справа №757/48038/18-ц головуючий у суді І інстанції: Матвійчук Г.О.
провадження №22-ц/824/9915/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
20 вересня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Суханової Є.М., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури,
Ужовтні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28 серпня 2015 року приблизно о 12.00 год у дворі будинку АДРЕСА_1 , в якому вона проживає, на неї скоєно напад подружжям ОСОБА_2 , у результаті якого вона отримала тілесні ушкодження. За побиттям спостерігав дільничний інспектор Пляс В. І., але при цьому не вчинив жодних дій для її захисту.
Повідомлення про кримінальне правопорушення в правоохоронні органи зробили працівники «швидкої допомоги», які доставили позивача в медичний заклад - лікарню швидкої медичної допомоги.
28 серпня 2015 року Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві порушено кримінальне провадження № 12015100060005638 за частиною першою статті 125 КК України.
Позивач зазначає, що слідчі Печерського Управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві не проводили досудове розслідування вказаного кримінального провадження, тому на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відкрито кримінальне провадження № 42016101060000081 від 19 квітня 2016 року відносно дільничного ОСОБА_3 та слідчого Озерова О.С.
Вказує, що у рамках вищезазначених кримінальних проваджень слідчим слідчого управління прокуратури м. Києва та прокурорами неодноразово приймались рішення, які скасовані ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва. Досудове слідство проводилось упереджено, не було допитано свідків, які вона пропонувала та не вжито належних заходів для отримання доказів події та експертиз.
Факти систематичного невиконання службових обов'язків працівників поліції та прокуратури встановлено ухвалами Печерського та Дніпровського районних судів щодо проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12015100060005638 від 28 серпня 2015 року та кримінального провадження №42016101060000081 від 19 квітня 2016 року, зазначеними в позовній заяві.
Стверджує, що внаслідок незаконних дій органів досудового слідства та прокуратури їй завдано майнову та моральну шкоду, так як вона не змогла продовжити працювати як адвокат, приймати участь у 4 справах, які знаходились у її провадженні, перебувала на стаціонарному лікуванні, купувала ліки. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала через незаконне та систематичне невиконання службових обов'язків працівниками поліції і прокуратури, непроведенні об'єктивного, повного і ретельного слідства двох кримінальних проваджень.
З урахуванням уточненння позовних вимог від 21 лютого 2022 року просила визнати діяльність та бездіяльність Головного управління національної поліції та Київської міської прокуратури щодо розслідування кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100060005638 від 28 серпня 2015 року та № 42016101060000081 від 19 квітня 2016 року, незаконними. Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на її користь на відшкодування майнової шкоди у розмірі 81 245 грн та 700 000 грн - моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагу те, що позивач обгрунтовувала позорвні вимоги не лише окремими фактами бездіяльності в ході розслідування, а його неефективність в цілому, оскільки впродовж майже семи років після початку кримінального провадження, винні у вчиненні кримінального правопорущшення особи не притягнуті до кримінальної відповідальності, і на час розгляду справи розслідування досі триває. Вважає, що внаслідок такої ситуації вона не має можливості стягнути з винних осіб збитки, спричинені злочином і тому хоче отримати таке відшкодування з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. Зазначає, що судом першої інстанції встановлено факти, які свідчать про надзвичайну тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадно складною. Також вважає, що судом першої інстанції помилково проведено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, оскільки ціна даного позову складає 581245,00 грн.
Посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17.
Головне управління Національної поліції в м. Києві подало відзив на апеляційну скаргу, ву якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи, відзивів на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не подали.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань та майнової шкоди, встановлення факту протиправності дій органів прокуратури, факту наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначених органів та їх вини в заподіянні цієї шкоди. В ході розгляду справи позивач не довела наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12, 80 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Виходячи із буквального тлумачення норми закону можна дійти висновку, що усі перелічені випадки, як то: незаконне засудження; незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; незаконне взяття і тримання під вартою; незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки; незаконне накладення арешту на майно; незаконне відсторонення від роботи (посади); інші процесуальні дій, що обмежують права громадян - є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди, тобто такими що не охоплюються їх початком, до прикладу - незаконне взяття під варту і їхнім закінченням- винесенням виправдувального вироку за реабілітуючих обставин.
Отже, за кожну із незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.
При цьому, необхідно враховувати, що, наприклад, проведення в особи виїмки, обшуку, не обов'язково пов'язується з тим, що ця особа перебуває під слідством і судом. За КПК України у редакції 1960 року, існував перелік слідчих дій, які могли здійснюватися до порушення кримінальної справи, а саме: огляд, обшук, виїмка, освідування, затримання і допит підозрюваних, допит потерпілих, свідків. Отже, не можна пов'язувати перелік обставин (незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду), за яких громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода, із обставинами перебування такого громадянина під слідством і судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до п. 5 ст. 3 цього ж Закону у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.
Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить чітких вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц та Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими правомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
За постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Встановлено, що 28 серпня 2015 року приблизно о 12.00 год у дворі будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виник конфлікт, у результаті якого вона отримала тілесні ушкодження.
28 серпня 2015 року Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було порушено кримінальне провадження 12015100060005638 за частиною першою статті 125 КК України.
Відповідно до висновку експерта № 2468, проведеного на підставі постанови начальника слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції у м. Києві, відсутня медична документація, у тому числі результати додаткових досліджень, що не дозволяє судити про характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень (початок 31 серпня 2015 року, закінчено 20 жовтня 2015 року) (том 1, а. с. 31-32).
Постановою Головного управління національної поліції у м. Києві від 30 травня 2016 року кримінальне провадження № 42016101060000081 від 19 квітня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України, на підставі пункту другого частини першої статті 284 КПК України закрито, у зв'язку із встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення (том 1, а. с. 70-73).
Постановою старшого слідчого третього слідчого відділу слідчого управління Прокуратури м. Києва від 29 липня 2016 року кримінальне провадження № 42016101060000081 від 19 квітня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 368 КК України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України закрито, у зв'язку із встановленням відсутності в діях працівника Печерського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві складу кримінального правопорушення (том 1, а. с. 76-79).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення задоволено. Зобов'язано компетентних осіб Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявами ОСОБА_1 від 22 та 23 лютого 2016 року про вчинення кримінальних правопорушень та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати заявника (справа № 757/11254/16-к) (том 1, а. с. 29-30).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Печерського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Озерова О. С., яка полягає у нерозгляді клопотань про проведення слідчий дій в межах к/п № 12015100060005638 задоволено частково. Зобов'язано слідчого Печерського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві у м. Києві Озерова О. С. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2016 року, 18 квітня 2016 року у межах к/п № 12015100060005638 у строк не більше трьох днів з моменту отримання даної копії ухвали слідчого судді. За результатами розгляду вказаних клопотань, зобов'язано слідчого Печерського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Озерова О. С. прийняти процесуальні рішення у вигляді постанов, копії яких необхідно вручити, або направити ОСОБА_1 (справа № 757/18087/16-к) (том 1, а. с. 27-28).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого Печерського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Озерова О. С. задоволено. Відведено слідчого Печерського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві в м. Києві Озерова О.С. від участі у кримінальному провадженні № 12015100060005638 від 28 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. Зобов'язано керівника органу досудового розслідування невідкладно призначити іншого слідчого у кримінальному провадженні № 12015100060005638 від 28 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України (справа № 757/29462/16-к) (том 1, а. с. 21-22).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову старшого слідчого третього слідчого відділу слідчого управління прокуратури м. Києва Завгороднього М. С. від 21 липня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016101060000081 (справа № 757/37738/16-к) (том 1, а. с. 25-26).
Постановою Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10 вересня 2016 року призначено по кримінальному провадженню за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статтею 125 КК України, судово-медичну експертизу, до проведення якої залучено експертів Київського міського бюро судово-медичних експертиз (том 1, а. с. 33-34).
Постановою слідчого особливо важливих справ третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень та процесуального керівництва прокуратури м. Києва від 27 грудня 2016 року кримінальне провадження № 42016101060000081 від 19 квітня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 368 КК України, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України закрито, у зв'язку із встановленням відсутності у діях дільничного Печерського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 та слідчого Печерського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Озерова О. С., складу кримінального правопорушення (том 1, а. с. 85-89).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про відвід старшого слідчого управління з розслідування кримінальних проваджень прокуратури м. Києва Завгороднього М .С. від участі у кримінальному провадженні № 42016101060000081 від 19 квітня 2016 року задоволено. Відведено старшого слідчого управління з розслідування кримінальних проваджень прокуратури м. Києва Завгороднього М. С від участі у кримінальному провадженні № 42016101060000081 від 19 квітня 2016 року, передбаченого статтями 366, 384 КК України (провадження № 757/64022/16-к) (том 1, а. с. 23-24).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження визначеного статтею 304 КПК України задоволено та поновлено процесуальний строк. Скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Завгороднього М. С. від 27 грудня 2016 року про закриття кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування 19 квітня 2016 року за № 42016101060000081, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених частиною першою статті 366, частиною першою статті 368 КК України, скасовано. Матеріали кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування 19 квітня 2016 року за № 42016101060000081 повернуто до прокуратури м. Києва (том 1, а. с. 18-20).
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано доказів бездіяльності слідчих, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження, протиправність дій (бездіяльність) у порядку кримінального судочинства не встановлена, а тому відсутні правові підстави для відшкодування позивачу майнової та моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції залишено поза увагу те, що позивач обгрунтовувала позорвні вимоги не лише окремими фактами бездіяльності в ході розслідування, а його неефективність в цілому, оскільки впродовж майже семи років після початку кримінального провадження, винні у вчиненні кримінального правопорущшення особи не притягнуті до кримінальної відповідальності, і на час розгляду справи розслідування досі триває. А також, що внаслідок такої ситуації вона не має можливості стягнути з винних осіб збитки, спричинені злочином і тому хоче отримати таке відшкодування з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України та судом першої інстанції встановлено факти, які свідчать про надзвичайну тривалість досудового розслідування у справі, яка не є занадно складною, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності остаточного висновку за результатами кримінального правопорушення, а саме, що воно завершено, тому відсутні підстави з яких можна встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та шкодою.
Посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки обставини у даній справі не релевантні до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково проведено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, оскільки ціна даного позову складає 581245,00 грн, апеляційний суд приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно надав оцінку доказам, а також вірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.
Разом з цим, суд першої інстанції допустив грубе порушення норм процесуального права (ст. 19 ЦПК України), розглянувши справи в спрощеному позовному проваженні, які підлягала розгляду в загальному провадженні, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове та немайнове право позивача було порушено відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положеннями ст. 23, 1176 ЦК України, ст. 1, 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та практики Верховного Суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в м. Києві, Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю органу досудового слідства і прокуратури відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «22» вересня 2022 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіЄ.М. Суханова
О.І. Сліпченко