про закриття провадження у справі
22 вересня 2022 року м. Рівне №460/21643/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА"
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання неправомірним та скасування наказу,
У провадженні суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому позивач просив :
-визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Рівненській області "Про проведення відповідно до пп.78.1.8 п.78 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ЕВЕРВЕЛЛЕ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 43020360)" від 24.06.2022 №1175-п.
07.09.2022 відповідачем через ВДЗ (канцелярію) суду подано клопотання про закриття провадження у справі оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Звертає увагу на те, що перевірка на даний час завершена і за її наслідками складено акт перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення.
Розглянувши клопотання відповідача, дослідивши письмові докази у справі та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з таких мотивів та підстав.
Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 24.06.2022 року №1175-п «Про проведення відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1ст. 78 Податкового кодексу України документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Евервелле Україна» вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Евервелле Україна» (код ЄДРПОУ 43020360, адреса: Рівненська обл., м.Дубно, вул.Свободи, 2) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від'ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх періодах.
Як встановлено судом, документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена та за її результатами складено акт.
За наслідками проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.08.2022 року №341617000703, №343017000703.
Позивач, вважаючи наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України). Цією ж нормою установлено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 ПК України.
Як визначено підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України (така правова підстава зазначена в наказі ГУ ДПС у Рівненській області від 27.06.2022 №1193-п), документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Згідно із пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
У свою чергу, умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначений статтею 81 ПК України.
Цією статтею визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Як передбачено пунктом 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Таким чином, документальна перевірка передбачає такі етапи проведення: встановлення підстав для перевірки та призначення перевірки; проведення перевірки; оформлення результатів перевірки. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Як встановлено судом, ГУ ДПС у Рівненській області фактично провело документальну позапланову перевірку із складанням відповідно до положень статті 86 ПК України акта перевірки. Водночас позивач, звертаючись із цим позовом, просить визнати протиправним наказ про призначення перевірки, який, на його думку, прийнятий без дотримання вимог та умов, встановлених ПК України (у зв'язку із процедурними порушеннями з боку контролюючого органу).
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 зробила правовий висновок, за змістом якого якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Таким чином, оспорювати наказ про проведення перевірки можливо, якщо перевірка не проведена. До цього моменту можливим способом, у який особа, щодо якої призначена перевірка, може реалізувати право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе і шляхом недопуску посадових осіб до перевірки.
Суд зазначає, що звернення до суду з позовом не повинно мати на меті відновлення правопорядку, як-от констатація допущення суб'єктом владних повноважень певного правопорушення. Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Дії по проведенню перевірки, висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Порушення, допущені суб'єктом владних повноважень при призначенні та/або проведенні перевірки, а так само висновки акта, можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта, дії.
Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі наказу № 1175-п від 24.06.2022 року проведено документальну перевірку, результати якої оформлені актом.
За наслідками проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.08.2022
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 зазначила, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. При цьому звернуто увагу, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду з даними позовними вимогами, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
У справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України з тих підстав, що спір про оскарження наказу на проведення перевірки (після проведення перевірки, складення акта перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень) не підлягає розгляду в порядку жодного судочинства.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №826/17123/18 ухвалила постанову від 21.02.2020 (К/9901/25669/19), в якій сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Вказана позиція надалі підтримується Верховним Судом, про що свідчать відповідні постанови Верховного Суду, зокрема, від 08.10.2021 у справі №320/1684/19, від 17.06.2022 у справі №826/9184/18.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, оскільки у даній справі за аналогічних підстав (документальна позапланова перевірка платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Евервелле Україна» проведена та завершена зі складанням акта перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень), то провадження у справі належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, то позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2481,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №739 від 20.07.2022.
Керуючись статтями 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження в адміністративній справі №460/21643/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Евервелле Україна» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу - закрити.
Повернути ТОВ «Евервелле Україна» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2481,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №739 від 20.07.2022.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу суду складено 22 вересня 2022 року
Суддя В.В. Щербаков