22 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1516/22 пров. № А/857/8759/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року, ухвалене суддею Мірінович У.А. у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 500/1516/22 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» до Тернопільської митниці Держмитслужби про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.02.2022 року № 0000003/7.25-19 та № 0000004/7.25-19.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що інформація зазначена у сертифікаті про преференційне походження товару не підтверджена уповноваженими державними органами країни походження товару. Тому, суд зробив висновок, що позивач не має право на пільги за розмитнення товару, як такого, що походить із ЄС, на підставі відповідної угоди між ЄС та Україною.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що суд першої інстанції при розгляді його позовної заяви по суті, в порушення норм як матеріального, так і процесуального права, не в повній мірі дослідив обставини справи та не взяв до уваги те, що сертифікат про преференційне походження товару виданий позивачу продавцем і має необхідні реквізити та печатки державних органів країни походження товару, а саме Королівства Іспанії. Цей сертифікат є дійсним, не скасований та невідкликаний органом, який його видав, доказів про підробку цього сертифікату відповідач не має.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» за митною декларацією від 29.11.2019 року № UA403010/2019/017317, ввезло на митну територію України та здійснило митне оформлення товару (транспортний засіб), а саме: «автобус, бувший у користуванні, марка: VOLVO: модель: B12BER/DH12E420 Е5; ідентифікаційний номер: YV3R8M922AA139829; тип двигуна: дизельний: № двигуна: не встановлено; робочий об'єм: 12 130 куб. см, потужність: 309 кВт; календарний рік виготовлення: 2010р.; модельний рік виготовлення: 2010р.; колісна Формула: 4x2: повна маса: 19 000 кг; загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія: 57; призначений для використання по дорогах загального користування для перевезення пасажирів. Торговельна марка: VOLVO. Виробник; AB VOLVO BUS CORP - Швеція/SE» Код товару згідно з УКТЗЕД 8702101990. Ставка ввізного мита пільгова/повна 20%, зменшене ввізне мито (згідно з Доповненням І до Регіональної конвенції) 10% від митної вартості. Фактурна вартість товару - 75000 євро.
Митна вартість декларантом розрахована за основним методом визначення митної вартості товарів в сумі 2 022 858, 84 грн. Із цим погодився відповідач.
Позивачем до бюджету сплачено/нараховано митних платежів на суму 984358,75 грн.
У графі 34 «Код країни походження» Митної декларації декларант зазначив EU (Європейський Союз). Країна походження вказаного товару у графі 34 митної декларації заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у сертифікаті форми EUR.1, наданому експортером з Іспанії.
З метою забезпечення належного контролю за правомірністю визначення країни походження товарів, які оподатковуються преференційними ставками ввізного мита, Державна митна служба України направила на перевірку до уповноваженого органу Королівства Іспанія сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 14.11.2019 року № А0989956Т, що наданий позивачем до митного оформлення товару за митною декларацією від 29.11.2019 року № UА403010/2019/017317.
Від уповноваженого органу Королівства Іспанія за результатами перевірки сертифікату преференційного походження товару EUR.1 від 14.11.2019 року № А0989956Т надійшов лист № 147/21, у якому уповноважений орган Королівства Іспанії повідомив, що сертифікат № А-0989956-Т та зазначені в ньому підпис та печатка справжні. Однак, після проведення відповідних перевірок, не вдалося отримати докази преференційного походження товару, на який поширюється зазначений сертифікат.
Зважаючи на таку інформацію, відповідач, в період з 28.01.2022 року по 31.01.2022 року, провів документальну невиїзну перевірку дотримання ТзОВ «Агробізнес» вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 29.11.2019 року № UA403010/2019/017317.
За результатами перевірки відповідач склав акт від 10.02.2022 року № 3/22/7.25-19/30915832.
У ході перевірки відповідач зафіксував порушення пункту 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження, вимог частини другої статті 48 та частини першої статті 257 Митного кодексу України, через безпідставне застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 202285,89 грн та податку на додану вартість на загальну суму 40457,17 грн.
На підставі акта перевірки № 3/22/7.25-19/30915832 від 10.02.2022 року, відповідач 24.02.2022 року прийняв податкові повідомлення-рішення:
№ 0000003/7.25-19, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 222514,48 грн, в тому числі 202285,89 грн. за податковим зобов'язанням та 20228,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№ 0000004/7.25-19, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (крім ставки 7%) на загальну суму 44502,89 грн., в тому числі 40457,17 грн. за податковим зобов'язанням та 4045,72 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частиною першою статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до пункту 190.1 статті 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що у разі ввезення товару на митну територію України виникає податковий обов'язок зі сплати ввізного мита, а також податку на додану вартість у розмірі та в порядку, встановленому законом. При цьому, при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість враховується розмір мита.
Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 36 МК України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Згідно із частиною 6 та 7 статті 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).
Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди, для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди, для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов'язаний з імпортом або експортом товару.
Кожна Сторона, відповідно до частини першої статті 29 розділу IV Угоди, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди, з метою впровадження цієї Угоди, наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною першою статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифікату з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Частинами 1-3 статті 43 МК України, встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
У пункті 1 частини 3 статті 44 МК України, визначено, що у разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов'язково.
Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.
При цьому, митні органи зобов'язані вжити всіх належних заходів для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1, як такі, що видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.
Відповідно до частини першої статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
Статтею 25 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту, згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.
Частиною першою статті 45 МК України, встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Згідно з положеннями статті 32 розділу VI Угоди «Перевірка підтверджень походження», перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи товари, що розглядаються, можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.
Суд першої інстанції встановив те, що, при ввезенні товарів на митну територію України, позивач здійснив митне оформлення товару: «автобус, бувший у користуванні, марка: VOLVO: модель: B12BER/DH12E420 Е5; ідентифікаційний номер: YV3R8M922AA139829; тип двигуна: дизельний: № двигуна: не встановлено; робочий об'єм: 12 130 куб. см, потужність: 309 кВт; календарний рік виготовлення: 2010р.; модельний рік виготовлення: 2010р.; колісна Формула: 4x2: повна маса: 19 000 кг; загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія: 57; призначений для використання по дорогах загального користування для перевезення пасажирів. Торговельна марка: VOLVO. Виробник; AB VOLVO BUS CORP - Швеція / SE», код товару згідно з УКТЗЕД 8702101990.
Для цього позивач подав митну декларацію від 29.11.2019 року № UA403010/2019/017317.
У зазначеній декларації у графі 34 «Код країни походження» позивач зазначив «ЕU», а у графі 36 «Преференція» вказано - 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), у зв'язку з чим застосовано преференційну ставку ввізного мита - 10%.
Крім цього позивач подав сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 від 14.11.2019 року № А0989956Т.
Від уповноваженого органу Королівства Іспанії, за результатами перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 14.11.2019 року № А0989956Т, надійшов лист № 147/21, у якому уповноважений орган Королівства Іспанії повідомив, що сертифікат № А-0989956-Т та зазначені в ньому підпис та печатка справжні. Однак, після проведення відповідних перевірок, не вдалося отримати докази преференційного походження товару, на який поширюється зазначений сертифікат. У цьому є листі зазначено, що недоцільно застосовувати тарифні преференції до товару, що надається, як це передбачено угодою між ЄС та Україною.
Отже, уповноважений орган Королівства Іспанії не підтвердив преференційний статус походження товару задекларованого позивачем у митній декларації від 29.11.2019 року № UA403010/2019/017317.
Зважаючи на цю інформацію товар, який розмитнив позивач, не може вважатись таким, що походить з ЄС, а тому позивач позбавлений права застосовувати при його розмитненні пільги (тарифні преференції), встановлені Митним кодексом України.
Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав, безсумнівно, переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження, згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.
Позивач не надав до суду належних доказів того, що заявлений ним у митній декларації від 29.11.2019 року №UA403010/2019/017317 до митного оформлення товар є товаром преференційного походження, а тому відповідач дійшов вірного висновку про необґрунтованість застосування позивачем преференції при декларуванні спірного товару.
Зважаючи на наведене, контролюючий орган обґрунтовано прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 24.02.2022 року № 0000003/7.25-19 та № 0000004/7.25-19.
Отже, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року в справі № 500/1516/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Постанова складена 22.09.2022 року