20 вересня 2022 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 753/15957/20
Номер провадження 22-ц/824/183/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,
вивчивши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М. О., у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині,
У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири № 137 від 16 квітня 2019 року укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений 16 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєніною О.О., в частині продажу частки ОСОБА_1 , що складає 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 червня 2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 028/25-138 відповідно до умов якого, банком надано позичальнику кредит на загальну суму 19 111 Євро із номінальною процентною ставкою 10 % річних, строком до 16 квітня 2012 року на придбання транспортного засобу Skoda Octavia, 2006 року випуску.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року у справі № 753/649/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за вищевказаним кредитним договором у сумі 20 003,24 Євро, що за курсом НБУ станом на 05 грудня 2017 року становить 645 924 грн. 13 коп. та судовий збір.
На виконання вищевказаного рішення суду 11 грудня 2019 року АТ «Альфа-Банк» отримано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання.
Так, в ході примусового виконання виконавчого листа приватним виконавцем винесено постанову про арешт рухомого та нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
В процесі виконання судового рішення АТ «Альфа-Банк» стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_1 здійснив відчуження 1/3 частини своєї квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 .
На думку позивача, відповідач-1, розуміючи ризики втрати 1/3 частини належної йому на праві власності квартири, відчужив її на користь третьої особи.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року (а.с. 162-164) у задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині, відмовлено.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року (справа № 753/649/18) стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту № 028/25-138 від 17 квітня 2006 року в розмірі 20 003,24 Євро, що станом на 05 грудня 2017 року становить 645 924 грн. 13 коп. та судовий збір у сумі 9 688 грн. 86 коп.
На виконання вищевказаного рішення суду банком було отримано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року (справа № 753/649/18) замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».
При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження скаржнику стало відомо про те, що боржнику на праві власності належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_3 , яка 16 квітня 2019 року була перереєстрована на іншу особу - ОСОБА_2 .
Таким чином, на думку скаржника, реєстрація права власності частини квартири яка належала на праві власності боржнику за ОСОБА_2 , який є його сусідом, була здійснена з метою приховання цього майна та унеможливлення звернути стягнення на нього в рахунок погашення боргу.
На думку скаржника, покази свідків мають суперечливий характер, а відчуження частини квартири було здійснено на шкоду кредитору з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань, а відтак, договір купівлі-продажу частини квартири є фіктивним.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бойкініч Р.С. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.
Скаржник та третя особа до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується звітами про доставлення судових повісток повідомлень на їх електронні адреси.
Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом направлення судових повісток-повідомлень на їх електронні адреси, у зв'язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши заперечення представника відповідача-2, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час укладення спірного договору купівлі-продажу, був наявний умисел не створювати правові наслідки, обумовлені зазначеним договором.
Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 17 квітня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 028/25-138, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит на загальну суму 19 111,00 Євро із номінальною процентною ставкою 10 % річних, строком до 16 квітня 2012 на придбання автотранспортного засобу «SKODA Octavia», 2006 року випуску (а.с. 16-18).
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року у справі № 753/649/18, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 028/25-138 від 17 червня 2006 року в розмірі 20 003,24 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 грудня 2017 року становить 645 924 грн. 13 коп. та 9 688 грн. 86 коп. судового збору (а.с. 22-23).
11 грудня 2019 року на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» отримало виконавчий лист (а.с. 26).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва від 18 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60905532 з виконання виконавчого листа № 753/649/18 виданого 11 грудня 2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (а.с. 27).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 січня 2020 року (справа № 753/649/18) замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні по цивільній справі № 753/649/18 з АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника - АТ «Альфа-Банк» (а.с. 24-25).
16 квітня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Згідно п. 1 договору, продавець ОСОБА_3 передала у власність 1/3 частку квартири, продавець ОСОБА_1 передав у власність 1/3 частку квартири, продавець ОСОБА_4 передав у власність 1/3 частку квартири, а покупець - ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 . Згідно п. 13 договору, сторони підтверджують, що цей правочин не є фіктивним чи удаваним, тобто не є таким, що передбачено ст. 234, 235 ЦК України. Відчужувана квартира складається з трьох кімнат, житловою площею 41,5 кв.м. Продаж квартири вчинено за погоджену сторонами суму 810 000 грн. (а.с. 51-52).
16 квітня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 53).
16 серпня 2019 року між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва та ОСОБА_2 укладено договір № 2203021572 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с. 109-110).
16 серпня 2019 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київкомунсервіс» в особі Комунального концерну «Центр комунального сервісу» та ОСОБА_2 укладено договір № 2203021572 ККС про надання послуг з вивезення побутових відходів, предметом якого є надання послуги з вивезення твердих побутових відходів споживачу, що мешкає у квартирі АДРЕСА_3 (а.с. 111-112).
14 серпня 2019 року між ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСОБА_2 укладено договір № 2203021572 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у квартирі АДРЕСА_3 (а.с. 114).
Згідно наявних в матеріалах справи квитанцій, ОСОБА_2 упродовж 2020-2021 років сплачував кошти за комунальні послуги надані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 116, 118, 119, 120, 121, 122, 123).
Згідно відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва від 19 лютого 2021 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 81).
Із листа Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 25 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Skoda Octavia, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 45).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..
За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 дійшов висновку про те, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 дійшов висновку про те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист та звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Відчужувана квартира складається з трьох кімнат, житловою площею 41,5 кв.м. Продаж квартири вчинено за погоджену сторонами суму 810 000 грн.
Після укладення вищевказаного договору оплата за комунальні послуги здійснювалась ОСОБА_2 .
Пізніше, ОСОБА_2 укладено договори, зокрема, з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва», Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київкомунсервіс» в особі Комунального концерну «Центр комунального сервісу», ПрАТ «АК «Київводоканал» щодо надання комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у квартирі АДРЕСА_3 проводяться ремонтні роботи, ініційовані ОСОБА_2 (а.с. 117, 124-130).
Доказів на підтвердження того, що вищевказана квартира після укладення оспорюваного договору перебуває у користуванні ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
З вказаного вбачається, що передбачені договором купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2019 року правові наслідки дійсно настали. Сторони зазначеного договору вчинили дії передбачені ним, передавши майно від продавців до покупця, який зареєстрував за собою право власності на нього, а продавець передав покупцям кошти у сумі, обумовленій сторонами. Продаж квартири було здійснено за ціною, яка не є значно нижчою за ринкову. Крім того, після придбання квартири, ОСОБА_2 здійснюються ремонтні роботи для можливості подальшого проживання у ній.
В свою чергу, позивачем не доведено те, що договір купівлі-продажу квартири від 16 квітня 2019 року в частині продажу частки квартири, яка належала на праві власності ОСОБА_1 , є фіктивним та укладений без мети настання реальних наслідків, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що відчуження частини квартири було здійснено на шкоду кредитору, з метою приховання майна та унеможливлення звернути стягнення на нього в рахунок погашення боргу, оскільки після укладення оспорюваного договору правові наслідки, передбачені ним, настали. Крім того, заочне рішення про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитним договором було ухвалено після укладення оспорюваного договору. Також, як вбачається з матеріалів справи, у боржника наявне й інше майно на яке можливо звернути стягнення, зокрема, автомобіль Skoda Octavia, 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
Посилання скаржника на те, що квартиру, частина якої на праві власності належала боржнику, було відчужено на користь його сусіда, не свідчить про фіктивність правочину.
У апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що покази свідків є суперечливими, при цьому не зазначає, які саме покази свідків на його думку суперечать одне одному чи матеріалам справи, а відтак, зазначене посилання колегія суддів вважає безпідставним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2022 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Т.О. Невідома
В.А. Нежура