Справа № 759/7340/22 суддя в І-й інстанції Новик В.П.
Провадження № 33/824/2122/2022 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
19 вересня 2022 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Мазманяна Едгара Рафаіловича на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 065807 від 26 червня 2022 року водій ОСОБА_1 26 червня 2022 року об 11 годині 40 хвилин на АД М-06 «Київ-Чоп» 19 км. в напрямку м. Житомир керував транспортним засобом HONDA CB 500 SX, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу - «Drager Alcotest ARLM-0275», результат тесту № 466 позитивний - 1,34 ‰, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 грн. 20 коп.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що дії водія ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, протокол складений у відповідності до вимог законодавства, а вина особи повністю встановлена під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 , адвокат Мазманян Е.Р. просить скасувати постанову місцевого суду через порушення норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає про те, що ОСОБА_1 26 червня 2022 року приблизно об 11 год. 40 хв. керував мотоциклом «Honda», на 19 км. а/д Київ-Чоп, правила дорожнього руху не порушував, однак, його зупинив працівник поліції. Підставу зупинки транспортного засобу патрульний водію не повідомив. Перевіривши документи ОСОБА_1 , інспектор запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння. Алкогольних напоїв, наркотичних чи лікарських засобі, що знижують увагу, ОСОБА_1 не вживав. З наявних в матеріалах справи відеозаписах вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння, однак, в закладі охорони здоров'я. Виявлене бажання водія пройти огляд у лікаря на стан сп'яніння було проігнороване працівником поліції. Таким чином, суд не мав приймати результати приладу Drager Alcotest ARLM-0275, оскільки в результаті порушення порядку огляду на стан сп'яніння, з відповідного доказу не можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Мазманяна Е.Р., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 26 червня 2022 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу - «Drager Alcotest ARLM-0275», результат тесту №466 позитивний - 1,34 ‰
У відповідності до вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція).
Зокрема, пунктом 6 Інструкції передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно з п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису, вбачається, що на пропозицію поліцейського пройти огляд на місці за допомогою приладу «Драгер» ОСОБА_1 не погодився, та висловив бажання пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Отже, на місці зупинки ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що у відповідності до вимог п. 7 Інструкції утворює для поліцейського обов'язок доставити водія до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення огляду.
В даному випадку Інструкція не наділяє поліцейського правом та не встановлює для нього права роз'яснювати водієві свою суб'єктивну думку щодо доцільності огляду в медичному закладі чи не доцільності у такому заході, щодо отримання однакового результату огляду, а, відтак, відсутності потреби медичного огляду, про користування лікарем аналогічним з наявним у поліцейського приладом «Драгер», а, відтак, недоцільність проходження огляду в медичному закладі.
Всупереч вимогам п. 7 Інструкції, на прохання ОСОБА_1 щодо проходження огляду в медичному закладі поліцейський не доставив водія до закладу охорони здоров'я та почав схиляти його до відмови від проведення огляду в медичному закладі, переконуючи, що в цьому немає потреби. В результаті таких дій поліцейського, ОСОБА_1 надав згоду на проведення огляду на місці зупинки.
В результаті проведеного працівником поліції огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, було встановлено результат, а саме вміст алкоголю - 1,34 ‰.
Зазначене підтверджується поясненнями самого ОСОБА_1 , направленням водія до медичного закладу, яке було складене поліцейським, як таке, що посвідчує висловлену поліцейським пропозицію водію проїхати до медичного закладу та наявним у справі відеозаписом.
Оскаржуючи постанову місцевого суду, ОСОБА_1 та його захисник Мазманян Е.Р. вказували на те, що з вказаним результатом водій не погодився та просив доставити його до медичного закладу для повторного огляду лікарем. Наявний в матеріалах справи відеозапис не підтверджує вказаних доводів, оскільки на думку захисника він є неповним, при його здійсненні поліцейський вимикав камеру. Крім того, наданий суду відеозапис містить ознаки монтажу.
Перевіряючи зазначені доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Наявний в матеріалах справи відеозапис не може бути прийнятий судом до уваги, як доказ, що спростовує доводи ОСОБА_1 в частині його незгоди з результатними огляду на місці зупинки та висловлення бажання пройти огляд в медичному закладі, оскільки, в порушення вимог зазначеної Інструкції, зазначений відеозапис є неповним, переривається, містить ознаки монтажу.
Як вбачається з наданого суду відеозапису під назвою «сторчеус.mp4», він був створений 30 червня 2022 року, при тому, що фіксування подій зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення відбувалось 26 червня 2022 року. Отже, зазначений запис не є оригіналом, що був записаний поліцейським на місці зупинки водія.
З властивостей файлу під назвою «сторчеус.mp4», що записаний на наданому суду CD-диску вбачається, що файл змінювався о 15 год. 49 хв. 30 червня 2022 року. Зазначене підтверджується самим відеозаписом, при перегляді якого видно, що він складається з фрагментів не пов'язаних між собою послідовністю відображення подій.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що він був присутній на місці події під час складення протоколу про адміністративне правопорушення. При ньому, ОСОБА_1 висловлював поліцейським незгоду з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, в зв'язку з чим просив доставити його до закладу охорони здоров'я для огляду лікарем. Також, він чув, що поліцейський відмовив ОСОБА_1 в проведенні огляду в лікарні, повідомивши, що огляд вже відбувся, а, відтак, таке клопотання заявляти він уже не може.
З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: пояснень ОСОБА_1 , в частині, що він просив доставити його в заклад охорони здоров'я для проведення огляду на місці, які підтверджується наданим суду відеозаписом; пояснень ОСОБА_1 , в частині, що він не погоджувався з результатами проведеного огляду на місці зупинки та висловлював бажання проведення його огляду в закладі охорони здоров'я; показів свідка ОСОБА_2 , який вказав суду, що чув, як ОСОБА_1 не погоджувався з результатами проведеного огляду на місці та висловлював бажання проведення його огляду в закладі охорони здоров'я, апеляційний суд вважає, що в своїй сукупності вони підтверджують існування обставин, які об'єктивно впливають на оцінку дій ОСОБА_1 з точки зору наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки зазначені обставини, а саме, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатами проведеного огляду на місці зупинки та висловлював бажання проведення його огляду в закладі охорони здоров'я, об'єктивно підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, вони відсутні у наданому суду відеозаписі, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в частині, що наявний у справі відеозапис є змонтованим, а, відтак, не може бути доказом, який спростовує доводи апелянта в частині його не погодження з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та висловленням бажання пройти огляд в медичному закладі.
У відповідності до вимог ч. 3, 5 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Оскільки поліцейським порушено вимоги ч. 3 ст. 266 КУпАП та не доставлено водія на його вимогу до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд приходить до висновку, що за приписами ч. 5 ст. 266 КУпАП проведений поліцейським огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобі є недійсним, а, відтак, не може бути покладений в основу обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Мазманяна Едгара Рафаіловича задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2022 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв