Справа № 759/26310/21 Головуючий 1 інстанція- Войтенко Ю.В.
Провадження № 22-ц/824/7438/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
22 вересня 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,
за участю секретаря Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2021 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про визнання квартиронаймачем та визнання права користування жилим приміщенням,-
Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про визнання квартиронаймачем та визнання права користування жилим приміщенням відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам передавати спірну квартиру АДРЕСА_1 в найм та користування іншим особам та вчиняти будь-які дії, пов'язані з укладенням правочинів, розпоряджень, предметом яких є спірна квартира, а також заборони Святошинській районній в м.Києві державній адміністрації вчиняти дії, пов'язані з прийняттям рішень, укладенням договорів, предметом яких є спірна квартира.
Не погоджуючись із ухвалою позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді першої інстанції та постановити нову, якою його заяву про забезпечення позову задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Скарга мотивована неврахуванням судом того факту, що позивач був членом сім'ї наймача спірної квартири ОСОБА_2 і постійно мешкав у ній, а після смерті наймача він звертався до відповідачів із заявами про внесення змін до договору найму, які не задоволені. Суд не врахував, що після смерті наймача квартири відповідач може прийняти розпорядження про передачу квартири іншим особам, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, бо апелянт змушений буде знову звертатися до суду за захистом своїх прав. Висновки суду щодо відсутності доказів передачі відповідачами спірної квартири
- 2 -
іншим особам є помилковими, а суд не вказав якими доказами таке можна підтвердити. Суд не врахував, що згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод засіб юридичного захисту має бути ефективним, що відображено у рішеннях ЄСПЛ «Пантелєєнко проти України», «Каіч та інші проти Хорватії». Вважає, що заходи забезпечення позову, які він просить вжити гарантують реальну можливість захистити його права, та не завдадуть відповідачам будь-яких збитків.
Відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала, що суддя першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на відсутність до цього підстав, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є бездоказовими і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
Інші учасники правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кубрак О.О. належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується судовою повісткою, направленою згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на вказану адвокатом Кубраком О.О. у апеляційній скарзі електронну адресу (ця ж адреса вказана у позові та заяві), з якої він надсилав до суду процесуальні документи (правова позиція КЦС ВС в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц щодо належного повідомлення), до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Решта учасників належно повідомлені, не з'явилися, заяви провідкладення не подали.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що в провадженні Святошинського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про визнання квартиронаймачем та визнання права користування жилим приміщенням.
Провадження у справі відкрите 24 грудня 2021 року.
Предметом спору у справі є визнання позивача квартиронаймачем та визнання за ним права користування жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що його батько ОСОБА_2 був наймачем спірної квартри. Після смерті матері ОСОБА_3 з огляду на погіршення здоров'я батька і ампутацію йому ноги позивач переїхав проживати до батька у спірну квартиру і постійно в ній мешкав та доглядав батька до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що набув права на користування спірною квартирою як член сім'ї наймача. Після смерті батька він звертався до відповідачів із заявами про внесення змін до договору найму, які незадоволені, а тому спір має бути вирішено в судовому порядку.
Одночасно з подачею позову, позивач подав заяву про забезпечення вимог шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам передавати спірну квартиру АДРЕСА_1 в найм та користування іншим особам та вчиняти будь-які дії, пов'язані з укладенням правочинів, розпоряджень, предметом яких є спірна квартира, а також заборони Святошинській районній в м.Києві державній адміністрації вчиняти дії, пов'язані з прийняттям рішень, укладенням договорів, предметом яких є спірна квартира. Заява мотивована тим, що відповідач відмовив у внесенні змін до
- 3 -
договору наймі і після смерті наймача квартири відповідач може прийняти розпорядження про передачу квартири іншим особам, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, бо позивач змушений буде знову звертатися до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Види забезпечення позову, які може вжити суд, передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно якої позов в тому числі забезпечується забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК).
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.
За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Тобто, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а
- 4 -
відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову за заявою позивача, суддя першої інстанції обгрунтовував свої висновки відсутністю підстав для їх застосування.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
При відмові у вжитті заходів забезпечення позову, суддя обгрунтовано врахував як зміст вимог ОСОБА_1 , які полягають у визнанні позивача квартиронаймачем та визнання права користування жилим приміщенням, так і відсутність доказів про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Також, суд вірно вказав, що позивачем не надано доказів про вчинення відповідачем дій чи наміри вчинити дії щодо відчуження спірної квартири чи передачі її в найм (оренду) іншим особам.
При цьому суд вірно врахував вимоги розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Доводи апеляційної скарги про неврахуванням судом того факту, що позивач був членом сім'ї наймача спірної квартири ОСОБА_2 і постійно мешкав у ній, а після смерті наймача він звертався до відповідачів із заявами про внесення змін до договору найму, які незадоволені, стосуються вирішення спору по суті вимог і не спростовують висновків суду про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийшов до хибних висновків про недоведеність заявником підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскількипісля смерті наймача квартири відповідач може прийняти розпорядження про передачу квартири іншим особам, що ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, бо апелянт змушений буде знову звертатися до суду за захистом своїх прав, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.
Подаючи заяву, про вжиття заходів забезпечення позову, заявник не надав суду відомостей чи доказів, що відповідач вчинив або має намір вчинити дії щодо відчуження спірної квартири, передачі її в найм чи оренду. Встановлено, що на даний час справа розглядається судом із 24 грудня 2021 року, тобто близько 10 місяців, і відсутні докази, що за вказаний період відповідачем було вчинено чи розпочато дії щодо відчуження спірної квартири чи укладення щодо неї інших правочинів.
Це ж стосується посилань у скарзі на хибність висновків суду щодо відсутності доказів передачі відповідачами спірної квартири іншим особам, оскільки суд не вказав
- 5 -
якими доказами таке можна підтвердити, які є безпідставними. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а тому позивач мав право надати суду будь-які докази, які на його думку підтверджують його доводи, чого не зробив.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом, що згідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод засіб юридичного захисту має бути ефективним, що відображено у рішеннях ЄСПЛ «Пантелєєнко проти України», «Каіч та інші проти Хорватії» не спростовують висновків суду про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем не надано переконливих доказів і такі у справі відсутні, що невжиття заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Відхиляючи дані доводи, колегія суддів враховує, що позивач мешкає у спірній квартирі, і відсутність доказів про намір відповдіача укласти правочини щодо цієїє квартири.
Посилання позивача у скарзі на ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод недоречні, оскільки дана норма стосується забезпечення прав власника, а позивач не є власником спірної квартири.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у вжиття заходів забезпечення позову, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.
Даючи оцінку доводам позивача, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 24 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: