ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" вересня 2022 р. справа № 300/2656/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення за № 091630011087 від 19.05.2022 та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.07.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в переході на пенсію призначену відповідно до Закону України «Про державну службу» за № 091630011087 від 19.05.2022, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з позовними вимогами про зобов'язання здійснити з 17.05.2022 нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з врахуванням до стажу державної служби періоду роботи з 14.07.1997 до 16.05.2022 в органах державної податкової служби.
06.07.2022 ухвалою суду відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням за № 091630011087 від 19.05.2022 їй відмовлено в переведенні з 17.05.2022 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, з тих підстав, що період роботи у державній податковій службі на посадах за якими присвоюється спеціальне звання, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховується. Вважає таке рішення протиправним та просить зобов'язати відповідача здійснити з 17.05.2022 нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», з врахуванням до стажу державної служби періоду роботи її з 14.07.1997 до 16.05.2022 в органах державної податкової служби.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що позивачу як посадовій особі органу державної податкової служби присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби 1 рангу, тому, відповідно до Закону України «Про державну службу» посадові особи органів податкової служби, які мають спеціальні звання не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Оскільки, у позивач відсутній необхідний стаж державної служби, рішенням за № 091630011087 від 19.05.2022, їй відмовлено в переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що згідно поданих позивачем документі її стаж на посаді державної служби становить 4 роки 8 місяців, а після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ та мають передбачені статтею 37 Закону України «Про державну службу» вік і страховий стаж. Позивач на час звернення із відповідною заявою не має необхідного стажу.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.04.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач з 10.11.1992 до 11.07.1997 працювала головним бухгалтером, в.о. завідуючої бухгалтерським відділом, завідуючою бухгалтерським відділом Івано-Франківського міськвиконкому, 22.02.1994 приняла присягу державних службовців.
В період з 14.07.1997 до 08.02.2012 - головний спеціаліст відділу фінансування і бухгалтерії, заступник начальника фінансовою відділу, головний спеціаліст фінансового відділу (фінансового сектору), старший державний податковий ревізор-інспектор відділу відомчого контролю, головний державний податковий ревізор-інспектор відділу відомчого контролю Державної податкової адміністрації.
З 09.02.2012 до 27.05.2013 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу внутрішнього контролю та аудиту Державної податкової служби в Івано-Франківській області.
В період з 28.05.2013 до 02.11.2014 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу відомчого контролю та внутрішнього аудиту 1 Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.
З 03.11.2014 до 31.10.2019 - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу внутрішнього аудиту та контролю, головний державний ревізор-інспектор відділу внутрішнього аудиту, головний державний інспектор відділу бухгалтерського обліку, звітності, бюджетування, обліку єдиного внеску та обліку майна за матеріалами оперативних та слідчих підрозділів управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності, заступник начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, бюджетування, обліку єдиного внеску та обліку майна за матеріалами оперативних та слідчих підрозділів управління фінансування, бухгалтерського обліку та звітності ГУ ДФС в Івано-Франківській області.
В період з 01.11.2019 до 08.02.2021 - заступник начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, бюджетування, обліку єдиного внеску та обліку майна за матеріалами оперативних та слідчих підрозділів управління фінансово-бухгалтерського забезпечення, заступник начальника відділу бухгалтерського обліку, звітності, бюджетування та обліку єдиного внеску управління фінансово-бухгалтерського забезпечення, начальник відділу бюджетування, бухгалтерського обліку та звітності управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
З 09.02.2021 позивач призначено начальником відділу бюджетування, обліку єдиного внеску, бухгалтерського обліку та звітності управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС в Івано-Франківській області, де працює на момент звернення до суду.
17.05.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», яку за принципом екстериторіальності направлено на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області
19.05.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення № 091630011087 про відмову в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Оскаржуване рішення за № 091630011087 від 19.05.2022 обґрунтоване тим, що за результатами розгляду заяви встановлено наступне: з 10.11.1992 до 11.07.1997 заявник працювала в органах державної служби. З 14.07.1997 по теперішній час заявник працює в органах державної податкової служби. 20.01.2006 заявнику присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби 1 рангу.
Пенсія державному службовцю призначається відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII.
Відповідно до пунктів 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІI передбачено право державних службовців па призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
На призначення пенсії відповідно до Закону України № 889-VIII мають право особи, які на день набрання чинності Закону 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ або мають не менше 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 та досягли пенсійного віку, мають страховий стаж 30 років.
Посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені.
Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання згідно із статтею 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України «Про державну службу», Кабінетом Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.
Оскільки, заявник не працювала на посадах державної служби станом на 01.05.2016 року та не має 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби (стаж на посадах державної служби складає 4 роки 8 місяців), здійснити перехід на пенсію призначену відповідно до Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 за № 889-VI1I немає законних підстав.
Позивач, вважаючи протиправною відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей закон набув чинності 01.05.2016.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дати набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Статтею 25 Закону України №3723-XII встановлено категорії посад державних службовців.
Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише статтею 25 Закону України "Про державну службу", але й актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 Податковий кодекс України.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 1, 4 статті 15 Закону №509-XII).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статтей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Крім того, частиною 18 статті 37 Закону України №3723-XII встановлено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Нормами абзаців 1, 2 пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі 21-340а13. Колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Частиною 2 статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Як встановив суд, факт роботи позивача в органах податкової служби на посадах державного службовця, в тому числі на яких присвоєнні спеціальні звання, підтверджується записами її трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 14.07.1997 до 16.05.2022 на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби.
Таким чином, у сукупності стаж державної служби позивача становить більше 20 років, необхідних для переведення її на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за № 091630011087 від 19.05.2022 про відмову в переведенні на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу", є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (частина 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
З правового аналізу зазначених норм суд зазначає, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним способом, за встановлених обставин, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу періоди роботи в органах державної податкової служби з 14.07.1997 до 16.05.2022 до стажу державної служби та перевести її з 17.05.2022 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, квитанцією за № 0.0.2594012821.1 від 30.06.2022 підтвердила сплату судового збору в розмірі 992, 40 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 992, 40 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (індекс 14005, вулиця П'ятницька, будинок 83-А, місто Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940) за № 091630011087 від 19.05.2022 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до стажу державної служби періоди її роботи в органах державної податкової служби з 14.07.1997 до 16.05.2022 та перевести її з 17.05.2022 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" за № 3723-XII.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.