Справа № 640/1387/22 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
20 вересня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Кірієнко Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 326153 від 21.12.2021.
У подальшому, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить: зупинити стягнення за виконавчим документом - постановою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 326153 від 21.12.2021, до набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/1387/22.
Вказана заява обґрунтована тим, що відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №326153 від 21.12.2021, яка є предметом оскарження в справі, зумовлює примусове виконання такої постанови і тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», включаючи стягнення не лише суми штрафу, яка вважається спірною, а й витрат виконавчого провадження, виконавчого збору, а також можливе накладення арешту на майно боржника.
На думку заявника, зупинення стягнення на підставі такого виконавчого документа може призвести до негативних фінансових наслідків для ТОВ «Оператор ГТС України» та істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову (зокрема, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном у разі стягнення коштів).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2022 року у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та уникнення ситуації, при якій суттєво ускладниться ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Як вказує апелянт, подальше проведення виконавчих дій у вищезазначеному виконавчому провадженні може призвести до того, що в разі задоволення судом позовних вимог за результатами розгляду даної адміністративної справи, позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у тому числі щодо повернення примусово стягнутих коштів, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.
З огляду на викладене, заявник вважає, що наявні підстави для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, яким є постанова Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 326153 від 21.12.2021 про застосування до ТОВ «Оператор ГТС України» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 гривень.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про те, що позивачем у своїй заяві не доведено наявність обставин, що можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявником у заяві не доведено, в контексті ст. 150 КАС України, наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заява є необґрунтованою, а тому підстави для її задоволення - відсутні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
У той же час, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 826/13413/18.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Як свідчать матеріали справи, постановою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 21.12.2021 №326153 застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн на підставі абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
У подальшому, 05 травня 2022 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68951612 з виконання постанови від 21.12.2021 №326153.
Одночасно, винесено постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» суму мінімальних витрат у розмірі 195,30 грн, та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 850 грн.
Подаючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення.
При цьому, позивач посилається на те, що проведення виконавчих дій, направлених на примусове виконання виконавчого документа - оскаржуваної постанови від 21.12.2021 №326153 призведе до необхідності докладання значних зусиль в майбутньому для повернення стягнутих на підставі цього документа коштів, а отже вжиття судом заходів забезпечення позову є необхідною умовою для відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Втім, вказані обставини мають перевірятись під час розгляду даної справи по суті.
У той же час, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Так, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 та від 07 квітня 2020 року у справі № 826/13413/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Відтак, перевірка протиправності оскаржуваної постанови можлива лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності під час судового розгляду справи на підставі позову, про забезпечення якого просить позивач.
У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб шляхом зупинення стягнення за оскаржуваним рішенням, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Окрім того, саме рішення суб'єкта владних повноважень, що є предметом оскарження у даному провадженні, не містить тих положень, реалізація яких може мати невідворотні наслідки для позивача, що могло б слугувати підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення по ньому стягнення.
Крім того, позивачем не наведено конкретних обставин, які, на його переконання, могли б свідчити про неможливість поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, без вжиття судом заходів забезпечення позову.
До того ж, заявником не було доведено суду існування обставин, які без вжиття судом відповідних заходів вказували б на неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення в майбутньому.
У даному випадку, доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду заявником не надано.
Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук