Справа № 462/3862/22 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.
Провадження № 22-ц/811/2011/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
21 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м.Львова із позовом, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на його користь грошові кошти в сумі 7 880, 00 грн, з яких 5 000 грн - основний борг, 2 880 грн - відсотки за 20 днів, протягом яких безпідставно набуті відповідачем кошти не було повернуто.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів передано за підсудністю на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що районний суд не звернув увагу на те, що пред'явлений позивачем позов стосується порушення його прав як споживача послуг, а тому може пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, районний суд виходив з того, що наявний спір між сторонами у даній справі виник із договірних правовідносин та не пов'язаний безпосередньо із положеннями, передбаченими Законом України «Про захист прав споживача», а тому позов відповідно до положень до ч. 2 ст. 27 ЦПК України повинен розглядатися судом за місцезнаходженням юридичної особи - відповідача.
Проте погодитись із вказаним висновком колегія суддів не може, виходячи з такого.
За загальним правилом територіальної підсудності справ, яке міститься в частині другій статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Однак, статтею 28 ЦПК України визначено випадки альтернативної підсудності справ за вибором позивача.
Зокрема, частиною п'ятою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись до Залізничного районного суду
м. Львова за зареєстрованим місцем свого проживання, позивач покликається на вимоги ч. 5 ст. 28 ЦПК України.
Районний суд не звернув увагу, що позивач обґрунтовує підстави позову Законом України «Про захист прав споживача», а, відтак, прийшов до передчасного висновку про направлення справи для розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.
Крім цього, у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) Велика палата Верховного Суду зазначила, що порушення банком зобов'язання з повернення вкладу, незважаючи на умови укладеного договору, є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2022 року скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 21.09.2022
Головуючий
Судді