Справа № 474/478/22
Провадження № 3/474/222/22
Іменем України
23.09.22 року смт. Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г., за участі особи, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянув справу про адміністративне правопорушення, матеріали по якій надійшли від тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, командира взводу в/ч НОМЕР_1 , розлученого, реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
встановив:
02.09.2022р. до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії А 2558 № 11 від 01.09.2022р., згідно якого 01.09.2022р., близько 08 год. 30 хв., ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, на території військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка мова, порушення координації. Від проходження огляду на стан сп'яніння, в установленому законом порядку, відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , якому роз'яснені судом положення ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, при обставинах вказаних у протоколі не визнав та пояснив, що 01.09.2022р. він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в лікарні, однак лікар-нарколог КНП “Врадіївська центральна районна лікарня” ОСОБА_3 його не проводив, а сказав щоб його не реєстрували та провів з ним бесіду, та підтвердив про відсутність в нього ознак алкогольного сп'яніння.
Також ОСОБА_1 зазначив, що права, передбачені ст. 268 КУпАП, йому зрозумілі, ознайомлюватися з матеріалами справи, залучати до участі у справі захисника, перекладача, надавати докази він не бажає.
Розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення заслухав пояснення ОСОБА_1 та показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вважаю встановленим таке.
Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті (розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння), якщо вони вчинені особою, в умовах особливого періоду, за що передбачалася відповідальність у вигляді накладення штрафу від двохсот п'ятнадцяти до двохсот вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.
Згідно ст. 1 Закону України “Про оборону України” № 1932-XII від 06.12.1991р. особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України “Про правовий режим воєнного стану” визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні у разі збройної агресії, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Військове командування, в межах повноважень видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Обов'язки військовослужбовців визначені Статутом внутрішньої служби ЗС України, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022р. № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 15.03.2022р. № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022р. строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022р. № 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 21.04.2022р. № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022р. строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022р. № 341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 21.04.2022р. № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022р. строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022р. № 573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом Українивід 22.05.2022р. № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022р. строком на 90 діб.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, тощо.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії А2558 № 11 від 01.09.2022р., надано акт про відмову щодо медичного опосвідчення від 01.09.2022р.
Даючи оцінку вказаним доказам слід зазначити таке.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, в даному випадку, полягає у відмові військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, якщо вони вчинені особою, в умовах особливого періоду.
Для встановлення вказаного складу обов'язково має бути підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт відмові військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_3 , який є лікарем-наркологом КНП “Врадіївська центральна районна лікарня” надав показання, що 01.09.2022р. не проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та взагалі його не знає.
Свідок ОСОБА_4 надав показання, що він 01.09.2022р. відвіз ОСОБА_1 до КНП “Врадіївська центральна районна лікарня”, однак лікар не проводив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та сказав його не реєструвати, а провів лише з останнім бесіду. При чому медична сестра неофіційно говорила про огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 не відмовлявся.
Свідок ОСОБА_5 дала показання, що ОСОБА_1 01.09.2022р. їздив до лікарні. Однак вона при цьому не була присутня. Про відмову ОСОБА_1 від огляду вона знає зі слів ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_6 дав показання, що 01.09.2022р. ОСОБА_1 був в КНП “Врадіївська центральна районна лікарня” та не відмовлявся від проходження огляду, однак лікар ОСОБА_3 не пропонував його пройти, а провів з ним лише бесіду. ОСОБА_1 в подальшому відмовився повторно їхати до лікарні для проходження огляду.
Таким чином як вбачається показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння під час того як його було доставлено до лікарні, а відмовився повторно їхати до лікарні на огляд після того як лікар КНП “Врадіївська центральна районна лікарня” фактично відмовився проводити такий огляд вперше.
За таких умов вважаю, що матеріали справи не містять допустимих доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. При чому слід зазначити, що відмова лікаря проводити огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не може ставитися у вину останнього, а особи, які доставили ОСОБА_1 на проходження огляду мали належним чином відреагувати на факт відмови лікаря проводити огляд, а саме: з'ясувати причини відмови; з'ясувати можливість проведення огляду іншим лікарем; звернутися до керівництва лікарні зі скаргою на дії лікаря.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бочаров проти України” (остаточне рішення від 17.06.2011р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995р., у справі “Алене де Рібермон проти Франції” Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У справах “Малофєєва проти Росії” (“Malofeyevav.Russia”, рішення від 30.05.2013р.) та “Карелін проти Росії” (“Karelinv.Russia”, рішення від 20.09.2016р.) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На підставі вищевикладеного вважаю, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення, а відтак вказане є підставою для закриття провадження по справі за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях складу і події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 172-20, 247, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутню складу і події адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ф.Г. Сокол