Провадження № 33/803/1008/22 Справа № 203/4602/21 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
20 вересня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 454,00 грн.,
за участю:
особи, що притягується
до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
Згідно постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2021 року ОСОБА_1 10 вересня 2021 року о 05.00 год. керував автомобілем марки «BMW» (реєстраційний номер - НОМЕР_1 ) по вул. Набережній Заводській в м. Дніпрі біля буд.3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову суду скасувати та провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що 01 грудня 2021 року з'явився до суду, проте оскільки в нього не було захисної маски, його туди не пустили, справу розглянули за його відсутності, копію оскаржуваної постанови він не отримував.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що 01 грудня 2021 року з'явився до суду, проте оскільки в нього не було захисної маски, його туди не пустили, справу розглянули за його відсутності, що на його думку, свідчить про порушення його прав, передбачених КУпАП. Вказує, що відмовився від проходження огляду на місці зупинки, оскільки працівники поліції не надали відповідні документи на драгер, та наполягав на проходженні огляду у медичному закладі, проте працівники поліції привезли його туди більше ніж через півтори години. Вказує, що свідки зазначають у своїх поясненнях різний час його відмови від проходження огляду, а саме 05.20 год. та 07.13 год., при цьому протокол складено о 06:40 год. Зазначає, що письмові пояснення свідків є неналежними доказами, оскільки в них відсутні відомості щодо суті правопорушення.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши думку ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 01 грудня 2021 року за відсутності ОСОБА_1 . З матеріалів вбачається, що апеляційна скарга подана 17 серпня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що оскаржувана постанова винесена за відсутності ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні відомості про отримання ним копії оскаржуваної постанови та введення на території України воєнного стану, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Однак, вказані вимоги закону судом належним чином виконані не були.
Як слідує з пояснень ОСОБА_1 , які не спростовані матеріалами справи, останній прибув 01 грудня 2021 року до приміщення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська для участі у розгляді справи та надання пояснень, однак не був допущений до судового розгляду через відсутність в нього маски.
Факт знаходження 01 грудня 2021 року ОСОБА_1 у суді першої інстанції також підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою останнього про роз"яснення йому прав та обов"язків, передбачених КУпАП.
Разом з тим оскаржувана постанова не містить обгрунтування на підстави розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , який прибув до суду першої інстанції.
На переконання апеляційного суду вказані обставини свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист та надання під час розгляду справи доказів і пояснень стосовно обставин події, які значною мірою могли би вплинути на прийняття рішення, про що обгрунтовано зазначає в апеляційній скарзі останній.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 294 КУпАП має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах.
Як встановлено апеляційним переглядом суд першої інстанції не дав належну оцінку протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту поліцейського.
Ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
Відповідно до частини 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави для такої зупинки.
Огляд водія з метою виявлення чи перебуває останній у стані сп'яніння, з точки зору ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», не може бути підставою для зупинки транспортного засобу, так як не може бути візуально встановлено поліцейським під час руху транспортного засобу.
Обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, були відсутні.
Крім того, згідно п.п. 3, 5 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Разом з тим, як слідує з наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери поліцейського працівники поліції проігнорували вимогу ОСОБА_1 надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а лише вказали, що він є.
Крім того, відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у їх присутності 10 жовтня 2021 року о 07.15 год.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було складено працівниками поліції 10 жовтня 2021 року о 06.40 год. та відповідно до нього ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду о 05.00 год.
Викладене свідчить про наявність протиріч у час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, які не були усунуті судом першої інстанції, зокрема, шляхом допиту самого ОСОБА_1 або свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З урахуванням наведених обставин та приймаючи до уваги вимоги ч.ч. 1, 2, 5 ст. 266 КУпАП апеляційний суд дійшов висновку, що огляд на стан сп'яніння було проведено з істотними порушеннями, що є підставою для визнання огляду на стан сп'яніння недійсним.
Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2021 року.
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот