Справа № 540/8446/21
22 вересня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.05.2020 по 03.12.2021.
Обґрунтування позовних вимог
Позов мотивований тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира частини від 20.05.2020 року №110 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби в запас.
Однак, як вказує позивач, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 рр. йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, що стало предметом судового розгляду.
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року по справі № 540/2114/21, відповідачем була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 рр., яка була перерахована на картковий рахунок 03.12.2021 року.
Таким чином, позивач вказує, що йому виплачено частину недоплаченого грошового забезпечення 03.12.2021 року. Водночас відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 20.05.2020 року (з дня виключення із списків особового складу та усіх видів грошового забезпечення) по 03.12.2021 року (дата повного розрахунку).
Позивач зазначає, що за затримку повного розрахунку при звільненні для роботодавця ст.ст. 116, 117 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, з цих підстав, як вважає позивач, він має право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 20.05.2020 по 03.12.2021 рр., невиплата якої стала підставою звернення до суду із цим позовом.
Процесуальний рух справи
Адміністративний позов надійшов до Херсонського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Морська Г.М.) від 24 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, разом з усіма доказами на підтвердження викладених у відзиві обставин.
Також цією ухвалою зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 разом із відзивом на позовну заяву подати до суду: належним чином завірені копії доказів проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 за рішенням Херсонського окружного адміністративного суду у справі №540/2114/21; довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 при звільненні із зазначенням складових грошового забезпечення; довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два повністю відпрацьовані місяці із зазначенням кількості відпрацьованих днів та складових грошового забезпечення.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, справа №540/8446/21 передана судді Глуханчуку О.В.
Одеському окружному адміністративному суду надано доступ до електронної судової справи №540/8446/21.
Згідно даних автоматизованої документообігу “Діловодство спеціалізованого суду”, судове рішення по суті в адміністративній справі №540/8446/21 не прийнято.
Ухвалою суду (головуючий суддя Глуханчук О.В.) від 06 червня 2022 року прийнято до провадження адміністративну справу № 540/8446/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Розгляд адміністративної справи № 540/8446/21 розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
20 червня 2022 року за допомогою системи “Електронний суд” Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Ухвалою суду від 02 серпня відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі.
В електронній судовій справі №540/8446/21 наявний відсканований відзив на позовну заяву з додатковими письмовими доказами, поданий 13 січня 2022 року до Херсонського окружного адміністративного суду (а.с. 16-27).
Судом прийнятий до розгляду цей відзив в порядку, встановленому КАС України.
Позиція відповідача
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Щодо застосування до спірних правовідносин статті 117 Кодексу законів про працю України, відповідач зазначив, що КЗпП України не регулює питання проходження військової служби, а передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Відповідач стверджує, що при звільненні з позивачем проведений повний розрахунок.
У подальшому відповідачем добровільно було виконане рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року по справі № 540/2114/21, - нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 рр., що свідчить про відсутність вини роботодавця в розумінні статті 116 КЗпП України.
Відповідач вважає, що з прийняттям судового рішення, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов'язання роботодавців (Відповідача) виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.
Інші заяви по суті справи учасниками справи також не надавались, додаткові докази не надходили.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; є учасником бойових дій (а.с. 8-9).
Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 травня 2020 року №110, старшого прапорщика ОСОБА_2 , техніка радіолокаційної системи посадки літаків роти радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язка та радіотехнічного забезпечення, звільненого наказом командира 11 окремої бригади армійської авіації «Херсон» (по особовому складу) від 14 травня 2020 року №19-РС з військової служби у запас відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду до оголошення рішення про демобілізацію, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), з 20 травня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 7).
У зв'язку з невиплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 рр. ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року по справі №540/2114/21 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.
Разом із позовною заявою позивачем надано до суду Виписку по картковому рахунку, відповідно до якої 03 грудня 2021 року йому зараховано суму коштів у розмірі 40 416,64 грн. в рахунок грошового забезпечення (а.с. 12).
Вказані обставини справи не заперечуються сторонами.
Позивач у позові підтверджує, що йому виплачено частину недоплаченого грошового забезпечення 03 грудня 2021 року.
Спірним між сторонами стало питання щодо наявності підстав для відшкодування позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з виплати індексації грошового забезпечення.
Позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України наявні правові підстави для виплати йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 20.05.2020 по 03.12.2021 рр. відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Вказана правова позиція щодо застосування норм ст.ст. 116-117 КЗпП України неодноразово висловлювалась Верховним Судом.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Що стосується застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Суд звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні з військової служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 08 листопада 2019 року - справа №580/825/19, від 10 жовтня 2019 року - справа №826/4108/15, від 28 листопада 2019 року - справа №580/825/19, від 04 квітня 2018 року - справа №805/5111/15-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що в силу вищенаведених законодавчих норм, обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Судом встановлено, що сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 рр. позивачу не виплачена під час звільнення з військової служби, що було предметом судового розгляду в адміністративній справі №540/2114/21.
Отже, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільнення з військової служби остаточний розрахунок, то позивач набув право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як встановлено судом та підтверджується сторонами, 03.12.2021 року позивачу на картковий рахунок зараховано суму коштів у розмірі 40 416,64 грн. (а.с. 12).
Отже, остаточний розрахунок з позивачем було проведено 03 грудня 2021 року.
Відтак, період затримки становить проміжок часу з 20 травня 2020 року по 02 грудня 2021 року.
Водночас, суд вважає необхідним зазначити, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначає, що якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього. Вказане є наслідком застосування підходу щодо неможливості суду зменшити розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
Ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 20.05.2020 року, справа №816/1640/17).
Щодо визначення суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні
Статтею 27 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з пунктом 8 вищеназваного Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період .
В свою чергу, відповідно до пункту 7 “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197) за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Вирішуючи цей спір, судом встановлено, що позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2020 року по 02 грудня 2021 року, у зв'язку з невиплатою йому при звільненні індексації грошового забезпечення.
Сума виплаченої індексації становить 40 416,64 грн.
Період затримки становить проміжок часу з 20 травня 2020 року по 02 грудня 2021 року (561 день).
При вирішенні питання щодо розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у справі №806/2473/18 (постанова від 30.10.2019).
Згідно наданої відповідачем виписки з Картки особового рахунку військовослужбовця - ОСОБА_1 (а.с. 24-27) та довідки про виплачене грошове забезпечення, грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням становить:
Березень 2020 року - 14403, 06 грн.;
Квітень 2020 року - 14403, 06 грн.
Кількість робочих днів за останні два місяці перед звільненням:
Березень 2020 року - 21;
Квітень 2020 року - 21;
Усього - 42.
Отже, середньоденний заробіток позивача складає 685, 86 грн. (14403, 06х2/42).
У свою чергу, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить 384 767, 46 грн. (685, 86 грн. х 561 день).
Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 року по справі №806/2473/18 висловив правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Розрахунок істотності частки: 40 416,64 грн. (це сума індексації грошового забезпечення, яка виплачена позивачу з порушенням термінів) / 384 767, 46 грн. (це середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100 = 10,5.
Отже, істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 10,5 %.
Відтак, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 10,5 %, становить: 685, 86 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 10,5% (істотна частка) х 561 (кількість днів затримки) / 100 = 40 400, 58 грн.
На підставі викладеного, суд вважає, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу з урахуванням принципів справедливості та співмірності становить 40 400, 58 грн.
Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі №260/348/19.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню таким чином:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2020 року по 02 грудня 2021 року;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2020 року по 02 грудня 2021 року у сумі 40 400, 58 грн.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивач був звільнений від оплати судового збору, розподіл судових витрат на його користь не здійснюється. Доказів понесення інших судових витрат на дату ухвалення рішення позивачем не надано.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 243-246, 250, 255-258, 262, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2020 року по 02 грудня 2021 року.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2020 року по 02 грудня 2021 року у сумі 40 400, 58 грн. (сорок тисяч чотириста гривень 58 коп.).
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (75024, Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.В. Глуханчук