21 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/14039/21 пров. № А/857/4576/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Хобор Р.Б. та Глушка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2022р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену підйомну допомогу та невиплачену винагороду за тривалість безперервної військової служби (суддя суду І інстанції: Денисюк Р.С., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 20.01.2022р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
18.08.2021р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Каверін С.М., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії (а.с.1-7).
Ухвалою суду від 25.08.2021р. роз'єднані заявлені до відповідачів позовні вимоги в самостійні провадження (а.с.34-36).
Відповідно до ухвали суду від 31.08.2021р. матеріали адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передані на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (а.с.38-39).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.45-46).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2022р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги у лютому 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 889 від 22.09.2010р.; зобов'язано 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену підйомну допомогу у лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р.; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби; зобов'язано 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 05.03.2017р., у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням (а.с.79-82).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову (а.с.55-59).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до витягу з послужного списку ОСОБА_1 на момент досягнення тривалості календарної вислуги років - 20 років позивач проходив військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - гранатометника 1 групи інспекторів прикордонної служби 1 відділення інспекторів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_3 )) Державної прикордонної служби України.
За таких обставин нарахування і виплату позивачу винагороди за тривалість безперервної 20-тирічної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, повинен був здійснити Луцький прикордонний загін ( ІНФОРМАЦІЯ_7 (Військова частина НОМЕР_3 )) Державної прикордонної служби України, а не Чернігівський прикордонний загін ( ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 )) Державної прикордонної служби України.
Окрім цього, відповідно до п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затв. наказом МВС України № 73 від 02.02.2016р., грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Підйомна допомога - це допомога (одноразова виплата, яка не містить постійного характеру), яка виплачується військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, та тим, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, у разі переїзду на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації.
Підйомна допомога виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби; обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованого поблизу місця служби військовослужбовця).
Таким чином, при виплаті підйомної допомоги позивачу посадові особи прикордонного загону діяли у відповідності до положень чинних нормативно-правових актів; при обчисленні підйомної допомоги додаткова грошова винагорода не враховується.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України (а.с.10-12).
Відповідно до витягу з послужного списку в період 2013-2020 років позивач займав посади:
інспектора прикордонної служби 1 категорії (26.04.2013р.-11.02.2016р.; 17.01.2017р.-05.05.2017р.);
інспектора прикордонної служби - майстра (11.02.2016р.-17.01.2017р.);
старшого техніка відділу прикордонної служби (05.05.2017р.-22.06.2018р.);
інспектора прикордонної служби - майстра (22.06.2018р.-27.12.2019р.);
інспектора прикордонної служби 2 категорії (27.12.2019р.-22.05.2020р.);
інспектора прикордонної служби 1 категорії (22.05.2020р.-01.08.2020р.).
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Чернігівському прикордонному загоні на посаді інспектора прикордонної служби І категорії 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Сновськ» III категорії (тип А).
Відповідно до витягу з наказу начальника Чернігівського прикордонного загону (І категорії) Північного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 13-ос від 17.01.2017р. «По особовому складу» позивача відповідно до п.121 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України зараховано до списку особового складу загону, на всі види забезпечення (а.с.55).
Згідно з витягом з наказу начальника Чернігівського прикордонного загону (І категорії) Північного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 145-ос від 03.05.2017р. «По особовому складу» ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби у розпорядження начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України м.Львів згідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 409-ос від 25.04.2017р. (а.с.56).
Відповідно до наказів начальника 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби ОСОБА_1 : 1) звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням контракту (№ 237-ос від 07.07.2020р.); з 01.08.2020р. виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення (№ 269-ос від 01.08.2020р.) (а.с.9).
На підставі особових карток грошового забезпечення за 2017 рік та архівної відомості грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня по грудень 2017 року встановлено, що в період проходження військової служби позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода за період з лютого 2017 по травень 2017 року (за лютий - 1448 грн. 63 коп.; за березень - квітень - 3207 грн. 68 коп. щомісяця, за травень 2017 року - 3518 грн.) (а.с.23-24).
У лютому 2017 року при обчисленні підйомної допомоги до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася сума цієї допомоги для ОСОБА_1 , не включено суму щомісячної додаткової грошової винагороди.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов (в рамках розглядуваних вимог), суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з лютого по травень 2017 року щомісяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, що свідчить про її систематичний характер.
Оскільки додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення є відсутніми.
За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив щомісячну додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано підйомну допомогу.
Таким чином, у розглядуваному випадку щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна включатися до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється підйомна допомога.
Також з моменту набрання чинності Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затв. Адміністрацією державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008р., підстави для обмеження виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби в обсязі до 50 відсотків нормативно встановленого розміру відпали.
Тобто, починаючи з 29.06.2008р., у відповідача існував обов'язок щодо виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної військової служби у розмірі, визначеному вищевказаною Інструкцією. При цьому, винагорода за тривалість безперервної 20-тирічної календарної військової служби повинна була у березні 2017 року виплачуватися в розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Тривалість безперервної військової служби позивача (20 років) відповідач не оспорює.
