Справа №521/17076/21
Провадження №2/521/1482/22
13 вересня 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря Івчук К.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Одеської міської ради з позовом, в якому просили встановити юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований наступними обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Позивачі, як спадкоємці четвертої черги спадкоємців, які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулись з заявою до 3-ї Одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Нотаріусом Сальниковою З.В. 30.09.2019 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, так як позивачами не доведено факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 та рекомендовано звернутися з заявою до суду. Інших спадкоємців майна померлої ОСОБА_3 ні за законом ні за заповітом немає. Факт проживання зі спадкоємцем однією сім'єю позивачі підтверджують наступним:
Після смерті матері ОСОБА_1 в 1991 році, її батько, ОСОБА_4 з травня 1994 року і до своєї смерті до 2001 року проживали однією сім'єю з ОСОБА_3 , як чоловік і жінка, вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується заявою сусідів за місцем проживання батька і ОСОБА_3 , довідкою голови Холоднобалківської сільради, фотографіями, на яких зафіксовано їх сумісне проживання і побут.
Як за життя батька, так і після його смерті, дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 відносилися до ОСОБА_3 , як до рідної матері, вважали її членом сім'ї. ОСОБА_3 також вважала себе членом сім'ї позивачів. Після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_3 стала проживати разом з позивачами спочатку у будинку АДРЕСА_4 , вели спільне господарство, піклувались один за одного, що зокрема підтверджується випискою із медичної карти № НОМЕР_1 . Третього квітня 2007 року ОСОБА_3 за спільною угодою із позивачами придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 , яка була оформлена на її ім'я. Так як в придбаній квартирі необхідно було провести ремонт, який проводили позивачі, то ОСОБА_3 до липня 2008 року проживала разом з ними, а з 2008 року переїхала проживати в квартиру. Позивачі постійно надавали ОСОБА_3 всіляку допомогу, вели спільне господарство, жили однією сім'єю, ОСОБА_1 постійно проживала в квартирі разом з ОСОБА_3 , що підтверджується заявою сусідів за місцем проживання, довідкою Хмельницького ЖКС, сумісними з ОСОБА_3 фотографіями. Крім того, про близькість стосунків свідчить те, що ОСОБА_3 надавала довіреність ОСОБА_2 на право розпорядження грошовими коштами. Підтвердженням проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю, на думку позивачів, є її заповідальне розпорядження до ПриватБанку, в якому вона визнає ОСОБА_1 своєю дочкою. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла. Позивачі провели всі необхідні заходи по організації похорон, що підтверджується відповідними довідками. Позивачі зазначають, що як для ОСОБА_3 , так і для позивачів не було ніякої необхідності реєструватися за адресою реєстрації спадкодавця, для ОСОБА_3 було достатньо того, що ОСОБА_1 проживала фактично з нею, а ОСОБА_2 , як член сім'ї постійно підтримував ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
На підтвердження ведення спільного господарства, спільного бюджету позивачами додано: оригінал попереднього договору про намір купівлі квартири від 20 березня 2007 року, в якому замовником та особою яка оплатила цю угоду, є ОСОБА_2 , а також угоду про надання інформаційних послуг від 20 березня 2007 року, згідно якого ОСОБА_2 провів оплату. Оригінал договору № 113 від 25.04.2007 року про замовлення і оплату ОСОБА_2 вікон для ремонту квартири АДРЕСА_1 .
15 лютого 2022 року представник відповідача Одеської міської ради подала до суду відзив із запереченнями проти позову. Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні, допустимі та достовірні докази проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 з 1994 року по 15.07.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачі у позовній заяві вказують, що батько позивачки - ОСОБА_4 з травня 1994 року до 2001 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 , як чоловік і жінка та вів з нею спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, позивачі не надають доказів та не зазначають, що проживали з ними разом в цей же період з 1994 по 2001 рік. Позивачі вказують, що після смерті ОСОБА_4 у 2001 році ОСОБА_3 стала проживати разом з ними та вести спільне господарство спочатку у будинку АДРЕСА_4 , що має підтверджуватись випискою із медичної карти № НОМЕР_1 , однак, ця виписка до суду не надавалась та відсутня в матеріалах справи, тобто на підтвердження зазначеного вище не надано жодного доказу. Натомість позовною вимогою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є встановлення факту їх проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 1994 року по 15.07.2019 року саме за адресою: АДРЕСА_1 , а в позовній заяві позивачі вказують про проживання в цей же період за іншими адресами, що суперечить позовній вимозі та підтверджує її безпідставність.
03.04.2007 року між ОСОБА_5 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) укладено договір купівлі- продажу, посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Заботкіною Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5-851. За цим договором ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , продаж вчинено за 9 896,00 грн., які продавець ( ОСОБА_5 ) отримав від покупця ( ОСОБА_3 ) до підписання договору.
Так, відповідно до листа Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 02.12.2021 року № 4993-02/9/2 станом на 31.12.2012 року у Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою одеською державною нотаріальною конторою 03.04.2007 року, реєстровий № 5-851. Відповідач звертаємо увагу, що під час укладення вищезгаданого договору купівлі-продажу квартири від 03.04.2007 року ОСОБА_3 зазначила, що зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджує те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживали однією сім'єю разом з ОСОБА_3 до укладення договору та не вели з нею спільне господарство у будинку АДРЕСА_4 .
У позовній заяві позивачі посилаються на те, що доказом ведення спільного господарства та спільного бюджету є попередній договір про намір купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року, в якому нібито замовником та особою, що оплатила цей попередній договір є ОСОБА_6 . Відповідач зазначає, що стороною попереднього договору про намір купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_6 , та взагалі не зрозуміло, хто такий ОСОБА_6 , про якого говориться в позові. Окрім цього, відповідач звертає увагу, що покупцем квартири за попереднім договором про намір купівлі-продажу від 20.03.2007 року є ОСОБА_2 , а згідно із ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Відтак, твердження позивача, що вищевказаний попередній договір про намір купівлі-продажу квартири є доказом ведення спільного господарства та спільного бюджету позивачами та померлою є безпідставним, оскільки сторонами у попередньому договорі від 20.03.2007 року є ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_5 (продавець), які і мали відповідно до цього попереднього договору та положень закону бути сторонами і основного договору купівлі-продажу квартири, та саме ОСОБА_2 повинен був передати ОСОБА_5 за основним договором грошову суму в розмірі 343 400,00 грн. за передачу у власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 , натомість договір купівлі-продажу цієї квартири здійснено 03.04.2007 року між іншими особами, а саме: ОСОБА_5 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) і саме ОСОБА_3 здійснила оплату грошових коштів за договором купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_5 у розмірі 9 896,00 грн. Таким чином, позивачі не були стороною договору купівлі-продажу квартири за вищевказаною адресою, не платили грошові кошти за квартиру, та взагалі не мають жодного відношення до набуття права власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , всупереч вказаному ними у позові. Твердження про те, що ОСОБА_3 за спільною угодою з позивачами придбала у власність цю квартиру, але оформила її на себе є необгрунтованим та безпідставним, натомість наданий ними попередній договір про намір купівлі-продажу квартири не є належним та достатнім доказом по справі.
Відповідно до копій паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх місце проживання з 17.12.2007 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 . Натомість, згідно з листом Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 09.12.2021 року № 1008/01-08 за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована та знята з реєстрації лише одна особа - ОСОБА_3 , дата реєстрації місця проживання - 25.07.2008 року, дата зняття з реєстрації - 27.08.2019 року (знята з реєстрації у зв'язку зі смертю). Також за даними Департаменту станом на 04.12.2021 року у квартирі жодна особа не зареєстрована. Більше того, згідно із копією довідки (виписка з домової книги про склад сім'ї та зареєстрованих) від 26.09.2019 року № 834 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 25.07.2008 року по 15.07.2019 року (день смерті ОСОБА_3 ) проживала та була зареєстрована лише одна особа - ОСОБА_3 , тобто у вказаних довідках про склад сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зазначено, оскільки вони не проживали за цією адресою у вищевказаний період. Таким чином, за спірною адресою проживала та була зареєстрована тільки власниця квартири - ОСОБА_3 , а позивачі в цей же час, після купівлі спадкодавицею 03.04.2007 року квартири здійснили реєстрацію місця проживання за іншою адресою, а не за адресою померлої ОСОБА_3 . Такі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживали в період з 1994 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 однією сім'єю разом з ОСОБА_3 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
У позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що вони звернулись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, однак їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не доведено факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 . Також позивачі зазначили, що інших спадкоємців майна померлої ОСОБА_3 ні за законом, ні за заповітом немає. Натомість, як вбачається з матеріалів спадкової справи, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась лише одна особа - ОСОБА_7 , при цьому в заяві від 06.03.2020 року ОСОБА_7 зазначив що окрім нього інших спадкоємців немає. Таким чином, з наведеного вище вбачається, що позивачі намагаються ввести суд в оману. Представником відповідача також зазначено, що у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа № 521/11663/20 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 , про визнання спадщини після смерті ОСОБА_3 відумерлою та визнання права власності на квартиру. На даний момент провадження по справі зупинено.
Позивачі та їх представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_3 . В 2007 році в спірній квартирі позивачами, яких ОСОБА_3 представила, як своїх дочку та зятя, робився ремонт. В 2010 році ОСОБА_3 деякий час проживала із подружжям ОСОБА_9 у селі Холодна Балка. Після невдалого падіння в 2010 році та отриманої в зв'язку із цим травми, ОСОБА_1 переїхала до ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_2 , де й проживала із ОСОБА_3 до її смерті, здійснюючи за нею постійний догляд. Кожного літа ОСОБА_3 проживала разом із позивачами в с. Холодна Балка. Як зазначила свідок, всіма побутовими справами займалась ОСОБА_1 , постійно проживала із ОСОБА_3 у її квартирі, а фінансовим забезпеченням займався ОСОБА_2 , який проживав та працював за межами м. Одеси.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що також була сусідкою ОСОБА_3 , яка представила їй позивачів як дочку та зятя. Деякий час ОСОБА_3 проживала у подружжя ОСОБА_9 за межами м. Одеса, однак після отриманої травми в 2010 році, після повернення із лікарні, разом із ОСОБА_3 до квартири вселилась ОСОБА_1 , яка займалась всіма побутовими питаннями та здійснювала догляд за ОСОБА_3 . На питання представника відповідача свідок пояснила, що бачила ОСОБА_1 за місцем проживання ОСОБА_3 майже щоденно.
Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення позивачів та представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити з наступних підстав.
Правовідносини між сторонами виникли внаслідок виникнення права на спадкування, та регулюються книгою шостою Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 7534. Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 ( а. с. 11).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із квартири АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Одеською державною нотаріальною конторою 03 квітня 2007 року, реєстровий номер 5-851 (а. с. 198).
Відповідно до довідки № 834 від 26.09.2019 року ОСОБА_3 , 1943 року народження проживала та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 по день смерті (а. с. 20).
30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 (а. с. 10).
В обґрунтування позову позивачі зазначили, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 з 1994 року і до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 проживав однією сім'єю із ОСОБА_3 , як чоловік та жінка за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області від 27 вересня 2019 року № 961/02-21 (а. с. 13). Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є подружжям, згідно свідоцтва про укладення шлюб НОМЕР_3 (а. с. 18), відносилися до ОСОБА_3 як до рідної матері, вважали її членом своєї сім'ї. ОСОБА_3 стала проживати із позивачами спочатку в с. Холодна Балка, а з 2007 року в АДРЕСА_1 . Зазначене дає підстави позивачам вважати себе спадкоємцями четвертої черги за законом до майна померлої відповідно до статті 1264 ЦК України.
Інформаційним листом № 6635/02-14 від 30.09.2019 року державним нотаріусом Сальніковою З.В. у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено у зв'язку із відсутністю підтвердження родинних відносин із ОСОБА_3 (а. с. 129).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
За нормою частини першої статті 1258 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ст. 1270 Цивільного кодексу України).
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Статтею 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У п. 6 рішення від 3 червня 1999 р. № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Вирішуючи спір, суд, на підставі поданих сторонами та оцінених судом доказів, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_3 , починаючи з 2010 року, спільно проживали разом у квартирі АДРЕСА_2 , вели спільний побут, сплачували побутові послуги, ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_3 , якого остання потребувала в зв'язку із травмою, отриманою в 2010 році.
Вказані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, дали чіткі, послідовні та несуперечливі показання.
Факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім'єю підтверджується також довідкою № 834 від 26 вересня 2019 року про те, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 спільно з ОСОБА_3 з 25.07.2008 року по 15.07.2019 рік (а. с. 22), копією заяви на оформлення вкладу ОСОБА_3 , яка містить заповідальне розпорядження про те, що у випадку смерті ОСОБА_3 вкладом та процентами розпоряджатиметься дочка - ОСОБА_1 (а. с. 29).
Факт несення спільних побутових витрат підтверджується копією договору № 113 від 25.04.2007 року, укладеного ОСОБА_2 на придбання та установку металопластикових вікон та дверей за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 89). Відповідно до п. 3 договору загальна вартість товару склала 2712 грн., що, враховуючи вимоги статті 61 СК України щодо режиму спільної сумісної власності подружжя вважається спільною сумісною власністю позивачів.
На підтвердження сумісного утримання житла із ОСОБА_3 та його ремонту надано також копію накладної № 384 від 17 червня 2007 року, із адресою доставки: АДРЕСА_1 із зазначенням контактів позивачів на загальну суму 4300 грн (а. с. 93).
Знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи і доводи позивачів щодо участі у сумісному придбанні квартири АДРЕСА_2 . Так, на підтвердження цих доводів стороною позивачів надано копію договору на надання інформаційно-посередницьких послуг від 20.03.2007 року, укладеного ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , предметом договору є надання послуг по придбанню спірної квартири, із визначеною вартістю наданих послуг в розмірі 17170 грн. (а. с. 86), та копію попереднього договору про намір купівлі спірної квартири від 20.03.2007 року (а. с. 87), укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відповідно до якого останнім передано завдаток в розмірі 2525 грн., що еквівалентно 500 доларів США.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 щодо проживання із померлою ОСОБА_3 однією сім'єю більш ніж п'ять років до часу відкриття спадщини знайшли своє підтвердження зібраними у справі доказами, разом із цим проживання із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 1994 року не підтверджено наявними матеріалами справи, так як вказана квартира була набута у власність ОСОБА_3 в 2007 році, а самі позивачі в своїх поясненнях, що підтверджено також і показаннями свідків зазначали, що постійно із ОСОБА_3 . ОСОБА_1 стала проживати з 2010 року.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд виходить із того, що він не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 як спадкоємець четвертої черги за законом, в зв'язку із чим встановлення факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 не призведе до оформлення спадщини в порядку спадкування за законом у відповідності до статті 1264 ЦК України. Крім того, і самі позивачі, і допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що ОСОБА_2 не проживав постійно із ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 , що спростовує доводи позовної заяви ОСОБА_2 в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. При цьому у п. 23 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Заперечуючи проти позову, Одеська міська рада не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що проживання ОСОБА_3 із ОСОБА_1 не носила характер сімейних відносин із веденням спільного господарства, спільних витрат тощо.
При таких обставинах суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12-16, 20, 1216, 1217, 1258, 1264 ст. ст. 12, 76, 78, 81, 90, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2010 року по дату смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2022 року.
Суддя: Ю.В. Тополева