Справа № 359/2645/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7436/2022
Головуючий у суді першої інстанції: Яковлєва Л.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
21 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А
Суддів - Кирилюк Г.М.,щук Т.І.,
при секретарі - Стешенко М.В.,
за участю прокурора - Філіпенко О.І.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року в справі за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: Громадська організація Садівницьке товариство «Економіст» про визнання незаконними та скасування наказу, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
В березні 2020 року перший заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Неродик А.,який діє в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з даним позовом посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що наказом ГУ Держземагентства у Київській області за № 10-1504/15-15-сг від 26 лютого 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_4 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області та надано у його власність земельну ділянку загальною площею 0,1000 га із кадастровим номером 3220882600:04:006:1700 для індивідуального садівництва із земель державної власності розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
На підставі вищезазначеного наказу ГУ Держземагентства у Київській області відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:04:006:1700 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У подальшому, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 23 березня 2017 року, дану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках, які наразі є її власниками по 0,050 га кожен.
Однак, спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу озера Острівки (Млинне), що знаходиться в заплавній частині річки Дніпро.
У зв'язку з цим позивач, на підставі ст. 5, 20, 58-60, 84, 122 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України, просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства у Київській області за № 10-1504/15-15-сг від 26 лютого 2015 року.
Крім того, даними нормами законодавства не передбачено можливості відведення земель водного фонду для індивідуального садівництва, а взагалі заборонено розорювання земель, садівництво та городництво на землях водного фонду.
Позивач зазначав також, що відсутність проекту встановлення межі водоохоронної зони та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі, не може трактуватися, як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадають під нормативно визначену 100-метрову зону від урізу води.
ГУ Держземагентство у Київській області розпорядилося землями водного фонду та фактично змінило цільове призначення спірної земельної ділянки із земель водного фонду на землі для індивідуального садівництва попри те, що не являлося розпорядником даної категорії земель в розумінні ст. 122 Земельного кодексу України.
Вважав, що наведеними діями ГУ Держземагентство у Київській області та видано наказу за № 10-1504/15-15-сг від 26 лютого 2015 року порушило інтереси держави в особі Київської обласної державної адміністрації, як власника та розпорядника земельних ділянок водного фонду.
Відтак, земельна ділянка із кадастровим номером 3220882600:04:006:1700, яка на підставі договору купівлі - продажу належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках, має бути витребувана з незаконного чужого володіння на користь КОДА, в порядку та на підставах, визначених ст. 152, 155 Земельного кодексу України та ст. 317, 319, 387, 388 Цивільного кодексу України.
У зв'язку із викладеним просив: 1) визнати поважними причини пропуску строків позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити строки захистивши право; 2) визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентство у Київській області за № 10-1504/15-15-сг від 26 лютого 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», виданий ОСОБА_4 щодо земельної ділянки загальною площею 0,1000 га розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області; 3) витребувати на користь держави в особі КОДА із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:006:1700, площею 0,1000 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року позов Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Київській області за № 10-1504/15-15-сг від 26 лютого 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_4 щодо земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, цільове призначення для індивідуального садівництва.
Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:006:1700, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь прокуратури Київської області судовий збір по 1051 грн. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та закрити провадження у справі, вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми процесуального та матеріального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не зазначив у своєму рішенні чи був поновлений строк позивачу, оскільки позивачем він пропущений.
Крім того, позивач не наводить законних підстав поновлення такого строку, тобто вимога є невмотивованою і такою, що не підлягає задоволенню, адже, пройшло більшетрьох років і за цей час ніщо не заважало позивачу звернутись за захистом своїх прав, якщо він вважав що такі були порушені відповідачем ОСОБА_2 .
Зазначила також, що ОСОБА_2 подавав заяву про застосування позовної давності і надавав документ про звільнення його від сплати судового збору, але суд першої інстанції не звернув на дані документи жодної уваги.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині незастосування строку позовної давності, колегія суддів в іншій частині рішення суду першої інстанції не ревізує.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що Бориспільською місцевою прокуратурою Київської області в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017110100000576 від 16 березня 2017 року та проведення моніторингу даних публічної кадастрової карти України, яка є відображенням даних Державного земельного кадастру, виявлено порушення вимог земельного законодавства під час виділення земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:1700 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Сторонами визнається і не заперечується, що наказом ГУ Держземагентства у Київській області за № 10-15074/15-15-сг від 26 лютого 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_4 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області та надано у власність останнього земельну ділянку загальною площею 0,1000 га із кадастровим номером 3220882600:04:006:1700 для індивідуального садівництва із земель державної власності на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 22 т. 1).
На підставі вказаного наказу ГУ Держземагентства у Київській області відомості про земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:04:006:1700 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 722210732208) (а.с. 27-31 т. 1).
Наведене, в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, оскільки визнається і не заперечується сторонами, і у суду відсутні сумніви щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
23 березня 2017 року між ОСОБА_5 , як продавцем, та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , як покупцями, укладено договір купівлі - продажу вказаної земельної ділянки в рівних частках по Ѕ частці кожен, що зареєстрований в реєстрі за № 459 (а.с. 23-26 т. 1).
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 199524387 сформованої 08 лютого 2020 року, власниками земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:1700, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району, по Ѕ частці кожен, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 27-31 т. 1).
Басейне управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агенства водних ресурсів України у листі від 15 серпня 2019 року за № 01-12/732 надало інформацію про водний обєкт - озеро «Острівки», поруч з яким розташована спірна земельна ділянка. Так, озеро «Острівки» (Млинне) знаходиться в заплавній частині річки Дніпро. Озеро відноситься до водних об'єктів загально-державного значення відповідно ст. 5 Водного кодексу України. Прибережна захисна смуга повинна складати 100 метрів відповідно ст. 88 Водного кодексу України (а.с. 32 т. 1).
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.
Відповідно ж до пункту «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України.
Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.
Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Відповідно до частини третьої статті 85 ВК України у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Отже, існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України), відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Судом встановлено, що згідно листа Державного картографо - геодезичного фонду України за № 21 від 23 червня 2021 року та Висновку експерта за результатами проведення земельно - технічного дослідження за № 20619/21-41 від 01 вересня 2021 року земельна ділянка площею 0,1000 га із кадастровим номером 3220882600:04:006:1700, власниками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , накладається на землі водного фонду, а саме : площею 0,0365 га на водне плесо, площею 0,0635 га на прибережну захисну смугу озера та дренажного каналу (а.с. 18-25, 40-74 т. 2).
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. 83, 84 цього Кодексу.
Наведене узгоджується з висновком Великої палати Верховного Суду, зазначеного у правової позиції у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги заяву ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, оскільки, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених ст. 59 цього кодексу (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у постанові від 12 червня 2019 року у справі за № 487/10128/14-ц).
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції наслідків пропущення строку позовної давності не знайшли свого підтвердження.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність, колегіЯ суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлений 22 вересня 2022 року.
Головуючий
Судді