА_1 було стягнуто у примусовому порядку борг за вимогою №Ф-4242-50 від 12 листопада 2019 року у сумі 26539,26грн. .
ОСОБА_1 оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС № Ф-4242-50 від 12 листопада 2019 року у судовому порядку і рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі №380/4002/20, яке набрало законної сили 24 березня 2021 року, було вказану вимогу відповідача було визнано протиправною та скасовано.
28 травня 2021 року ОСОБА_1 у електронному кабінеті платника податків сформував та подав заяву про повернення помилково та або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені - коштів у суму 26539,26грн, стягнутих на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС № Ф-4242-50 від 12 листопада 2019 року, яка відповідачем розглянута не була.
09 серпня 2021 року ОСОБА_1 повторно подав заяву до ГУ ДПС про повернення зазначених коштів, яка також контролюючим органом розглянута не була.
Відтак, ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду із позовною заявою, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регламентовано приписами Закону № 2464.
Згідно із частиною 2 статті 11 Закону № 2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках податкових органів, здійснюються такі операції:
1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум;
3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску (абзац другий частини третьої статті 26 цього Закону).
У відповідності до приписів частини 3 статті 26 вказаного Закону суми коштів, безпідставно стягнені податковими органами з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків податкового органу в триденний строк з дня прийняття рішення податковими органами або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі №380/4002/20, яке набрало законної сили 24 березня 2021 року, було визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС про сплату боргу (недоїмки)№Ф-4242-50 від 12 листопада 2019 року на суму 26539,26грн.
Відтак, апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що кошти у сумі 26539,26 грн на погашення боргу за вимогою ГУ ДПС від 29 листопада 2019 року №Ф-4242-50 були стягнені з ОСОБА_1 під час здійснення виконавчого провадження ВП 61736672 помилково (безпідставно), а отже мають бути йому повернуті.
Процедура повернення надміру та/або помилково сплачених коштів ЄСВ на час виникнення спірних правовідносин була врегульована Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року № 6, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 року за № 193/28323 (далі - Порядок № 6).
У відповідності до приписів пунктів 5-6 Порядку № 6 повернення коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
За правилами пунктів 7-8 Порядку № 6 у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках:
невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;
недостовірність викладеної у заяві платника інформації;
подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).
Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.
Відповідачем не заперечується те, що позивач неодноразово звертався до контролюючого органу із відповідними заявами щодо повернення спірної суми ЄСВ, що була стягнена на підставі скасованої у судовому порядку вимоги ГУ ДПС від 29 листопада 2019 року №Ф-4242-50, які задоволені не були.
З огляду на наведені правові норми та встановлені фактичні обставини апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на повернення надміру сплачених сум ЄСВ через формування відповідного висновку органом податкової служби та допущену відповідачем протиправну бездіяльність при розгляді звернень позивача про повернення помилково (надміру) сплаченого ЄСВ та формування відповідного висновку.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 380/22136/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк