19 вересня 2022 року м. Київ
Унікальний номер справи № 761/2692/21
Апеляційне провадження 22-ц/824/4025/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Немировська О.В., Ящук Т.І.
при секретарях Гойденко Д.В., Рижих А.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
Акціонерне товариство «Державна продовольчо - зернова корпорація України»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року, постановлене під головуванням судді Притули Н.Г, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
у січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 22.12.2020 № 224-п «Про звільнення Мазура» та Наказ акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» від 22.12.2020 № 949 -К «Про звільнення Мазура»; поновити його виконуючим обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України»; стягнути з АТ «Державна продовольча - зернова корпорація України» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2020 до дня поновлення на роботі у сумі 842 794,26 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.06.2020 № 123-п його призначено виконуючим обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до обрання заступника голови правління в установленому законодавством порядку.
26.06.2020 на підставі наказу АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» № 429-к приступив до виконання обов'язків заступника голови правління АТ «Державна продовольча-зернова корпорація України» з 26.06.2020 до обрання заступника голови правління в установленому законодавством порядку.
22.12.2020 Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято наказ № 227-п, яким його звільнено з посади виконуючого обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. В подальшому наказом АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» розірвано з ним трудові відносини на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України з 24.12.2020.
Вважає, що накази про його звільнення є незаконними, оскільки не містять інформації про призначення заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в установленому порядку. Відсутня така інформація і у відкритих джерелах на момент подання позову. Відтак на час його звільнення ще не настала та обставина, з якою пов'язане його звільнення, а тому у відповідачів були відсутні підстави для припинення з ним трудового договору.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд послався на висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі № 310/2284/17, проте не врахував, що обставини справ є різними. Підставою для припинення трудових відносин з ним є настання певного юридичного факту, а саме обрання заступника голови правління в установленому законодавством порядку. Він знав, що прийнятий на роботу тимчасово, однак оскільки не наступила обставина, яка була б причиною для звільнення, таке звільнення є незаконним. Суд не взяв до уваги накази відповідачів про призначення його на посаду. Саме в цих наказах зазначено строк перебування його на посаді, який обумовлений настанням конкретної юридичної події, яка є підставою для закінчення строкового договору. Судом першої інстанції не враховані висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 235/2741/19 та від 27.01.2020 у справі № 654/941/17.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - Кандиба М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Зазначає, що між позивачем та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням юридичного факту - обрання заступника голови правління в установленому законодавством порядку. ОСОБА_1 не був призначений на посаду заступника голови правління у встановленому законодавством порядку, а тому його звільнення, з урахуванням змісту наказу про призначення, відповідає пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Посилання про відсутність настання юридичного факту не можна визнати обґрунтованим, оскільки п. 1 Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777, передбачено, що цей порядок визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки у разі прийняття міністерством рішення про необхідність проведення такого відбору. Надаючи згоду на призначення виконуючим обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» Мазур А.М. усвідомлював, що він виконуватиме такі обов'язки тимчасово до призначення заступника голови правління акціонерного товариства, а отже, може бути звільнений від їх виконання на підставі наказу уповноваженого органу управління державним підприємством без дотримання передбачених ч. 2 ст.40, статтями 42, 43, 49-2 КЗпП України, порядку та гарантій, що застосовуються при звільненні працівників, які займають посади, передбачені штатним розписом на підставі укладеного з ними трудового договору (контракту), оскільки така посада у штатному розписі відсутня. Покладення виконання обов'язків керівника підприємства є тимчасовим заходом, який передбачає виконання відповідних обов'язків в обмежений у часі термін, а саме до моменту призначення органом управління на цю посаду керівника та укладення з ним відповідного контракту або ж покладення виконання обов'язків керівника на іншу особу, що узгоджується із нормами трудового законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на законність та обґрунтованість рішення. Зазначає, що з позивачем був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням юридичного факту - обрання заступника голови правління Товариства, а у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 не був обраний на посаду заступника голови правління Товариства, тому його звільнення відповідає п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Покладення виконання обов'язків за посадою є тимчасовим заходом, який передбачає виконання відповідних обов'язків в обмежений у часі термін. Крім того, у штатному розписі відсутня посада виконуючого обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», а тому поновлення на посаді неможливе.
У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представники відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2020 ОСОБА_1 написав заяву на ім'я Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ОСОБА_7 та просив призначити його виконуючим обов'язки заступника голови правління акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
26.06.2020 наказом № 123-п Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України призначено ОСОБА_1 виконуючим обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до обрання заступника голови правління в установленому законодавством порядку.
Цього ж дня наказом АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» № 429-к ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
22.12.2020 наказом № 227-п Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 24.12.2020 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
На підставі зазначеного наказу, наказом АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» № 949-к від 22.12.2020 звільнено ОСОБА_1 виконуючого обов'язки заступника голови правління акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП України) 24.12.2020 року.
Відповідно до пункту 2 розпорядження Кабінету міністрів України № 954 від 09.10.2019 «Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України об'єктами державної власності» повноваження з управління корпоративними правами держави передано Мінекономіки, зокрема щодо АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
Пунктом 1.1 Статуту АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (в редакції від 18.11.2020), АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» засноване на державній власності та є приватним акціонерним товариством.
Згідно п. 1.3 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Товариства здійснює Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
Відповідно до п. 6.1 Статуту єдиним акціонером Товариства є держава в особі Уповноваженого органу управління.
Пунктами 10.1, 10.2 та 10.5 Статуту, управління діяльністю Товариства здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається законодавством та цим статутом. Органами Товариства є: загальні збори, наглядова рада, правління, ревізійна комісія. Обрання та припинення повноважень посадових осіб органів Товариства здійснюється відповідно до цього Статуту.
Згідно з підпунктом 11 пункту 12.14 Статуту, до виключної компетенції наглядової ради належить обрання та припинення повноважень голови та членів правління.
У Товаристві, у разі відсутності наглядової ради, її повноваження здійснюються загальними зборами (п.12.16 Статуту).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з ОСОБА_1 укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався обранням заступника голови правління. Оскільки ОСОБА_1 не був призначений на посаду заступника голови правління, то звільнення відбулось з дотриманням положень діючого законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Стаття 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначає, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Стаття 4 зазначеного Закону визначає, що суб'єктами управління об'єктами державної власності. Зокрема є: міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).
Пункт 4 частини 1 статті 6 зазначеного Закону визначає, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, 4) призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором
Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (п. 2 і 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 7 постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
За обставинами справи встановлено, що ОСОБА_1 наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 26.06.2020 № 123-п призначений виконуючим обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до обрання заступника голови правління в установленому законодавством порядку.
Надавши згоду на призначення виконуючим обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до обрання заступника голови правління в установленому законодавством порядку ОСОБА_1 усвідомлював, що він виконуватиме такі обов'язки тимчасово до вирішення питання про обрання його чи іншої особи заступником голови правління, а відтак може бути звільнений від їх виконання, у разі не обрання його заступником голови правління.
ОСОБА_1 не заперечує, що він розумів, що призначення його виконуючим обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до обрання заступника голови правління в установленому законодавством порядку є строковим трудовим договором, дія якого визначалася настанням юридичного факту -обрання заступника голови правління в установленому законодавством порядку.
Оскільки він не був обраний на посаду заступника голови правління суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що звільнення позивача з посади виконуючого обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України здійснено відповідно до вимог трудового законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що розірвання трудового договору є передчасним, оскільки подія, до настання якої він був призначений виконуючим обов'язки заступника голови правління ще не настала суперечать матеріалам справи.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11.11.2020 № 208-п ОСОБА_8 обрано заступником голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України».
Відтак подія, з якою пов'язувалося тимчасове виконання ОСОБА_1 обов'язків заступника голови правління настала до звільнення ОСОБА_1 .
Доводи представника позивача про те, що у штатному розписі передбачено декілька посад заступника голови правління не спростовують висновків суду, оскільки у наказі про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не йде мова про те, що він призначений виконувати ці обов'язки до призначення всіх заступників голови правління.
До того ж з пояснень сторін вбачається, що приступаючи до виконання обов'язків заступника голови правління ОСОБА_1 сподівався, що буде обраним на посаду заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та продовжить виконувати ці обов'язки уже на постійній основі, проте він не був обраний на цю посаду.
Суд першої інстанції також правильно встановив, що посада виконуючого обов'язки заступника голови правління АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у штатному розписі відсутня, тому вимоги про поновлення на цій посаді є безпідставними.
Сторони не надали доказів про те, яку посаду обіймав ОСОБА_1 до призначення його виконуючим обов'язки заступника голови правління та чи звільнений він з цієї посади.
Проте, на запитання суду представник позивача ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_1 до призначення його виконуючим обов'язки заступника голови правління обіймав посаду директора департаменту та з цієї посади не звільнений. Представник також зазначив, що ОСОБА_1 після призначення його на посаду виконуючого обов'язки заступника голови правління подав заяву про звільнення з посади директора департаменту, проте будь - яких доказів подачі такої заяви не надав. Відповідачі повідомили суд про те, що будь - які накази про звільнення ОСОБА_1 з посади директора департаменту відсутні.
За вказаних обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21.09.2022.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді О. В. Немировська
Т. І. Ящук