Справа № 308/11559/22
1-кс/308/3567/22
14 вересня 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, у рамках кримінального провадження № 12022071030000990, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2022 року, -
З клопотання слідує, що 25.08.2022 о 16:50 в м. Ужгород, по вул. Тихого, біля будинку №9, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем «Renault Zoe», д.н.з. НОМЕР_1 рухалась зі сторони вул. Конопляна в напрямку вулиці Станційної та допустила наїзд на малолітнього пішохода - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , який справа на ліво, відносно руху авто, вибіг із-за припаркованих по праву сторону дороги легкових автомобілів. В результаті наїзду малолітній пішохід отримав тілесні ушкодження у вигляді епіфізіоліз правої променевої кістки, зі зміщенням, перелом правої н/з правої ліктьової кістки, забійна садина обличчя.
26 серпня 2022 року відомості про вказаний факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071030000896 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Слідчий вказує, що згідно реєстраційного документу транспортний засіб «Renault Zoe» д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_6 , зареєстрованому в АДРЕСА_3 , та на момент вчинення правопорушення перебував у законному володінні у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканка АДРЕСА_1 .
Посилається на те, що вказаний транспортний засіб являється засобом вчинення кримінального правопорушення (злочину), оскільки завдяки вищезазначеному транспортному засобу було спричинено тілесні ушкодження, внаслідок порушення правил дорожнього руху.
Клопотання мотивоване тим, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
На підставі наведеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, просить накласти арешт на автомобіль «Renault Zoe» д.н.з. НОМЕР_1 , який 25 серпня 2022 року був вилучений в ході огляду місця події за адресою м. Ужгород, по вул. Тихого, неподалік буд №9.
Прокурор на розгляд даного клопотання не з'явився, водночас подав до суду заяву, згідно якої просив провести розгляд клопотання без його участі.
Володілець майна в судове засідання не з'явився.
Від представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , надійшли заперечення на клопотання, відповідно до якого просив у задоволенні клопотання відмовити, з підстав необґрунтованості.
На підставі ст. 172, ч. 4 ст. 107 КПК України, слідчий суддя вважає можливим розглянути клопотання без участі учасників кримінального провадження, без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів.
Дослідивши матеріали клопотання приходжу до наступного висновку.
гідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно частини 1 статті 170 КПК України, Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 статті 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 26.02.2022 року внесені до ЄРДР за №12022071030000990, з правовою кваліфікацією правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України, в ході проведення якого досліджуються обставини того, що 25.08.2022 о 16:50 в м. Ужгород, по вул. Тихого, біля будинку №9, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем «Renault Zoe», д.н.з. НОМЕР_1 рухалась зі сторони вул. Конопляна в напрямку вулиці Станційної та допустила наїзд на малолітнього пішохода - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , який справа на ліво, відносно руху авто, вибіг із-за припаркованих по праву сторону дороги легкових автомобілів. В результаті наїзду малолітній пішохід отримав тілесні ушкодження у вигляді епіфізіоліз правої променевої кістки, зі зміщенням, перелом правої н/з правої ліктьової кістки, забійна садина обличчя.
Згідно протоколу огляду місця події від 25 серпня 2022 року, під час проведення огляду за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тихого, біля будинку 9, було виявлено та вилучено транспортний засіб «Renault Zoe», д.н.з. НОМЕР_1 .
Постановою слідчого старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 26.08.2022 року в порядку ст.ст. 98, 100, 110 КК України, вищезазначені речі, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022071030000990, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2022 року .
З клопотання слідує, що згідно реєстраційного документу транспортний засіб «Renault Zoe» д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_6 , зареєстрованому в АДРЕСА_3
Таким чином, прокурором доведено, що вилучений в ході огляду місця події транспортний засіб «Renault Zoe», д.н.з. НОМЕР_1 , має значення речового доказу у кримінальному проваджені №12022071030000990 та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки зберіг на собі сліди злочину, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує можливість використання вилученого транспортного засобу як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, а тому клопотання в цій частині слід задовольнити.
Разом з тим, слідчий суддя приймає до уваги те, що у відповідності до вимог ч.11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Положеннями ч.4 ст.173 КПК України визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Враховуючи зазначені норми закону, а також враховуючи, що прокурором не доведено, що володілець майна може вчинити дії по приховуванню, пошкодженню, псуванню тощо вилученого автомобіля, а також беручи до уваги те, що прокурором не наведено даних про те, який саме обсяг слідчих дій має наслідком необхідність постійного зберігання вилученого автомобіля у відділі поліції, слідчий суддя вважає, що підстав для задоволення клопотання в частині заборони користування вищезазначеним майном немає.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що заборона користуватися транспортним засобом «Renault Zoe», д.н.з. НОМЕР_1 , може завдати надмірного обмеження прав власника (володільця) майна.
В той же час, заборона відчуження та розпорядження вказаним транспортним засобом забезпечить збереження речового доказу та не призведе до приховування, знищення, перетворення чи відчуження останнього.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 167, 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль «Renault Zoe», д.н.з. НОМЕР_1 , який 25 серпня 2022 року був вилучений в ході огляду місця події за адресою : м. Ужгород, по вул. Тихого, неподалік буд №9, шляхом заборони розпорядження та відчуження майном, однак без заборони ОСОБА_6 або іншому законному володільцю права користування вказаним транспортним засобом, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
В іншій частині вимог клопотання - відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п'яти днів з дня її проголошення (особою, яка не була присутньою на оголошенні протягом п'яти днів з дня отримання її копії).
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1