нп 2/490/1047/2022 Справа № 490/8529/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
14 вересня 2022 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Гуденко О.А., за участю секретаря Савенко Є.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа Обслуговуючий гаражний кооператив «Ракета» про визнання права власності на кооперативний гараж,
26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради, третя особа Обслуговуючий гаражний кооператив «Ракета» про визнання права власності на кооперативний гараж, в якому просить суд та визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 , блоку № НОМЕР_2 в ОГК «Ракета» в АДРЕСА_1 ..
В своєму позові позивач зазначає, що на підставі Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів №416 від 24.09.1982 року до Автогаражного кооперативу «Ракета» включено ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Адміністрацією Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 18.08.2003 року, власником гаражу № НОМЕР_1 в блоці № НОМЕР_2 розташованому в ОГК «Ракета» є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка є донькою померлого та користується гаражем з 2010 року. До спадкової маси крім успадкованого нею майна також належав гараж № НОМЕР_1 блоку № НОМЕР_2 в ОГК «Ракета», однак в зв'язку з втратою всіх документів вказане майно не було вказано в спадковій масі та не було належним чином успадковане.
28.09.2021 року вона звернулася до ОГК «Ракета» з заявою про переоформлення на неї права власності на вищевказане майно, на що отримала відповідь , відповідно до якої вказано, що відповідно до п. 3.1. Статуту кооперативу, кооператив створено для обслуговування переважно своїх членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Вказана мета та основне завдання відповідає ст. 3 ЗУ «Про кооперацію», а отже ОГК «Ракета» не є органом державної реєстрації права власності. Згідно ст. 13 ЗУ «Про кооперацію» та п.5.6 Статуту кооперативу членство у кооперативі припиняється у разі смерті фізичної особи - члена кооперативу та згідно ст. 376 ЦК України, однією з підстав припинення права власності є смерть власника. Позивачка вказує про те, що в зв'язку з відсутністю правоустановчих документів, що не дає їй можливість отримати свідоцтво про право на спадщину, ОГК «Ракета» їй було рекомендовано звернутися до суду з відповідною позовною заявою. В подальшому з відомостей КП ММБТІ їй стало відомо, що 28.12.2012 року власником гаражу № НОМЕР_1 блоку « НОМЕР_2 в ОГК «Ракета» є ОСОБА_2 , про що отримала копію свідоцтва та витяг.
Станом на 07.12.2021 року право власності зареєстровано в Реєстрі речових прав за ОСОБА_2 . Позивачкою з 2010 року сплачується на утримання гаражу усі платежі, заборгованості не має, що підтверджується відповідними квитанціями. У своєму позову Позивачка посилається на норми статті 331 ч. 2 абз. 3, 392 ЦК України, ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст.1217, 1218 ч. 5 ст. 1268 ЦК України.
Відзив на позовну заяву Відповідачем не надавався.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
17.11.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.
Ухвалою судді від 18.11.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі. Постановлено підготовче судове засідання призначити на 15.02.2022 р. на 11.00 годин в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва з повідомленням (викликом) сторін, було витребувано з Першої Миколаївської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Суду від 15.02.2022 року було витребувано з Першої Миколаївської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.06.2022 року судом закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду на 14.09.2022 року.
Позивачкою до суду було подано заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити, позовні вимоги підтримала.
Мати позивача та дружина померлого спадкодавця ОСОБА_3 , надала суду заяву про визнання вимог позову в повному обсязі. Зазначила, що її донька -позивачка по справі проживала разом зі спадкдавцем на час його смерті та фактично прийняла спадщину після його смерті в повному обсязі.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Статтею 223 ЦПК України передбачає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16.09.1964 року, актовий запис №2984 Позивачка є донькою ОСОБА_2 .
На підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 25.04.1987 року, актовий запис №559 Позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 28.05.2013 року, актовий запис №2240, виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції.
ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину, відповідно до ст. 1265 ЦК України, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 проживала з ним постійно.
Відповідно до довідки вих. №41 від 11.09.2021 року ОГК «Ракета», ОСОБА_7 є членом ОГК «Ракета», заборгованості по членським внескам не має, пайовий внесок сплатив повністю; ОСОБА_7 є власником гаражу, якому присвоєно адресу в Обслуговуючому гаражному кооперативі «Ракета», м. Миколаїв, гараж № НОМЕР_6 , блок 14, який збудований за його власний рахунок в 1980 році.
28.08.2021 року Позивачка звернулася до Відповідача з заявою про прийняття її до членів гаражного кооперативу та переоформити на неї гараж НОМЕР_1 , блок НОМЕР_2 в ОГК «Ракета», в зв'язку зі смертю її батька ОСОБА_2
03.09.2021 року, вих. №03/09 ОГК «Ракета» надало на заяву Позивачки відповідь, відповідно до якої вказало, що у зв'язку з відсутністю правоустановчих документів, що не дає Позивачці можливість отримати свідоцтво про право на спадину, рекомендовано звернутися в установленому законом порядку до суду з позовом про визнання права власності на гаражний бокс, після чого ОГК «Ракета» розгляне звернення Позивачки щодо включення її до списків членів кооперативу.
Згідно відповіді від 08.09.2021 року КП ММБТІ , власником гаражу № НОМЕР_1 блоку № НОМЕР_2 в ОГК «Ракета» є ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності від 18.08.2003 року, виданого Адміністрацією Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради та зареєстрованого КП ММБТІ 18.08.2003 року за р.№7.
27.09.2021 року Позивачка замовила та виготовила в ТОВ «ХОМ ІНВЕСТ» технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 блоку № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якого 17,4 кв.м.
Рішенням виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів № 839 від 29.06.1971 року заснований кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів в районі Ракетного Урочища.
Рішенням виконавчого комітету Центральної ради народних депутатів міста Миколаєва № 571 від 21.09.1979 року затверджений Статут кооперативу «Ракета».
За п.1 Статуту, кооператив створений для збереження автомобілів, шляхом будівництва гаражів за особисті кошти членів кооперативу.
За п. 5 Статуту, кошти кооперативу складають: організаційні, вступні внески, пайові, внески на експлуатацію та утримання гаражів-стоянок та інших надходжень.
Пунктом 8 Статуту передбачено, що кооператив має право отримати в користування земельну ділянку для будівництва гаражів, будувати гаражі після внесення особистих коштів у розмірі повної вартості будівництва, заключати угоди з підрядними організаціями на будівництво та робити відповідні розрахунки щодо будівництва та експлуатації гаражів.
За п.9 Статуту, кооператив зобов'язаний сплачувати у встановлені строки та у встановлених розмірах податок з будівель, земельну ренту та обов'язкове страхування.
При цьому, член кооперативу має право користування боксом на протязі всього часу існування кооперативу, та передати зі згоди загальних зборів кооперативу та рішення виконкому свій пай та право користування боксом батькам, дружині, дітям, рідним братам та сестрам, якщо ці особи мають власний автомобіль, зареєстрований у встановленому порядку ( п.14).
Пунктом 16 Статуту передбачено, що члену кооперативу, який вибув з кооперативу, повертається пай ( оціночна вартість), з врахуванням зносу, а вивільний гараж передається за рішенням загальних зборів іншій особі, після затвердження рішенням виконкому. При цьому, розмір паю нового члена кооперативу не може бути меншим балансової вартості гаражу.
За п.17, пай померлого члену кооперативу переходить до його спадкоємців, які мають право на користування гаражем. Ті спадкоємці, які не бажають користуватися гаражем, мають право на отримання паю з врахуванням зносу.
За п.13 Статуту, виключно компетенцією загальних зборів є прийняття та виключення осіб із членів кооперативу.
Редакція даного Статуту діяла до 2016 року (згідно даних архіву та документів, наданих ОГК «Ракета»).
Рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів №416 від 24.09.1982 року до Автогаражного кооперативу «Ракета» включено ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про право власності від 18.08.2003 року, виданого Адміністрацією Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради та зареєстрованого КП ММБТІ 18.08.2003 року за р.№7 підтверджується, зо ОСОБА_2 є власником гаражу № НОМЕР_1 блоку № НОМЕР_2 в ОГК «Ракета».
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1
В порядку спадкування за законом, його донька ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 .
Суд дослідивши усі матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Кожна особа має в порядку, встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ( ст.4 ЦПК України ).
Здійснюючи правосуддя. Суд захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законом або договором.(ст.5 ЦПК України).
У відповідності до приписів ст.13 ЦПК України. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
Однією із засад судочинства, регламентованих п.3 ч. 1 ст.129 Конституції, є змагальність сторін та свободи в наданні своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та є достатніми, якщо у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ст.ст.79,80 ЦПК України).
За приписами ст.82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, за ч.4 цієї ж норми, обставини, встановлені рішенням суду , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у розгляді якої беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
У відповідності до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 19-1 Закону України «Про кооперацію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Частинами першою, другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у судових справах про спадкування» роз'яснено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.
Порядок надання у власність майна, яке належить особі, яка є членом гаражно-будівельного кооперативу, регулюється нормами Закону України «Про кооперацію» та Статутом гаражно-будівельного кооперативу.
За приписами ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію», Член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.
У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Згідно ст.21 вказаного Закону, Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.
Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.
У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.
Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.
За вищевказаними приписами Статуту кооперативу вбачається, що в експлуатацію закінчених будівництвом гаражів здійснюється правлінням з оформленням технічної документації/ оціночна вартість/, розмір паю при вступі до кооперативу не може бути меншою балансової вартості гаражу.
У матеріалах справи наявна технічна документація на гараж та докази сплати пайових внесків в повному об'ємі.
Відповідно до вимог ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Так, згідно з вимогами ст. 15 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з вимогами ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ст.ст.1268,1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно ч.1ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.
Позивач, як спадкоємець першої черги не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки фактично прийняла спадщину, так як перебувала проживала за однією адресою, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена не була.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 , є його донька - ОСОБА_1 .
Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 23 постанови ПВС України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Оскільки спадкодавець за життя повністю сплатив пайовий внесок за гараж в ОГК «Ракета», що підтверджується свідоцтвом про право власності від 18.08.2003 року, виданого Адміністрацією Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради та зареєстрованого КП ММБТІ 18.08.2003 року за р.№7 та довідкою виданою ОГК «Ракета», то він набув право власності на нього, а відтак таке право увійшло до складу спадщини, що залишилась після його смерті.
Враховуючи той факт, що правовстановлюючий документ на гараж відсутній, але даний гараж входить до складу спадщини, а позивачка єдиний спадкоємець, яка прийняла спадщину, суд приходить до висновку про визнання за нею права власності на гараж № НОМЕР_1 , блоку НОМЕР_2 в Обслуговуючому гаражному кооперативі «Ракета» в місті Миколаєві по вулиці Привільній,87А, в порядку спадкування за законом.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа Обслуговуючий гаражний кооператив «Ракета» про визнання права власності в порядку спадкування на гараж - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на гараж № НОМЕР_1 , блоку № НОМЕР_2 в Обслуговуючому гаражному кооперативі «Ракета» в місті Миколаєві по вулиці Привільній, 87А.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.А. Гуденко