Справа № 522/12374/22
Провадження № 2-а/522/337/22
22 вересня 2022 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданова-Пуфф Тетяна Дмитрівна, про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, старшого сержанта поліції інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Іванченка Дмитра Олеговича (2 батальйон, 3 рота), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, старшого сержанта поліції Інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Іванченка Дмитра Олеговича (2 батальйон, 3 рота) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Богданова-Пуфф Т. Д., подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5890563 від 14 вересня 2022 року.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що постановою ЕАР № 5890563 від 14 вересня 2022 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Він звернувся до суду з позовом про скасування указаної постанови, яка є виконавчим документом, проте, у разі несплати ним штрафу у строк, передбачений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Тому вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до початку виконавчого провадження, подвійного стягнення штрафу, витрат на вчинення виконавчих дій зі стягнення винагороди виконавцю.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до початку виконавчого провадження, подвійного стягнення штрафу, витрат на вчинення виконавчих дій зі стягнення винагороди виконавцю.
Разом з тим, заявником не надано доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 14.09.2022 про накладення адміністративного стягнення та доказів вжиття виконавцем заходів, спрямованих на проведення стягнення на виконання указаної постанови.
Отже, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, без надання доказів, які б свідчили про вчинення виконавцем дій, спрямованих на стягнення коштів на виконання виконавчого документа, є передчасним.
Разом з тим, суд зазначає, що посилання позивача на ймовірне подальше стягнення виконавцем подвійної суми штрафу, витрат на вчинення виконавчих дій зі стягнення винагороди виконавцю не є підставою для вжиття заявленого позивачем виду забезпечення позову та не свідчить про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.
Водночас, позивачем інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, надано не було, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Також питання наявності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, як підстава для забезпечення позову, передбачена ч. 2 ст. 150 КАС України, підлягає дослідженню та встановленню під час судового розгляду справи по суті.
Таким чином, дослідивши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем наразі не доведено обставини, які б вказували, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.
Враховуючи викладене та виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 150, 151, 153 - 155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. Ю. Федчишена