Справа № 758/1681/21
(ЗАОЧНЕ)
06 грудня 2021 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.
при секретарі - Корнієнко К.П.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В лютому 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 57722,94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 12.01.2012, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом в наслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідач та АТ КБ «Приватбанк» 25.02.2019 підписали додаткову угоду № SАМDN50000061010407.
Відповідно до укладеної додаткової угоди від 25.02.2019 банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 додаткової угоди, якщо клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 додатковій угоді. Строк повернення кредиту вказаний в п. 1.3 додаткової угоди.
Відповідно п. 1.6 додаткової угоди ця угода відповідно до ст. 212 ЦК України, укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання Клієнтом зобов'язань, які передбачені договором та п 1.5 угоди вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені п. 1.2 угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачене п. 1.4 угоди. Пунктом 1.6.1 угоди встановлено, що в разі прострочення виконання клієнтом будь-якого з зобов'язань, передбачених п. 1.5.2. угоди та/чи будь-якого із зобов'язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачене п. 1.2 умова про зміну процентної ставки передбачене п. 1.4 угоди не поширюються.
Відповідно до п. 1.7 в разі порушення клієнтом термінів по погашенню кредиту, зазначених в п. 1.5.2, понад 31 безперервно: 1.7.1 терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3. угоди). Вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п. 1.7.1 угоди), є простроченою, зазначено п. 1.7.2 угоди.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконував, проте ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 16.12.2020 у неї утворилась 57722,94 грн та складається з: 616,90 грн - заборгованість за кредитом; 5227,61 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 51878,43 грн - нарахована пеня.
Вказану заборгованість позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь, а також судові витрати.
11 лютого 2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
12 лютого 2021 року судом зроблено запит щодо місця реєстрації відповідача.
15 лютого 2021 року до суду надійшла інформація про реєстрацію місця проживання особи.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.02.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відзив на позовну заяву відповідачем подано не було.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, та як вбачається з матеріалів позовної заяви, останній просить справу слухати у його відсутність та в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Про причину неявки суд до відома не поставив.
Судові повістки, що направлялись на її адресу за зареєстрованим місцем проживання не були отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 12.01.2012 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, шляхом підписання останньою Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Анкета-заява також не містить будь-якої інформації про отриману відповідачем кредитну картку, її кредитний ліміт та тарифний план.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази видачі картки відповідачу, форми цієї картки та строк її дії, а також видачу самого кредиту.
Як встановлено п. 1.1.1.52 Договору овердрафт - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Тобто, обов'язковою умовою овердрафту є оформлення і видача кредитної карти та відкриття рахунку на ім'я клієнта.
В свою чергу, Умови та Правила надання банківських послуг, якими обґрунтовується позов, відповідачем не підписані.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18 / провадження № 61-11260св19 / за касаційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» в аналогічній категорії справ, у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Даним рішенням Верховний Суд прийшов до висновку, що в зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих суми боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу.
Крім того, зазначено, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.
В той же час 25.02.2019 між сторонами була укладена додаткова угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № НОМЕР_1 , за змістом якої сторони домовилися зменшити розмір заборгованості, яка виникла за період з дня надання кредиту, яка підписана ОСОБА_1 .
Відповідно до укладеної Додаткової угоди від 25.02.2019 банк здійснює анулювання частини заборгованості, яка зазначена в п. 1.2 додаткової угоди, якщо клієнт здійснить платіж в розмірі та в строки вказані в п. 1.5.1 додатковій угоді. Строк повернення кредиту вказаний в п. 1.3 додаткової угоди.
Відповідно до п. 1.6 додаткової угоди ця угода відповідно до ст. 212 ЦК України, укладається під відкладальну обставину, а саме: в разі належного виконання Клієнтом зобов'язань, які передбачені договором та п 1.5 угоди вступають в дію умови про анулювання заборгованості, визначені п. 1.2 угоди, умова про зміну процентної ставки, передбачене п. 1.4 угоди. Пунктом 1.6.1 угоди встановлено, що в разі прострочення виконання клієнтом будь-якого з зобов'язань, передбачених п. 1.5.2. угоди та/чи будь-якого із зобов'язань, передбачених договором на 31 день, умова про анулювання частини заборгованості, передбачене п. 1.2 умова про зміну процентної ставки передбачене п. 1.4 угоди не поширюються.
Відповідно до п. 1.7 в разі порушення клієнтом термінів по погашенню кредиту, зазначених в п. 1.5.2, понад 31 безперервно: 1.7.1 терміном повернення кредиту є 31-й день з моменту такого порушення (але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.3. угоди). Вся заборгованість по кредиту, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (який визначається відповідно до п. 1.7.1 Угоди), є простроченою, зазначено п. 1.7.2 угоди.
Тобто, підписанням вказаної угоди відповідач підтвердив наявність заборгованості перед банком та визнала її.
ОСОБА_1 в порушення умов договору свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Виходячи з цього, визнання відповідачем існування заборгованості перед позивачем та підписання угоди про її реструктуризацію, підстави для сумнівів у її існування у суду відсутні.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за умовами додаткової угоди та непогашенням кредиту в порядку, визначеному умовами, за вказаним кредитним договором станом на 16.12.2020 у неї утворилась 57722,94 грн та складається з: 616,90 грн - заборгованість за кредитом; 5227,61 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 51878,43 грн - нарахована пеня.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 175/4576/14 від 17 липня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, умови договорів приєднання розробляються банком, а тому повинні бути зрозумілі усім споживачам, доведені до їх відома, а тому банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як зазначено вище, договір між сторонами був укладений у формі додаткової угоди у ПриватБанку. Її підписанням відповідач визнала наявність заборгованості перед банком за умовами кредитного договору.
Таким чином, підписавши угоду, відповідач у порядку ст.ст.634 ЦК України прийняла пропозицію позивача та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній угоді.
Однак, за своїм змістом вказана додаткова угода є не новою угодою, а реструктуризацію уже наявного боргу, який, згідно з матеріалами справи, виник з укладеного між сторонами кредитного договору, оформленого Анкетою-заявою 12.01.2012 відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 616,90 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.01.2012 року вбачається, що заборгованість за відсотками на поточну заборгованість складає 5227,61 грн.
Таким чином, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 5227,61 грн.
Що ж стосується Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, якими позивач обґрунтовував позов, то дані Умови та Правила є внутрішніми документами банку, які відповідачем, як позичальником, підписані не були.
Тому, враховуючи, що в додатковій угоді про реструктуризації боргу відсутня домовленість між сторонами про нарахування пені у разі не виконання зобов'язання за кредитним договором, суд вважає, що наявна в матеріалах справи і надана позивачем роздруківка вказаних документів із сайту банку, не дає можливості ідентифікувати дані документи, а саме Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, та їх редакцію станом на момент підписання угоди, відсутні підстави стягнення з відповідача пені.
Враховуючи підписання відповідачем додаткової угоди з метою реструктуризації уже наявної заборгованості, домовленості сторін, викладені в ній, про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватись, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин.
Надана позивачем угода про реструктуризацію боргу за підписом відповідача не може вважатися складовою кредитного договору в розумінні вимог Цивільного кодексу України, а тому суд приходить до висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 51878,43 грн.
Зазначене вище підтверджується також правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 провадження №14-131цс-19, в якому Верховний Суд зазначив, що норми статті 634 ЦК України при вирішенні такого спору застосовуватися не можуть, оскільки при зверненні до суду позивач не надав будь-яких доказів, які свідчили б про те, що саме долучені до позову Умови та правила надання банківських послуг, якими обґрунтовуються вимоги позивача з посиланням на дану норму закону, які розміщенні на сайті позивача, діяли на момент укладення договору з відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на неподання відповідачем жодних належних та допустимих доказів на спростування підстав позову, суд вбачає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині повернення кредитних коштів та стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів відповідно до підписаної сторонами угоди у розмірі 616,90 грн та стягнення заборгованості за відсотками на поточну заборгованість у розмірі 5227,61 грн.
З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 2270,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 12.01.2012 в розмірі 616 (шістсот шістнадцять) гривень 90 копійок.
В іншій частині позову, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Суддя Анохін А.М.