22 вересня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/878/22 пров. № А/857/11216/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Кузьмича С.М. Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, ухвалене суддею Остап'юком С.М. у м. Івано-Франківську за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 300/878/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206080/2021/000036/2 від 30.12.2021 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2021/000166 від 30.12.2021 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA206080/2021/000036/2 від 30.12.2021 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Івано-Франківської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2021/000166 від 30.12.2021 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір в розмірі 1 984 гривні 80 копійок.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки у ньому відповідач не здійснив розрахунок митної вартості і не навів відповідні мотиви. При цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували, товар, що оцінювався та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість, відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Зважаючи на те, що рішення про коригування митної вартості є протиправним, суд скасував картку відмови, яка є похідним актом індивідуальної дії від цього рішення.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
Таку позицію обґрунтовує тим, що, при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару заявленого до митного оформлення, митний орган встановив відсутність у документах інформації про складові митної вартості товару.
У зв'язку із цим та внаслідок того, що декларант не надав документів, які витребовував відповідач, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, скоригувавши митну вартість, на підставі даних, раніше визнаної митним органом митної вартості.
З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 28.12.2021 року позивач подав до митного оформлення електронну вантажну митну декларацію № UA206080/2021/005957 на легковий автомобіль марки «Hyundai», модель «Santa Fe», 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна дизель, об'єм двигуна 2199 см. куб. Вартість - 1600 євро.
Разом із митною декларацією позивач подав такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 20.12.2021 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.12.2021 року; додатковий аркуш до акта про проведення митного огляду товарів № UA209040/2021/064319 від 27.12.2021 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 25.07.2014 року; декларацію про походження товару від 20.12.2021 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.12.2021 року; доручення № 2798 від 23.12.2021 року; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів № 085910010 від 24.12.2021 року; копію митної декларації країни відправника № 21PL402010E2026311 від 27.12.2021 року; паспорт громадянина України.
30.12.2021 року відповідач, за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів, здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA206080/2021/000036/2 від 30.12.2021 року, на підставі якого визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 5 742 євро та відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю, про що оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2021/000166.
Відповідач не визнав митну вартість за ціною договору, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МКУ, а саме: банківських платіжних документів про оплату товару, висновку про вартість транспортного засобу підготовлений спеціалізованою експертною організацією. При здійсненні контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості відповідач встановив, що заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 21.10.2021 року № UA500100/2021/209438 на рівні 5 442 EUR та довідка про вартість перевезення товару від 28.12.2021 року.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант має подати такі документи:
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Витребування відповідачем вказаних вище документів було зумовлено тим, що, як встановив відповідач, заявлена митна вартість транспортного засобу є нижчою від подібних і аналогічних товарів. Джерелом цієї інформації слугувала МД від 21.10.2021 року № UA500100/2021/209438, де аналогічний товар розмитнювався за ціною 5 442 євро, а також довідка про вартість перевезення від 28.12.2021 року за ціною 300 євро.
Зважаючи на цю інформацію, апеляційний суд вважає, що витребування у позивача платіжних документів про оплату товару та висновку про вартісні характеристики товару було обґрунтованим, оскільки у відповідача є інша інформація щодо вартості подібного (аналогічного) товару.
Позивач, в ході консультацій із митним органом, не надав відповідачу документів, які витребовував відповідач. З цього слідує, що позивач не довів, що митною вартістю товару є ціна вказана у договорі.
Відповідно до наведених вище норм МК України, у випадку коли позивач не довів визначу ним митну вартість товару, то у відповідача виникає обов'язок самостійно визначити митну вартість такого товару, шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як слідує із матеріалів справи, відповідач обрав резервний метод визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 93 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідач у рішенні про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару зазначив, що визначив митну вартість цього товару, зважаючи на раніше визнану (визначену) митним органом митну вартість, та послався на митну декларацію № UА500100/2021/209438 від 21.10.2021 року, де ціна аналогічного товару становить 5442 євро та довідку про вартість транспортних послуг в сумі 300 євро.
Разом з тим, відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема залежно від пробігу транспортного засобу, його технічному стану, тощо.
Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати.
Також слід скасувати картку відмови, яка є похідною від рішення про коригування митної вартості товару.
Отже, адміністративний позов необхідно задовольнити.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2022 року в справі № 300/878/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Постанова складена 22.09.2022 року