22 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 280/474/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року (суддя Кисель Р.В.) у справі №280/474/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що під час нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року Військовою частиною НОМЕР_2 протиправно та не обґрунтовано застосовано базові місяці - серпень 2014 року та січень 2016 року. Такі дії відповідача щодо визначення базових місяців при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення вважав протиправними, що і стало підставою звернення до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року
адміністративний позов задоволено.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції виходив з наявністю у позивача права на індексацію грошового забезпечення. При цьому, суд вказав на те, що базовим місяцем для нарахування індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є січень 2008 року. Встановивши те, що при індексації грошового забезпечення відповідачем застосовано базові місяці - серпень 2014 року та січень 2016 року, суд дійшов висновку про неправомірність таких дій відповідача.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач висловлює свою незгоду з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення із визначенням базового місяця при проведенні індексації - січень 2008 року. За позицією відповідача такі висновки суду є помилковими та зроблені без урахування такого поняття як «грошове забезпечення», яке суттєво відрізняється від поняття «заробітна плата».
Відповідач вказує на те, що до складу грошового забезпечення входять різні складові, зокрема, премії. За рахунок сплати премій військовослужбовцям їх грошове забезпечення збільшувалося, чим забезпечувалася основна мета індексації доходів - відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Оскільки за рахунок підвищення премій підвищувався загальний розмір грошового забезпечення, то враховуючи цей показник (розмір грошового забезпечення) виходила військова частина при визначення базових місяців при проведенні індексації. Крім цього, відповідач вказує на те, що в період з 14.08.2014 по 16.09.2015 позивач проходив службу за мобілізацією, а в період з 21.07.2016 по 21.01.2019 - службу за контрактом, а отже відповідач не мав обов'язку нараховувати позивачу індексацію за вказані періоди. Також відповідач вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який визначено ч.5 ст.122 КАС України і вказаним обставинам судом не було надано належної правової оцінки.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спірний період (з 01.12.2015 по 28.02.2018) проходив військову службу.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.01.2019 року №16 позивач був звільнений з військової служби в запас відповідно до вимог Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
ВЧ НОМЕР_1 позивачу не було виплачено в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 року по справі №280/6621/20 зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 14.08.2014 по 21.01.2019.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі №280/6621/20 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі №280/6621/20 повернуто заявнику. Зазначене рішення суду набрало законної сили - 15.03.2021.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі №280/6621/20 відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в розмірі 6524,66 грн.
15.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року.
Листом відповідача від 29.12.2021 за №8411 позивача повідомлено, що "при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.01.2021 р. по справі №280/6621/20 був застосований базовий місяць - серпень 2014 року (з 14.08.2014 по 16.09.2015 рр.), базовий місяць - січень 2016 року (з 21.07.2016 по 21.01.2019 рр.), відповідно довідки-розрахунку суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за періоди з 14 серпня 2014 р. по 16 вересня 2015р., з 21 липня 2016 р по 21 січня 2019 р.). Також відповідач зазначив, що виконання вимоги щодо застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року - є неможливим, оскільки позивач у січні 2008 року не проходили службу у військовій частині НОМЕР_1 ".
Не погодившись із нарахованою відповідачем сумою індексації, вважаючи, що ВЧ НОМЕР_1 протиправно не застосувала при нарахуванні індексації базовий період січень 2008 року, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078, якими врегульовано механізм проведення індексації, її мета та правова природа.
Так, відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення в розумінні цього закону це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення (абзац 2).
Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 2 Порядку № 1078 до об'єктів індексації віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-ХІІ).
За такого правового врегулювання суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Як встановлено пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення
Отже, місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас, як закріплено у абз.4 п.5 Порядку, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз.5 п.5 Порядку).
Так, проаналізувавши норми наведених нормативно-правових актів, суд правильно вказав на те, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01 січня 2008 року, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294.
Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
Підвищення тарифних ставок (окладів) в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації не відбувалося.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.
Подібна правова позиція щодо визначення базового місяця - січень 2008 року, висловлена Верховним Судом у постанові від 20.04.2022 по справі №420/3593/20 .
Аргументи відповідача про те, що у спірному періоді грошове забезпечення позивача збільшувалося за рахунок преміювання, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки грошове забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача, підвищилось внаслідок збільшення розміру премії, у той час, як їх посадові оклади, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, залишилися незмінними.
Щодо аргументів відповідача про те, що в період з 14.08.2014 по 16.09.2015 позивач проходив службу за мобілізацією, а в період з 21.07.2016 по 21.01.2019 - службу за контрактом, у зв'язку з чим відповідач не мав обов'язку нараховувати позивачу індексацію за вказані періоди, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що обов'язок нарахування індексації за вказаний період саме відповідачем визначено рішенням суду, яке набрало законної сили (справа №280/6621/20).
Щодо аргументів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, який визначено ч.5 ст.122 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що про порушення свого права позивач повинен був дізнатися не з часу свого звільнення, як на тому наполягав відповідач, а з часу виконання відповідачем рішенням суду, яким визначено право позивача на індексацію та під час виконання якого відповідачем невірно застосовано базові місяці при проведенні індексації, що і було предметом спору в цій справі.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги з відповідача на користь Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн., сплата якого була відстрочена ухвалою суду від 07.09.2022.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 липня 2022 року у справі №280/474/22 - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1488,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст..ст.328. 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 22.09.2022
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк