21 вересня 2022 року м. Рівне №460/22974/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2021 року №690317000705.
Мотивуючи вимоги позову позивач зазначав, що надавав документи на підтвердження обліку товарів під час перевірки, проте такі документи в акті не описані та до уваги відповідачем не взяті. Крім того, вказує, що для проведення перевірки контролюючому органу необхідно отримати в установленому порядку інформацію про порушення вимог законодавства та послатися в наказі про призначення перевірки на конкретні фактичні порушення, чого зроблено не було. Таким чином, ГУ ДПС у Рівненській області не доведено наявність підстав, у контексті пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 8.2 ст. 80 ПК України, для проведення фактичної перевірки скаржника.
На підставі наведеного, позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечує проти їхнього задоволення. На обґрунтування своїх заперечень зазначав, що перевіркою встановлено порушення вимог п. п. 11, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме: не забезпечено режиму попереднього програмування підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку на загальну суму 49 900 грн. У зв'язку із доведенням таких порушень, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 26.08.2022 розгляд справи відкладено до 06.09.2022.
До початку судового засідання 06.09.2022 представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно з ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).
Враховуючи подане клопотання та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу №460/22974/22 в порядку письмового провадження.
Розглянувши позовну заяву, відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
В період з 06.07.2021 року по 09.07.2021 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці піцерії « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташована за адресою: АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
За результатами такої перевірки було складено акт №4453/17-00-07-05-13/2549207579 від 09.07.2021 року, згідно висновків якого, перевіркою порушення вимог п. п. 11,12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме:
- не забезпечено режиму попереднього програмування підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;
- реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку на загальну суму 49 900 грн.
Відповідальність передбачена ст. 20 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР, а саме: застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; п. 7 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР, а саме: застосовується фінансова санкція у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. ціни товару та обліку його кількості.
Сума штрафних (фінансових) санкцій становить:
5 100 грн. = (17,00 x 300) - п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР;
99 800,00 грн. = (49 900,00 х 2) - п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР.
На підставі таких висновків акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №690317000705 від 27.07.2021 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 104 900 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваних рішень, суд враховує наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-17 (далі - ПК України).
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
Відповідно до пп. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Окрім того, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено як підставу для проведення перевірки наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Виходячи з аналізу вказаних норм, підставою для проведення такого виду перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.
Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись зазначеними правовими нормами при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Як вбачається з наказу про фактичну перевірку піцерії «Ла Ріва», підставою для призначення фактичної перевірки стали пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Пунктом 80.5 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно з абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Системно проаналізувавши положення статей 75-81 ПК України, суд зазначає, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 цього Кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Водночас зі змісту наказу про проведення фактичної перевірки не вбачається жодних посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, також у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності ФОП ОСОБА_2 вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності та не конкретизовано сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.
Суд також враховує, що з приводу зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки конкретних підстав для її проведення склалася суперечлива судова практика Верховного Суду.
Зокрема, в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 року у справі №815/756/16, від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18, від 22.09.2020 року у справі №520/1304/2020, від 19.11.2020 року у справі №160/7971/19, від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 року у справі №520/12028/18, від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 05.07.2021 року у справі №825/951/17, від 16.09.2021 у справі № 120/1431/20-а, від 12.10.2021 у справі №120/5729/20-а, від 28.10.2021 у справі №520/10214/2020, від 02.12.2021 у справі № 120/3918/20-а, та багатьох інших, Верховний Суд виходить з того, що недостатньо лише повноважень контролюючого органу, але і необхідне отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками. Також, зазначена інформація, яка стала підставою для призначення фактичної перевірки повинна бути відображена у наказі про призначення фактичної перевірки.
Натомість в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №810/1394/16, від 05.11.2018 року у справі №803/988/17, від 07.11.2019 року у справі №140/391/19, від 07.11.2019 року у справі №140/391/19, від 10.04.2020 року у справі №815/1978/18, від 22.04.2021 року у справі №805/3809/16-а, від 29.07.2021 року у справі №815/6864/16, від 12.08.2021 року у справі №140/14625/20, де пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України розтлумачено на користь контролюючого органу: «…Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку, за висновком судів попередніх інстанцій достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального)…»
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повноважень суду для відходу від правових висновків Верховного Суду діючий КАС України та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить.
Що до того, що у різних постановах Верховного Суду викладені суперечливі правові висновки з цього питання, то слід виходити з позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
За таких обставин, слід врахувати правові висновки, викладені у більш пізніших постановах Верховного Суду, а саме від 12.10.2021 у справі №120/5729/20-а, від 28.10.2021 у справі №520/10214/2020, від 02.12.2021 у справі №120/3918/20-а, відповідно до яких, контролюючому органу необхідно 1) отримати в установленому порядку інформацію про порушення вимог законодавства; 2) послатися в наказі про призначення перевірки на конкретні фактичні порушення.
Таким чином, ГУ ДПС у Рівненській області не доведено наявність підстав, у контексті пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п. 8.2 ст. 80 ПК України, для проведення фактичної перевірки скаржника.
Аналогічних висновків щодо необхідності зазначення в наказі про проведення перевірки конкретної інформації, що стала підставою для винесення наказу, також дійшов Верховний Суд у постановах від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18, від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 28.04.2021 року у справі № 520/3314/19.
Щодо реалізації товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку, то суд враховує наступне.
Згідно із статтею 20 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Запаси» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення (стандарт) 9), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
Необхідно зазначити, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 7 серпня 2018 року у справі №825/10/17, від 4 вересня 2020 року у справі № 2а-12445/11/2670, від 4 листопада 2020 року у справі №400/2733/18.
Суд враховує пояснення позивача про те, що під час перевірки ФОП ОСОБА_1 надавав документи на підтвердження обліку товарів, що знаходилися в піцерії «Ла Ріва», але оскільки акт зняття залишків вже був оформлений перевіряючими, тому такі документи в акті не описані та до уваги не взяті. У зв'язку із такими обставинами, ФОП ОСОБА_1 повторно надавав такі документи (видаткові накладні, ТТН) до скарги в ДПС України та до матеріалів справи.
Крім того, щодо твердження перевіряючих про ненадання документів на товар, то, як встановлено Верховним Судом в постанові від 25.05.2021 року по справі №815/5615/15, відсутність акту, який засвідчує факт відмови надати первинні документи (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, змінні звіти) свідчить про неповноту та необ'єктивність перевірки здійсненої посадовими особами податкового органу, що привело до неправомірних висновків та прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення.
Також суд враховує, що для визначення обставини реалізації не облікованого товару мала б бути встановлена розбіжність між даними обліку платника податків та фактичними залишками товару у закладі харчування, чого податковим органом зроблено не було. Жодних обрахунків залишків товарів, які мали б бути в піцерії згідно даних обліку, перевіряючими не проводилось і, як наслідок, жодних відхилень фактично наявних в піцерії товарів від даних обліку ФОП ОСОБА_1 не виявлялось. Наведене дає підстави вважати, що висновок контролюючого органу про порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР залишився не підтвердженим належними доказами, відтак є безпідставним.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом за подібних правовідносин у постанові від 21.05.2020 року у справі №809/597/16.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року по справі №826/12449/17 звертає увагу, що специфіка штрафної санкції за порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР полягає в тому, що у відповідності до статті 20 вказаного Закону, вона визначається в залежності від вартості не облікованих товарів, а обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, є реалізація (продаж) не облікованих товарів. Аналогічно вказана норма застосована Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 року у справі №806/2402/16, від 24.12.2020 року у справі №808/8767/15.
Проте, факту реалізації товарів від час перевірки податковим органом не встановлено, доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Так, з аналізу норми статті 20 Закону №265/95-ВР слідує, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром), позаяк за відсутності облікованих товарів їх реалізація є неможливою та не відбувається.
Такий висновок також висловлено Верховним Судом у постановах від 15.08.2018 року у справі №815/2751/16 та від 13.08.2020 року у справі №826/13537/17.
Акт фактичної перевірки не містить даних щодо виявлення надлишку товарів в піцерії.
Отже, застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР за ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (нестача) безвідносно до встановлення факту реалізації є неправомірним.
Щодо застосування штрафних санкцій у відповідності до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суд зазначає таке.
Так, відповідно до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Застосовуючи штрафні санкції за порушення, що полягає у проведенні розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування для підакцизних товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, податковий орган керувався відомостями з АІС «Податковий блок», згідно з якими позивачем здійснено реалізацію алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій по чеку від 22.08.2020 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону №265/95-ВР, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з пунктом 2 статті 3 цього ж Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Отже, саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу товару, а не роздруківка з ІТС "Податковий блок" та саме такий документ має контролюючим органом братися до уваги. Відповідна роздруківка фіскального чека з ІТС "Податковий блок" не є доказом відображення господарської операції.
Абзацом 2 пункту 58.2 ПК України зафіксовано, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Цитований припис у контексті спірних правовідносин означає, що на відповідача покладається обов'язок складення окремих податкових повідомлень-рішень за різними фінансовими санкціями.
Зі змісту податкового повідомлення-рішення від 27.07.2021 року №690317000705 вбачається, що до позивача застосовано штрафні санкції, які передбачені різними пунктами статті 3 Закону №265/95-ВР та є наслідком самостійних правопорушень податкового законодавства. Іншими словами, контролюючий орган здійснив обчислення розміру грошового зобов'язання за різними штрафними санкціями одним податковим повідомленням рішенням, що, у свою чергу, не відповідає вимогам абзацу 2 пункту 58.2 статті 58 ПК України. Відтак має місце недотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення.
За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень. Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до частини першої статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2021 року №690317000705.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1049,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 21 вересня 2022 року
Суддя У.М. Нор