Відповідач не виплатив позивачу винагороду за тривалість безперервної 20-тирічної календарної військової служби у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням, а тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Предметом спору у цій справі є право позивача ОСОБА_1 на отримання недоплаченої підйомної допомоги у лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р., а також винагороди за тривалість безперервної 20-тирічної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на 05.03.2017р., у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 вказаного Закону).
Згідно з ч.3 ст.9-1 вказаного Закону при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Відповідно до п.1 постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (була чинною до 28.02.2018р.) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Водночас, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.
Постановою КМ України № 889 від 22.09.2009р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» (втратила чинність з 01.03.2018р.) установлено з 01.10.2010р. військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно постанови № 704 від 16.09.2015р. «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889», що набрала чинності з 01.01.2016р., поширено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, на всіх військовослужбовців Державної прикордонної служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
Під час судового розгляду встановлено, що в період з лютого по травень 2017 року позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду на підставі постанови КМ України № 889 від 22.09.2009р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ»; наведена обставина стверджується даними особової картки заробітної плати та архівної відомості грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2017 рік (а.с.23-24).
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосується незалежно від виду виплат.
Колегія суддів враховує ту обставину, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Ухвалюючи постанову від 06.02.2019р. в означеній справі, Велика Палата Верховного Суду вказала на аналогічне правове регулювання.
Правовідносини у справі № 380/14039/21, як і у справі №522/2738/17, мають однакове правове регулювання, а саме: Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Різницю становить лише місце несення служби позивачів у цих справах (прикордонник та військовослужбовець) та підзаконні нормативно-правові акти (Інструкції).
За цих обставин колегія суддів враховує зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду в частині висловлених мотивів щодо правил застосування нормативно-правових актів з огляду на їх ієрархію.
Оскільки додаткова грошова винагорода згідно постанови КМ України № 889 від 22.09.2009р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, тому підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення є відсутніми.
Отже, спірна щомісячна винагорода відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано підйомну допомогу, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена постановою КМ України № 889 від 22.09.2009р.
З огляду на вищенаведене, заявлені позовні вимоги в цій частині слід вважати підставними та обґрунтованими, а відтак такі підлягають до задоволення.
Щодо решти розглядуваних вимог позивача колегія суддів зазначає таке.
Постановою КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови.
Додатком 25 встановлено такий одноразовий додатковий вид грошового забезпечення, як винагорода за тривалість безперервної військової служби, яка залежно від тривалості безперервної календарної військової служби становить:
1 посадовий оклад і оклад за військовим званням за 15 років;
1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням за 20 років;
2 посадових оклади і оклади за військовим званням за 25 років;
2,5 посадових окладів і окладів за військовим званням за 30 років;
3 посадових окладів і окладів за військовим званням за 35 років і кожні наступні 5 років.
Пунктом 7 цієї постанови № 1294 від 07.11.2007р. (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
Пунктом 11 вказаної постанови надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (серед яких Державна прикордонна служба України) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновків, що КМ України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України, упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
На виконання вказаної постанови Адміністрація Державної прикордонної служби України згідно наказу № 425 від 20.05.2008р. затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка набрала чинності 29.06.2008р. (наказ втратив чинність на підставі наказу МВС України № 558 від 25.06.2018р.)
Відповідно до пп.3.25.1 цієї Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби виплачується винагорода за тривалість безперервної військової служби в таких розмірах: за 15 років безперервної календарної військової служби - у розмірі 1 посадового окладу та окладу за військовим званням; за 20 років безперервної календарної військової служби - у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням, за 30 років безперервної календарної військової служби - у розмірі 2,5 посадового окладу та окладу за військовим званням; 35 років безперервної календарної військової служби і кожні наступні п'ять років - у розмірі 3,0 посадового окладу та окладу за військовим званням.
Таким чином, виплата додаткових видів грошового забезпечення, що визначені додатками 25-28 до постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р., зокрема винагорода за тривалість безперервної військової служби, впорядковані Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затв. наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008р.
Звідси, починаючи з 29.06.2008р. (часу набрання чинності вказаною Інструкцією) відпали підстави для обмеження виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби в обсязі до 50 відсотків нормативно встановленого розміру.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018р. у справі № 808/8403/13-а.
Таким чином, починаючи з 29.06.2008р., у відповідача виник обов'язок щодо виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної військової служби в розмірі, визначеному Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затв. наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008р.
Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що винагорода за тривалість безперервної 20-тирічної календарної військової служби повинна була у березні 2017 року виплачуватися у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.
Тривалість безперервної військової служби позивача (20 років) відповідач не оспорює.
Як слідує з матеріалів справи (особистих карток позивача та архівних відомостей), в 2017 році відповідач не виплатив ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-тирічної календарної військової служби у розмірі 1,5 посадового окладу та окладу за військовим званням.
За таких обставин відповідач протиправно не виплатив позивачеві винагороду за тривалість безперервної 20-річної календарної військової служби, оскільки з 29.06.2008р. набув чинності наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008р, яким впорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатком 25 до постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р.
Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги в цій частині слід вважати підставними та обґрунтованими, а відтак останні також підлягають до задоволення.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2724 грн. належить покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2022р. в адміністративній справі № 380/14039/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2724 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Р. Б. Хобор
І. В. Глушко
Дата складання повного тексту судового рішення: 23.09.2022р.