Провадження № 33/803/1007/22 Справа № 203/2190/22 Суддя у 1-й інстанції - Шрамко Л. Л. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
20 вересня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 3 655,00 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.,
Згідно постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2022 року 22 червня 2022 року приблизно о 01.35 год. до військової частини НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 посадовими особами військової частини НОМЕР_1 було доставлено військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 з явними ознаками вживання алкогольних напоїв, а саме різкий запах алкоголю з рота, не чітка мова та хитка хода. В подальшому за рішенням посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 було проведено тестування солдата ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою аналізатора вмісту парів алкоголю Алконт-М № 00219. Результат тестування - 2,29‰ (тест № 557 від 22 червня 2022 року).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати та провадження закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що справу було розглянуто за його відсутності, на час розгляду справи перебував у зоні бойових дій, з оскаржуваною постановою ознайомився лише 01 серпня 2022 року.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає, що з 18 червня 2022 року по 22 червня 2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні у лікарні. 22 червня 2022 року особи, які представились військовою службою правопорядку в/ч НОМЕР_1 , забрали його з лікарні та доставили до в/ч НОМЕР_1 , де на нього було складено протокол. Вказує, що перед цим проходив обстеження на предмет виявлення причин виразки шлунку. Зазначає, що йому дали алкотестер з розпакованою трубкою, а також відмовили у проходженні огляду на стан сп'яніння у медичному закладі. Звертає увагу, що не міг з'явитись до суду, оскільки перебував у зоні бойових дій.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в телефонному режимі заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим справу було розглянуто за відсутності вказаної особи.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 27 липня 2022 року за відсутності учасників справи. З матеріалів вбачається, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 01 серпня 2022 року, про що свідчить розписка останнього про отримання копії оскаржуваної постанови, тоді як апеляційна скарга подана 11 серпня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що оскаржувана постанова винесена за відсутності учасників справи, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 01 серпня 2022 року та введення на території України воєнного стану, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Ці вимоги судом першої інстанції виконані не були.
Згідно ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення, по-перше, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, по-друге, за появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-третє, за виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-четверте, за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідальність за ч. 3 цієї статті настає за умови вчинення цих дій, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення солдату ОСОБА_1 інкримінується те, що його було доставлено до військової частини НОМЕР_1 з явними ознаками вживання алкогольних напоїв та в подальшому встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що не відповідає диспозиції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Згідно із ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, суть адміністративного правопорушення.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У справі "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення ("проведення несанкціонованого пікету"), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, відповідно до п. 3 Розділу 8 Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №515 від 10 жовтня 2016 року, за наявності ознак алкогольного сп'яніння у затриманої особи, установлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у присутності двох свідків пропонує затриманій особі, з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, пройти добровільно тест з використанням спеціальних технічних засобів в органі управління Служби правопорядку (підрозділі Служби правопорядку в гарнізоні). За результатами проведення огляду на стан сп'яніння посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) складається акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписується посадовою особою, яка проводила огляд, та двома свідками.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, зокрема, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 було проведено у присутності лише одного свідка, що є порушенням вимог вищезазначеної інструкції та КУпАП.
З урахуванням наведених обставин та приймаючи до уваги вимоги Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №515 від 10 жовтня 2016 року, апеляційний суд дійшов висновку, що огляд на стан сп'яніння було проведено з істотними порушеннями, що є підставою для визнання огляду на стан сп'яніння недійсним.
Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2022 року.
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 липня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП - скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот