Справа № 2/714/142/22
ЄУН : 714/248/22
"12" вересня 2022 р. м. Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :
головуючого-судді Єфтемій С.М.
за участю: секретаря судових засідань Якобан І.В.
представника позивачки відповідачаОСОБА_1 ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області про встановлення факту батьківств,-
Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 18.07.1981 року, її матір ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та стали проживати у с. Лунка Герцаївського району. Після 10 років спільного проживання, матір припинивши сімейні відносини із ОСОБА_7 переїхала в с. Молниця, а вже з 1992 року почала проживати разом однією сім'єю з ОСОБА_8 , без реєстрації шлюбу.
Від спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася позивачка - ОСОБА_4 « ОСОБА_10 ». Через те, що матір'ю юридично не було оформлено розлучення з ОСОБА_7 , то у свідоцтві про її народження, як батько вуз зазначений « ОСОБА_7 ».
Втім, як біологічний батько ОСОБА_8 визнавав її своєю донькою, утримував її, займався вихованням та піклувався про неї протягом всього свого життя. У свою чергу, позивачка, як донька, також піклувалася про батька до дня його смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_2 батько, ОСОБА_8 помер. Витрати пов'язані з похованням ОСОБА_8 , позивачка взяла на себе. З метою оформлення спадщини після смерті батька, вона звернулася до нотаріуса для оформлення своїх спадкових справ. Втім, через розбіжності щодо батька за свідоцтвом про її народження, де батько був записаний ОСОБА_7 , а не її біологічний батько ОСОБА_8 вона не може довести що приходиться донькою відповідача.
З посиланням на викладене та зважаючи на те, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2021 року, відомості про батьківство « ОСОБА_7 » з актового запису про народження позивачки було виключені, остання просила встановити факт, що померлий ОСОБА_8 є її рідним батьком.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судове засідання вимоги позивачки підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позиваки та суду пояснив, що являється рідним братом померлого ОСОБА_8 . Позивачку по справі та її матір ОСОБА_6 знає, їх родичами не вважає та відносини між ними неприязні через те, що останні незаконно претендують на спадщину яка фактично належало його матері. Також додав, що усе своє життя ОСОБА_8 проживав тільки з його матір'ю, у належному їй господарстві. ОСОБА_6 та позивачка по справі ніколи не проживали разом з ОСОБА_8 . Факт батьківства померлий брат за життя не визнавав та участі на утримання позивачки не приймав. Тому, просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав з підстав того що обставини при які йдеться у позові не відповідають дійсності. Зокрема, матір позивачки ОСОБА_6 не проживала постійно разом із ОСОБА_8 за його адресою, в АДРЕСА_1 , а проживали по сусідству за іншою адресою. Самі по собі хороші відноси як «сусідські» не є доказом таких відносин як сімейних. Через відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_8 є біологічним батьком позивачки, просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши думку учасників процесу, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, слід зазначити про наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Молниця Чернівецького (колишнього - Герцаївського) району Чернівецької області, народилась позивачка ОСОБА_4 , матір'ю якої є ОСОБА_6 , а батьком ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19 липня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану, реєстраційної служби Герцаївського районного управління юстиції у Чернівецькій області ( а.с. 11-12).
Згідно з Витягом Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію із зазначенням відомостей про батька від 16 листопада 2021 року відповідно до частини першої статті 135 СК України батьком дитини вказаний ОСОБА_7 (а.с.18-20).
ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 60 років, помер ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 14).
Відтак, після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (с. 1261 ЦК).
22 травня 2020 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області Єнакаке Ю.А. із заявою про прийняття спадщини за законом, яке залишилося після смерті ОСОБА_8 (а.с.19).
За змістом довідки про реєстрацію місця проживання № 870 від 22 травня 2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , тобто за місцем реєстрації ОСОБА_8 .
Звертаючись до суду із вказаним позовом позивачка послалася на те, що за відсутності достатніх доказів наявності родинних відносин з батьком ОСОБА_8 , який у свідоцтві про її народження останній був записаний відповідно до ч.1 ст.135 СК України, вона не в змозі оформити спадщину, а тому в порядку ст. 130 СК України вона просить встановити факт батьківства.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 53 КпШС України, який діяв на момент народження позивачки, походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою. (ст.55 КпСШ України).
Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Та обставина, що питання визначення батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, той факт, що мати ОСОБА_6 на час народження позивачки знаходилася у юридичному шлюбі із « ОСОБА_7 », однак із останнім разом не проживала, спільний побут не вела, так як ОСОБА_6 , починаючи з 1991 році переїхала проживати у с. Молниця Герцаївського району.
На підтвердження факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, судом досліджено довідку № 986 від 26.06.2020 року, про те, що ОСОБА_6 починаючи з 1992 році періодично проживала в господарстві ОСОБА_8 разом з донькою ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона у 1981 році уклала шлюб з ОСОБА_7 . Прожила з ним в його будинку за адресою АДРЕСА_2 років. Від шлюбу у них народилися 3 дітей: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 . Після 10 років шлюбу, у них відносини погіршилися і вона разом з дітьми переїхала жити до своєї мами в с.Молниця. Там, вона купила старий будинок і побудувала на тій ділянці новий. Спочатку на протязі 5 років підтримувала відносини з ОСОБА_8 , після чого переїхала до нього проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Разом вони прожили 25 років, шлюб не зареєстрували, тільки вінчались у церкві. Вінчальними батьками був його брат ОСОБА_2 з дружиною. В 1997 році у них від спільного проживання народилася донька ОСОБА_4 . Враховуючи те, що вона ще перебувала у зареєстрованому шлюбі з першим чоловіком ОСОБА_7 , то у свідоцтві про народження доньки, у графі «батько» був записаний ОСОБА_7 , хоча насправді її біологічним батьком був ОСОБА_8 . У будинку ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 проживала вона, тобто ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , його мати та ОСОБА_4 . Діти від першого шлюбу залишились проживати у будинку її матері, тому вона постійно доглядала за двома будинками, але постійно проживала у ОСОБА_8 . Останній дуже любив ОСОБА_4 , визнавав своє батьківство, бував на всі свята в школі де вона брала участь, цікавився її успіхами. Останні 5 років перед його смертю я разом з ОСОБА_4 перебували за кордоном, але й в цей період я далі підтримувала з ним зв'язок. В 2018 році ми повернулися і разом з ОСОБА_8 влаштували ОСОБА_4 весілля. Він був дуже радий що видає доньку заміж. На момент смерті ОСОБА_8 вона з дочкою були разом за вказаною адресою, здійснили похорон останнього. На підтвердження своїх слів надала суду фотознімки.
Свідок ОСОБА_16 суду показала, що позивачка приходиться її сусідкою та добре знає історію їх сім'ї. Отже, матір позивачки, ОСОБА_6 спочатку була у шлюбі з ОСОБА_7 , потім вони розлучилися, а ОСОБА_6 перейшла жити у с.Молниця у будинку своєї матері. Через деякий час, ОСОБА_6 почала проживати з ОСОБА_8 та внаслідок спільного проживання в них народилася донька, тобто позивачка. ОСОБА_8 дуже любив ОСОБА_4 , всім по селу говорив що це його донька. ОСОБА_6 проживала по місцю реєстрації ОСОБА_8 , там постійно ночувала, разом ходили на всі свята. Днями ходила і до своєї мами допомогати по господарству, але ночувати верталася до ОСОБА_8. Зі слів секретаря сільської ради їй відомо, що ОСОБА_8 перед смертю мав намір скласти на ОСОБА_18 чи ОСОБА_4 заповіт, але через карантин який був на той час так і не встиг оформити. Також відомо, що ОСОБА_6 з ОСОБА_8 шлюб не зареєстрували а тільки вінчалися, їх вінчальними батьками були його брат ОСОБА_2 з дружиною. Окрім цього, свідок також показала, що ОСОБА_4 була зареєстрована у будинку ОСОБА_8 , але з якого часу їй невідомо. У неї на весіллі, тобто у ОСОБА_4 , всіх гостей кликали та зустрічали її батьки, тобто ОСОБА_8 і ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_19 допитана судом підтвердила покази свідка ОСОБА_16 з приводу того, що ОСОБА_8 був батьком позивачки, який проживав із нею в одному господарстві до часу смерті. Вона проживає в с.Молниця останні 15 років, і за весь цей час вона бачила повноцінну сім'ю де батько дуже сильно любив свою доньку, навіть не могла припустити що у ОСОБА_6 це другий чоловік.
Свідок ОСОБА_20 суду показала, що позивачка по справі, тобто ОСОБА_4 являється однокласницею її старшого сина, а ОСОБА_8 був її сусідом. Підтвердила той факт, що дійсно ОСОБА_6 разом з донькою ОСОБА_4 постійно проживали у ОСОБА_8 , так як ОСОБА_8 був батьком ОСОБА_4 . На всі свята в селі вони бували разом як чоловік з дружиною, крім цього неодноразово бачила ОСОБА_8 на батьківських зборах в школі та на свята де ОСОБА_4 брала участь.
ОСОБА_21 - дружина відповідача суду показала, що позивачку по справі знає, але родичкою із нею не вважає. Їй особисто відомо, що ОСОБА_6 вийшла заміж у 1981 році за ОСОБА_7 , після весілля проживала у с.Лунка. У них на весіллі вона особисто була присутня. В 1995-1996 роках ОСОБА_6 посварилася із ОСОБА_7 і переїхала проживати в с.Молниця до своєї мами. Допоміг їй перенести свої речі з с.Лунка в с.Молниця чоловік по прізвищі ОСОБА_4 . Потім їй стало відомо, що між її шваґром, тобто ОСОБА_8 та ОСОБА_4 була сварка, через те, що останній говорив що також навідується до ОСОБА_6 . ОСОБА_8 ніколи не визнав факт, що ОСОБА_4 його донька, він завжди говорив що це донька ОСОБА_4 і запишить її на себе тільки після проведення експертизи. Крім цього, стверджувала що ОСОБА_8 завжди проживав тільки з мамою, а ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не проживали з ним. ОСОБА_8 полюбляв випивати і коли був п'яний ходив до неї, але проживав сам. Відомо що ОСОБА_4 в садочок не ходила, в школу ходила до 4 -го класу, а потім її віддали в інтернат в м.Герца де й ночувала. Допомогати ОСОБА_8 позивачці не мав чим, оскільки ніде не працював, а коли мав якісь гроші то витрачав їх на алкогольні напої. Про вінчання ОСОБА_6 з ОСОБА_8 їй нічого не відомо. Вона коли приходила до свекрові в гості то ніколи не бачила там ОСОБА_6 , за одним столом ніколи не відпочивали, не спілкувались, тому й вважає що вона для неї чужа людина. Похорон ОСОБА_8 здійснила ОСОБА_6 , тільки після смерті останнього вони стали там господарями, поміняли замки на дверях, а до тих пір вона проживала постійно у будинку своєї матері.
Свідок ОСОБА_23 суду показала, що позивачку по справі знає, але родичкою не являється, відповідач по справі це її батько. В селі деякі люди говорили що ОСОБА_4 дочка ОСОБА_8 , але він це ніколи не визнавав, тому й ми не визнавали як нашу родичку. Коли народилася позивачка і як пройшло її дитинство їй невідомо оскільки сама ще була маленькою. Стверджувала, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ніколи не проживали у будинку свого дядька, тобто ОСОБА_8 . Останній по день смерті проживав сам за адресою: АДРЕСА_1 .
За постановою Чернівецького Апеляційного суду від 14 травня 2021 року, відомості щодо батька « ОСОБА_7 » були виключені з актового запису № 13 від 15 серпня 1997 року про народження ОСОБА_10 - позивачки (цивільна справа №2/714/35/21 (ЄУН:714/1077/20).
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
На підставі викладеного, оцінюючи вищенаведені докази у їх сукупності, зокрема покази свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 які виключно доповнили покази свідка ОСОБА_6 - матері позивачки з приводу її спільного проживанням з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу, веденням ними спільного господарства та народження позивачки за час спільного проживання, визнання ОСОБА_8 свого батьківства відносно позивачки, його присутність на святкуванні її днях народженнях, весіллі, підтвердженням чого слугує відповідні фотокартки досліджуванні судом, що є свідченням прояву батьківської турботу щодо неї, внесення відомостей щодо батьківства позивачки за завою матері в поярку ст. 135 СК України з подальшим виключення таких відомостей щодо батька з актового запису про народження позивачки, то в суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість наведених позивачкою фактів, у зв'язку з чим суд доходить висновку про необхідність захисту її прав та наявність підстав для встановлення факту батьківства відповідно до статті 130 СК України. Таким чином, суд знаходить встановленням, що ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Молниця Чернівецького району Чернівецької області є рідним батьком позивачки.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 265, 268, 293, 315,430 ЦПК України, на підставі ст. 121, 122, 125, 126, 130 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 є рідним батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Молниця Чернівецького (колишнього Герцаївського) району Чернівецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення
Суддя: