Справа № 640/18953/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Кузьменко В.А.
Іменем України
13 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи - Чернівецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача у дисциплінарному провадженні №07/3/2-169дс-26дп-21 від 20 травня 2021 року «Про накладення дисциплінарного стягнення».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2022 позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є правомірним.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за результатом розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку у діях прокурора Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні №07/3/2-169дс-26дп-21, рішенням відповідача від 20.05.2021 №98дп-21 «Про накладення дисциплінарного стягнення» притягнуто прокурора Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності у діях позивача дисциплінарного правопорушення, яке виявилось у невиконанні чи неналежному виконанні службових обов'язків та не розкрито змісту порушень, встановлених під час службового розслідування.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Частиною першою статті 45 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Згідно частини першої статті 1 вказаного Закону секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.
Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків. На прокурора може бути накладене таке дисциплінарне стягнення, як догана (пункт 1 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру»).
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Водночас, накладенню дисциплінарного стягнення передує дисциплінарне провадження у якому належить встановити відповідні факти дисциплінарного проступку та інші обставини, які впливатимуть на остаточне рішення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення мотивоване тим, що при виконанні своїх службових обов'язків, позивач порушив визначений принцип щодо загальних засад призначення покарання.
Так, прокурор ОСОБА_1. призначений в складі групи прокурорів процесуальним керівником у кримінальному провадженні №12020260160000151 від 27.05.2020 стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною першою статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК), та підтримував публічне обвинувачення у Хотинському районному суді Чернівецької області. Під час судового розгляду у кримінальному провадженні в судових дебатах позивач просив суд визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та призначити покарання остаточно у вигляді 4 років обмеження волі.
Вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 08.09.2020 ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та призначено із застосуванням вимог частини першої статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, покарання у вигляді 3 років 6 місяців обмеження волі.
На переконання відповідача, вказаний вирок в частині обраного виду покарання є незаконним, оскільки покарання у виді обмеження волі не могло бути застосоване до ОСОБА_2 з огляду на досягнення ним пенсійного віку у 60 років. У зв'язку із цим, відповідач вважав, що позивач як процесуальний керівник мав оскаржити вказаний вирок до суду апеляційної інстанції, проте цього не зробив, чим вчинив дисциплінарне правопорушення.
У подальшому, за поданням Державної установи «Крижопільський виправний центр (№113)» ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області звільнено від відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_2 , у зв'язку із досягненням пенсійного віку.
На переконання відповідача, підтримка позивачем у суді призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді обмеження волі та неоскарження відповідного вироку суду, призвело до уникнення останнім покарання за вчинений злочин, у зв'язку із чим мета призначеного покарання не досягнута.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про безпідставність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення.
Згідно частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Як вірно встановив суд першої інстанції, наказом Кельменецької місцевої прокуратури від 16.11.2020 №35 «Про розподіл обов'язків між працівниками Кельменецької місцевої прокуратури» встановлено наступний розподіл обов'язків, зокрема, прокурор Кельменецької місцевої прокуратури ОСОБА_1 здійснює на території Хотинського району (місце дислокації вул. І.Франка, 5 «Б» м. Хотин): нагляд за додержанням законів при прийманні, реєстрації та вирішенні заяв і повідомлень Про кримінальні правопорушення Хотинським відділенням поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП у Чернівецькій області; нагляд за додержанням законів оперативними підрозділами Хотинського відділення поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, при здійсненні оперативно-розшукової діяльності; процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях слідчих слідчого відділення Хотинського відділення поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області; нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних проступків дізнавачами Хотинського відділення поліції Кельменецького відділу поліції ГУНП у Чернівецькій області; діяльність у сфері запобігання та протидії корупції; забезпечує об'єктивне та своєчасне відображення в Єдиному реєстрі судових розслідувань відомостей щодо кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили та прийнятих під час досудового розслідування рішень; забезпечує додержання КПК України та нормативно-правових актів з ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань; забезпечує оперативність та достовірність внесення результатів роботи прокурора до інформаційно-аналітичної системи «Облік та статистика органів прокуратури».
Згідно статті 22 Закону України «Про прокуратуру» прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до частин першої-другої статті 36 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: <…> 15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом; <…> 20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом <…>.
Згідно частини першої статті 533 КПК вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Аналіз викладеного свідчить, що серед повноважень прокурора відсутнє право на призначення покарання, а оскарження вироку суду не є обов'язком прокурора.
Колегія суддів наголошує на тому, що вид покарання ОСОБА_2 обрано не позивачем, а судом на підставі вироку, який набрав законної сили та є обов'язковим, у тому числі і для відповідача. Вказуючи про неправомірність встановлення ОСОБА_2 покарання у вигляді обмеження волі відповідач фактично піддав сумніву судовий вирок, який набрав законної сили та є чинним.
Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на незаконність вироку Хотинського районного суду Чернівецької області, яким ОСОБА_2 обрано вид покарання, є безпідставними.
Також суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача та звільненням ОСОБА_2 від відбування покарання. Колегія суддів наголошує на тому, що як вирок про обрання ОСОБА_2 виду покарання так і ухвала суду про його звільнення від відбування покарання набрали законної сили, є чинними, а отже обов'язковими у тому числі і для відповідача, який не вправі ставити вказані рішення під сумнів в силу вимог частини першої статті 533 КПК та покладати такі сумніви в основу факту дисциплінарного проступку позивача.
Відтак, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про безпідставність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2022 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких
Повний текст постанови складений 19.09.2022.