23 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 280/11660/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року в адміністративній справі № 280/11660/21 (суддя І інстанції - Бойченко Ю.П.)
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», згідно даних трудової книжки, з травня 2016 року по січень 2017 року включно та внести до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідну інформацію.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року адміністративний позов задоволений.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування скарги зазначив, що внесення змін до РЗО можливо лише за умов сплати страхувальником страхових внесків. З 01.01.2004 період трудової діяльності зараховується до страхового стажу, а дохід враховується для обчислення пенсії виключно за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку сплати страхових внесків та/або єдиного внеску Пенсійного Фонду України. Оскільки система персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України не містить даних про перерахування страхових внесків із сум доходів, виплачених на користь позивача за періоди роботи з 06.05.2016 по 31.01.2017 включно, спірний період не може бути зарахований до страхового стажу позивача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 30.07.2021 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про зарахування до її страхового стажу періодів роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», а саме з травня 2016 року по січень 2017 року. (а.с. 16-17)
Листом від 12.08.2021 № 10994-10337/П-07/8-0800/21 відповідач відмовив у зарахуванні вказаних періодів та зазначив, що за періоди з травня 2016 року по січень 2017 року страхувальником Державним підприємством «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» страхові внески не сплачено у повному обсязі. (а.с. 26)
Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що ті періоди, за які позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, навіть за умови несплати (несвоєчасної сплати) роботодавцем страхових внесків з такої заробітної плати, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не внесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформації щодо страхового стажу позивача про період роботи на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», а саме з 06.05.2016 по 31.01.2017 включно та зобов'язання відповідача внести до Реєстру застрахованих осіб вказані відомості.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Частиною 1 статті 21 цього Закону передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 період роботи з 06.05.2016 по 14.02.2017 позивач працювала на Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», а саме з травня 2016 року по січень 2017 року. (а.с. 14)
Водночас відповідно до довідки форми ОК-5 та скріншотів з офіційного вебсайту ПФУ України (а.с. 18-21) підтверджується, що позивачу у спірні періоди заробітна плата нараховувалась, проте страхові внески не сплачувались.
За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про позивача за спірний період зумовлена неналежним виконанням підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Таким чином, внаслідок невиконання Державним підприємством «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України, позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Колегія суддів зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права є сталою і неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16)), від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а), від 04 вересня 2018 року (справа № 482/434/17), від 27 лютого 2019 року (справа № 638/5795/17/).
Отже, Державним підприємством «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» не виконано обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України, а відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу позивача зазначений вище період, як правильного висновку дійшов суд першої інстанції.
Судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 травня 2022 року в адміністративній справі № 280/11660/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко